73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
05.05.2011 Справа № 5024/666/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Малацковській М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміс-Приправи"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКП Прозерпіна"
про стягнення 38697 грн. 71 коп.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. № 2 від 14.03.11 р.
відповідача: ОСОБА_2 - юрисконсульт, дов. б/н від 10.01.11 р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Позивач звернувся з позовом, яким просить стягнути з розрахункового рахунку відповідача 29548 грн. 58 коп. заборгованості за поставлений товар, 953 грн. 65 коп. пені, 1901 грн. 63 коп. 3% річних та 6293 грн. 85 коп. інфляційних втрат посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати товару поставленого за Договором №105-Х/08 від 01.07.2008 року.
Відповідач позовні вимоги в частині стягнення 29548 грн. 58 коп. заборгованості за поставлений товар, 84 грн. 70 коп. 3% річних та 413 грн. 68 коп. інфляційних втрат визнає, проти решти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що Договір між сторонами укладено не було, а тому обов'язок щодо оплати поставленого товару виник у відповідача після пред'явлення позивачем вимоги про сплату вартості поставленого товару.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
Як посилається позивач в позовній заяві між сторонами був укладений договір №105-Х/08 від 01.07.2008 року з протоколом розбіжностей (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу товар, а відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору. На підставі вказаного договору позивач передав відповідачу товар на загальною вартістю 29548 грн. 58 коп. Проте, відповідач оплату отриманого від позивача товару не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 29548 грн. 58 коп., яка до теперішнього часу не погашена. За період прострочення виконання грошового зобов'язання з 11.02.2009 р. по 04.04.2011 р. позивач нарахував відповідачу 1901 грн. 63 коп. 3% річних та 6293 грн. 85 коп. інфляційних втрат, а за період з 04.11.2010 року по 04.04.2011 року - 953 грн. 65 коп. пені.
Відповідно до положень частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Як вбачається з копії Договору з протоколом розбіжностей до нього, з боку відповідача його не підписано та печаткою не скріплено. Відповідач у відзиві на позов також стверджує, що Договір поставки товару між сторонами не укладався.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що сторонами не досягнуто згоди щодо укладення договору поставки, таки договір між сторонами не укладався.
Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що за видатковими накладними №ГРН-010658 від 20 жовтня 2008 року, №ГРН-011364 від 07 листопада 2008 року, №ГРН-011490 від 10 листопада 2008 року, №ГРН-012129 від 28 листопада 2008 року та №ГРН-012667 від 11 грудня 2008 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 29548,58 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується відповідачем та додатково актом звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2009 р.
В подальшому, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 09.02.2011 р. за №44-03-1/79 з вимогою про здійснення оплати заборгованості за отриманий товар. Вказана претензія отримана відповідачем 21.02.2011 р.
Відповідач на вказану претензію не відповів і суму заборгованості не сплатив. У зв'язку з цим, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача суми 29548,58 грн. боргу за поставлений товар.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 526, 625, 655, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Суд зазначає, що згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
В силу ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення встановлені ст. 509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобов'язання, а саме: зобов'язання позивача з передачі відповідачу обумовленого товару, та зобов'язання відповідача оплатити отриманий від позивача товар.
До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем був переданий відповідачу товар, що підтверджується накладними №ГРН-010658 від 20 жовтня 2008 року, №ГРН-011364 від 07 листопада 2008 року, №ГРН-011490 від 10 листопада 2008 року, №ГРН-012129 від 28 листопада 2008 року та №ГРН-012667 від 11 грудня 2008 року Згідно до вказаних документів, всього було передано товару на загальну суму 29548,58 грн.
З обставин справи також випливає, що між сторонами не був встановлений строк виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вказувалось вище, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 09.02.2011 р. за №44-03-1/79 з вимогою про здійснення оплати боргу, яка отримана відповідачем 21.02.2011 р. Відповідач повинен був здійснити оплату товару у семиденний строк від дня отримання вимоги, тобто до 28.02.2011р., чого зроблено не було.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати вартості отриманого товару. Доказів оплати товару суду не надано. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заявлена сума боргу в розмірі 29548,58 грн. боргу.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вказано вище відповідач зобов'язаний був розрахуватись з позивачем до 28.02.2011 року. Тому позивач безпідставно нараховував відповідачу за прострочення виконання зобов'язання 3% річних та інфляційні втрати за період з 11.02.2009 року.
Здійсненим судом розрахунком за період з 01.03.2011 року по 04.04.2011 року сума 3% річних становить 84 грн. 70 коп., а інфляційних втрат - 413 грн. 68 коп.
Щодо вимог про стягнення пені суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до визначення неустойки наданого в статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 547 правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Оскільки сторонами договір про поставку товарів та про забезпечення виконання зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого позивачем товару між сторонами не укладався, останнім безпідставно заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 29548 грн. 58 коп. основного боргу за поставлений товар, 84 грн. 70 коп. 3% річних та 413 грн. 68 коп. інфляційних втрат. В задоволенні решти позову має бути відмовлено.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МКП "Прозерпіна" (вул. 40 річчя Жовтня, 31-а, м. Херсон, р/р 26009310039001 в ФАБ "Південний" в м. Херсоні, МФО 352640) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Каміс-Приправи" (вул. Фрунзе, 102, м. Київ, р/р 2600601003952 в КФ ВАТ "Кредобанк", МФО 321897) - 29548 грн. 58 коп. основного боргу, 84 грн. 70 коп. 3% річних, 413 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 300 грн. 47 коп. витрат по сплаті державного мита та 184 грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.І. Александрова
Дата підписання
рішення 06.05.2011 р.