21.04.11 Справа № 14/48-08нр.
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до відповідача Велико-Чернеччинського сільського споживчого товариства
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_3
2. ОСОБА_4
3. ОСОБА_5
4. ОСОБА_6
про визнання права власності СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.
За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Заболотна О.В.
від 1-ї третьої особи: ОСОБА_3
від 2-4-ї третіх осіб: не з'явились
Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 10.01.2008 р., укладений між нею і Велико-Чернеччинського ССТ; визнати за нею право власності на нежиле приміщення (магазин № 9 «ІНФОРМАЦІЯ_1») загальною площею 186,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і розташоване на земельній ділянці, яка належить Велико-Чернеччинського сільській раді, у відповідному, належному технічному стані, придатному для використання. До загальної площі нежитлового приміщення відносяться: зала - 108,00 кв.м., підсобне приміщення - 8,7 кв.м., підсобне приміщення - 29,5 кв.м.,підсобне приміщення - 38,2 кв.м., тамбур - 1,9 кв.м.
Позивач у судове засідання 21.04.2011 р. не з'явився, проте надав до суду клопотання, в якому просить суд слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Третя особа - ОСОБА_3 надала до суду письмове обґрунтування своєї позиції у справі, пояснення та клопотання про витребування доказів, в якому просить суд витребувати матеріали аналогічних господарських справ №13/39-08 та №2/38-09 для огляду у судовому засіданні та врахувати позицію судів апеляційної та касаційної інстанцій по цим справам та відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог.
Господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання третьої особи про витребування матеріалів вищевказаних справ, оскільки судовий прецедент не є провідною формою права правової системи України.
Представник відповідача у судовому засіданні надав витяг з протоколу загальних зборів товариства від 31.05.2009 р. про затвердження продажу магазину АДРЕСА_1 за ціною 70 000,00 грн. ОСОБА_1
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача та першої третьої особи, дослідивши наявні докази, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного:
10.01.2008 р. між Велико-Чернеччинського сільським споживчим товариством в особі голови правління Заболотна О.В. та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі продажу, відповідно до якого відповідач - Велико-Чернеччинське ССТ зобов'язується передати у власність позивачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нежиле приміщення (магазин № 9 «ІНФОРМАЦІЯ_1») загальною площею 186,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і розташоване на земельній ділянці, яка належить Велико-Чернеччинського сільській раді, у відповідному, належному технічному стані, придатному для використання. До загальної площі нежитлового приміщення відносяться: зала - 108,00 кв.м., підсобне приміщення - 8,7 кв.м., підсобне приміщення - 29,5 кв.м.,підсобне приміщення - 38,2 кв.м., тамбур - 1,9 кв.м. Позивач зобов'язується прийняти і оплатити його вартість на умовах даного договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення п. 2.1 договору купівлі-продажу від 10.01.2008 року не передав до 15.01.2008 р. необхідні документи для оформлення продажу нежитлового приміщення та нотаріального посвідчення даного договору, тому просить суд визнати вищевказаний договір дійсним, посилаючись на те, що відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
В обґрунтування вимог про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення (магазин № 9 «ІНФОРМАЦІЯ_1»), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, позивач посилається на ст. 328 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копію договору купівлі-продажу від 10.01.2008 р., укладеного між Велико-Чернеччинського ССТ в особі голови правління Заболотна О.В. та позивачем, копії квитанцій № 14 від 12.01.2008 р. та № 15 від 14.01.2008 р. до прибуткового касового ордеру про сплату 70 000 грн. 00 коп. за магазин згідно договору купівлі-продажу, копію акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 10.01.2008 р., копію листа від 16.01.2008 р. до голови правління Велико-Чернеччинського ССТ Заболотна О.В. з вимогою передати документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору з відміткою про отримання (а.с. 52, 1 том).
Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.05.2009 р. провадження у даній справі було зупинено за клопотанням третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 до вирішення пов'язаної з нею справи № 2-130/2008 Сумським районним судом Сумської області, оскільки судом було встановлено, що відносно цього ж магазину № 9, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 розглядається спір за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Велико-Чернеччинського сільського споживчого товариства про визнання права власності.
За клопотанням відповідача ухвалою від 05.04.2011 р. провадження у справі № 14/48-08 було поновлено та залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
За результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Велико-Чернеччинського сільського споживчого товариства про визнання права власності Сумським районним судом Сумської області 27.12.2010 р. було прийнято рішення, яким у задоволенні позову було відмовлено за безпідставністю вимог.
Як вбачається з належним чином засвідченої копії, наданої суду 20.04.2011 р., рішення Сумського районного суду Сумської області від 27.12.2010 р. набрало законної сили.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 27.12.2010 р. було встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були і залишаються членами товариства, вони не мають права на отримання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу. ОСОБА_3 на даний час не є членом споживчого товариства, отже, має право на отримання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу. Однак і в цьому випадку ані Законом, ані Статутом товариства не передбачено право особи, що вийшла з членів споживчого товариства на майно або частку в майні споживчого товариства.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, у відповідності з наданими повноваженнями, загальними зборами пайовиків неодноразово вирішувалося питання про продаж всіх магазинів і розподіл прибутку з продажу між пайовиками, рішенням загальних зборів від 31.05.2009 р., витяг з якого надано в судове засідання 21.04.2011 р., було ще раз підтверджено продаж даного магазину за 70 000,00 грн. ОСОБА_1
Так, 10.01.2008 р. між Велико-Чернеччинського сільським споживчим товариством в особі голови правління Заболотна О.В. та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі продажу, відповідно до якого відповідач - Велико-Чернеччинське ССТ зобов'язується передати у власність позивачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 нежиле приміщення (магазин № 9 «ІНФОРМАЦІЯ_1») загальною площею 186,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і розташоване на земельній ділянці, яка належить Велико-Чернеччинського сільській раді, у відповідному, належному технічному стані, придатному для використання. До загальної площі нежитлового приміщення відносяться: зала - 108,00 кв.м., підсобне приміщення - 8,7 кв.м., підсобне приміщення - 29,5 кв.м.,підсобне приміщення - 38,2 кв.м., тамбур - 1,9 кв.м. Позивач зобов'язується прийняти і оплатити його вартість на умовах даного договору.
10.01.2008 р. сторонами було підписано акт приймання передачі нежитлового приміщення.
У пункті 2.3 договору сторони передбачили, що право власності на приміщення переходить до покупця (позивача) з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення.
Враховуючи факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, керуючись положеннями ст.ст. 220 та 328 Цивільного кодексу України, позивач просить задовольнити позовні вимоги та визнати дійсним вищевказаний договір купівлі продажу від 10.01.2008 р. та право власності на нежитлове приміщення, що є об'єктом купівлі-продажу за договором, укладеним між сторонами.
Відповідач, визнаючи позовні вимоги, посилається на те, що нотаріуси відмовляються посвідчувати даний договір через відсутність дозволу вищестоящої організації (Сумської райспоживспілки), однак зазначає, що В.-Чернеччинське ССТ не входить до Сумської райспоживспілки і самостійно вирішує питання продажу майна товариства.
Водночас, докази ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору, докази звернення до нотаріуса з приводу посвідчення договору купівлі-продажу та докази щодо відмови нотаріуса у вчиненні вказаної нотаріальної дії у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що вказана обставина не доведена позивачем та не підтверджена наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а у разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Отже, виходячи зі змісту вказаних норм, договір купівлі-продажу нерухомого майна вважається укладеним при наявності одночасно двох умов, а саме: нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що державну реєстрацію спірного договору здійснено не було.
Отже, навіть при здійсненні нотаріального посвідчення спірного договору, він не міг би вважатися укладеним, оскільки відсутня така невід'ємна умова для визнання його укладеним, як державна реєстрація.
Таким чином, оскільки спірний договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся та таким, що не створює прав та обов'язків для сторін, відсутні і правові підстави для визнання його дійсним.
Частинами 3 та 4 статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Вказані норми закону спростовують твердження позивача про те, що набуття права власності на об'єкт купівлі - продажу наступає з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу від 10.01.2008 р. дійсним, а, отже, і про визнання за позивачем права власності на об'єкт купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по держмиту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові - відмовити.
СУДДЯ Б.І.ЛИХОВИД
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складене 22.04.2011 р.