73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
29.04.2011 Справа № 5024/412/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Новофедорівської сільської ради, с.Новофедорівка Голопристанського району Херсонської області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки
за участю представників сторін:
від позивача - представник ОСОБА_2 дов. б/н від 10.11.2010 р.
від відповідача - представник ОСОБА_3 дов. № 394 від 05.05.2010 р.
Новофедорівська сільська рада (позивач) звернувся до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.04.05, укладеного між сторонами та зареєстрованого у Голопристанській філії Державного земельного кадастру № 040572100079. Також позивач просив суд вилучити у відповідача земельну ділянку, яка знаходилась у нього на умовах оренди.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач позовні вимоги не визнав та вважає, що всі умови договору він виконував належним чином, у зв'язку з цим відсутні підстави для дострокового його розірвання.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
25 квітня 2005 року між Новофедорівською сільською радою Голопристанського району Херсонської області та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,0384 га строком на 10 років, зареєстрований у Цюрупинському реєстраційному окрузі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель 5 квітня 2005 року було зроблено запис №040572100079 .
У відповідності до п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування пляжної зони, пунктом 16 договору визначено, що земельна ділянка повинна використовуватись для рекреаційної, оздоровчої діяльності, надання супутніх послуг у вигляді роздрібної торгівлі, прокату пляжного обладнання.
Пунктом 17. договору передбачено, що цільовим призначенням земельної ділянки є раціональне користування нею. Пунктом 18 договору забороняється самовільна забудова земельної ділянки.
За умовами пункту 39 договору вказано, що дія договору припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п.40 договору оренди землі в односторонньому порядку розірвання договору допускається, однак не зазначено у наведеному пункті за яких умов.
Орендодавець (позивач у справі) вважає, що ФОП ОСОБА_1 використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням і всупереч забороні передбаченої договором оренди, здійснює самовільне будівництво об'єктів нерухомості на земельній ділянці.
На думку позивача, зазначене підтверджується позовними заявами про визнання права власності, які подавались ФОП ОСОБА_1 та в яких він зазначає про те, що здійснював самовільне будівництво, а також рішенням Голопристанського районного суду від 07.07.2008, яким визнано право власності за ОСОБА_1 на об'єкти нерухомості. Позивач зазначив, що пізніше це рішення було переглянуто за нововиявленими обставинами та ухвалою Голопристанського районного суду від 29.05.2009 року скасоване.
Сам факт того, що ФОП ОСОБА_1 збудував об'єкти нерухомості не отримавши земельної ділянки для цієї мети або дозволу на виконання будівельних робіт, свідчать на думку позивача, те, що всі побудовані ним об'єкти є самочинним будівництвом.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі від 25.04.05
Позивач вважає, що своїми діями по нецільовому використанню земельної ділянки, ФОП ОСОБА_1 порушує права територіальної громади в особі Новофедорівської сільської ради щодо використання земель комунальної власності, оскільки отримавши земельну ділянку для підприємницької діяльності, відповідач використовує її незаконно, здійснює будівництво об'єктів нерухомості та намагається визнати на них право власності.
Позивач також вважає, що оскільки, відповідач своїми діями порушує права територіальної громади в особі сільської ради і подальше знаходження земельної ділянки у відповідача є безпідставне, так як договір оренди підлягає розірванню, з метою відновлення становища, яке існувало до порушення, то просить суд вилучити земельну діли користування ФОП ОСОБА_1 та передати її Новофедорівській сільській раді.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги нормами ст.141,143,96 ЦК України, ст.31,32 ЗУ «Про оренду землі», ст.376 ЦК України.
Згідно з вимогами частини 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду за невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі" та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об»єкту оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
На підставі наведених умов п.39 договору та норм ЗУ «Про оренду землі»суд дійшов до висновку, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом дострокове про розірвання договору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без неналежного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Із зазначеної норми витікає, що позивач має довести факт самозабудови доказами, які визначені належними чинним законодавством.
Відповідно до ст.6 ЗК «Про державний контроль за використання та охороною земель»до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за охороною земель належить, зокрема, повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Відповідно до Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, областях, м. Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 317 від 19.11.07, зареєстрвованого у Мінюсті України 10.12.07 № 1361/14628 до функцій інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю відноситься здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства у сфері містобудування.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що належним доказом, в розумінні ст.32 ГПК України, нецільового використання земельної ділянки, наданої відповідачу у користування на підставі договору оренди від 25.04.05 є відповідні акти перевірок та приписи щодо усунення порушень, уповноваженого органу функції якого на день розгляд справи виконують регіональні управління Держкомзему України або відповідні акти інспекції державного архітектурно-будівельного контролю .
Позивач таких доказів не надав. В якості доказів, які свідчать про самозабудову орендованої земельної ділянки з боку ФОП ОСОБА_1, позивач надав рішення Голопристанського райсуду від 07.07.08 (яке пізніше було скасоване) про визнання права власності на нерухоме майно (навіси для розміщення об'єктів торгівлі, навіс літ. А площа забудови 213,2 кв. м, навіс Б площа забудови 117,кв.м, навіс літ. В площа забудови 60,9 кв. м, навіс літ. Г площею 85 кв. м, навіс літ. Д площа забудови 115,4 кв. м, навіс літ. Е площа забудови 82,7 кв. м, що розташовані в АДРЕСА_1 напроти бази відпочинку «Тройка», починаючи від кафе «Бриз»до кафе «Тройка".
Оглянувши зазначені докази, суд дійшов до висновку, що вони не можуть бути належним доказом нецільового використання орендованої земельної ділянки шляхом самозабудови з наступних причин.
По-перше, як зазначалося вище, належним доказом має бути документальні докази перевірки компетентного органу.
По-друге, відповідач надав до матеріалів справи копії свідоцтва на нерухоме майно, а саме навіси літ. А,Б,В,Г,Д,Е, що розміщені за адресою АДРЕСА_1.
В ході розгляду справи судом встановлено, що на орендованій земельній ділянці відповідачем знаходиться пляж, який розміщений вздовж набережної, яка є відносно довгою. Сторони пояснили, що навіси по набережній розміщені не в одному місці. Суд для з'ясування питання на які саме конкретно визначені навіси посилається позивач, відкладав судове слухання справи та надавав можливість позивачеві надати додаткові докази з цього питання для дослідження заперечень відповідача, який допустив думку, що надані ним докази права власності відповідача на навіси стосуються тих самих навісів, які позивач вважає самозабудованими, що підтверджено ухвалою від 05.04.11 Також відповідач пояснив, що непевність позивача, який не визначив у позові про які конкретно визначені об'єкти самозабудови на пляжі йде мова у позові, утруднила підготовку своїх заперечень, тому він до справи надав документи щодо усіх будов, які він провів на орендованій земельній ділянці протягом строку оренди. Позивач не скористався наданим правом і в судове засідання 29.04.11 так і не надав більш детальних доказів про те, які саме навіси він вважає самозабудованими. При таких обставинах суд надає оцінку доводам позивача та вважає, що він не довів у належний спосіб факту наявності нецільового використання земельної ділянки шляхом самозабудови. Крім того, відповідно до п.17 договору цільовим призначенням земельної ділянки є раціональне користування нею. Доказів нераціонального користування земельною ділянкою Орендарем Орендодавець не надав.
Відповідно зі ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Згідно до ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення права земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної дії не за цільовим призначенням.
Із огляду на зазначені норми суд дійшов до висновку, що позивач на них послався безпідставно, оскільки предметом позову є дострокове його розірвання, а не припинення права землекористування.
Разом з тим, позивач не обґрунтував позовні вимоги нормами чинного цивільного законодавства , які передбачають підстави дострокового розірвання договору, що передбачені ст.651,652 ЦК України, що унеможливлює дострокове розірвання спірного договору.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо вилучення земельної ділянки з користування відповідача, оскільки такі правовідносини урегульовані ст.149,150, 151 ЗК України. Позивач зазначені вимоги не обґрунтував ні обставинами, які б могли свідчити про наявність підстав для вилучення земельної ділянки у відповідача, ні вищезазначеними нормами.
На підставі викладеного, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність при розгляді справи.
Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 06.05.2011 р.