Іменем України
26 квітня 2011 року справа № 5020-458/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Кримського республіканського підприємства “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя”
(вул. Гурзуфська, б. 5, м. Сімферополь, 95053)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Російсько-Кримське підприємство “Міжрегіональне агентство енергозбереження”
(пр. Ген.Острякова, 248, корпус ПК 1, м. Севастополь, 99055)
про розірвання договору підряду та стягнення 24 000,00 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №04 від 05.01.2011;
відповідача - не з'явився.
Кримське республіканське підприємство “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя” (далі -Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Російсько-Кримське підприємство “Міжрегіональне агентство енергозбереження” (далі -Відповідач) про розірвання договору підряду та стягнення передоплати у розмірі 24 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані істотними порушеннями Відповідачем договору підряду №02/13 ДП від 05.05.2008, а саме, обов'язку щодо виконання Робочого проекту: «Комплексна автоматизована система комерційного обліку енергоресурсоносіїв, що споживаються КРП «ВПВКГ»м. Сімферополя», передбаченого договором.
Представник Позивача у судовому засіданні 26.04.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням пояснень по справі від 26.04.2011, наданих у судовому засіданні, в якості правових підстав визначив частину першу статті 509, статті 525, 526, 530, 611, 652, пункт 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України та статтю 20, частину другу статті 320 Господарського кодексу України.
Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 28.03.2011, 12.04.2011, у судові засідання 12.04.2011, 26.04.2011 явку уповноважених представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (поштові повернення /а.с.34-41, 54-57, 59-62/.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд
05.05.2008 між Кримським республіканським підприємством “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя” (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Російсько-Кримське підприємство “Міжрегіональне агентство енергозбереження” (Підрядник) укладено договір підряду №02/13 ДП (далі -Договір), відповідно до умов якого підрядник виконує роботи по виконанню Робочого проекту: «Комплексна автоматизована система комерційного обліку енергоресурсоносіїв, що споживаються КРП «ВПВКГ»м. Сімферополя»на базі обчислювального для вимірника комплексу «Ресурсів», передбаченого договором (пункт 1.1 Договору) /а.с.10-11/. Строк дії Договору встановлений з моменту його підписання до повного виконання зобов'язань обома сторонами (пункт 7.3 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна роботи яка підлягає виконанню є договірною і на момент укладення Договору складає 48 000,00 грн.
До початку робіт Замовник здійснює передоплату у розмірі 50% від загальної суми оплати за виконану роботу, що складає 24 000,00 грн. (пункт 4.3.1 Договору).
Згідно з пунктами 2.1.1, 2.1.2 Договору Підрядник приймає на себе зобов'язання почати роботи протягом трьох банківських днів з моменту отримання передоплати відповідно до пункту 4.3.1 цього Договору та у строк -60 календарних днів з моменту отримання передоплати, виконати і здати їх Замовнику.
На виконання умов Договору Позивачем 26.05.2008 сплачена передоплата замовлених робіт у розмірі 24 000,00 грн. за рахунком-фактурою №СФ-0000001 від 22.05.2008, виставленого Відповідачем /а.с.12/, що підтверджується платіжним дорученням №2773 від 26.05.2008 /а.с.13/.
Отже, відповідно до пункту 2.1.2 робота повинна була бути виконана через 60 календарних днів з моменту отримання передоплати Відповідачем.
Пунктами 3.1-3.4 Договору передбачено, що документом, що підтверджує виконання сторонами обов'язків по Договору, є акт здачі-приймання, підписаний сторонами після виконання Підрядником робіт та усунення усіх недоліків.
18.03.2009 за вих. №649 Позивач надіслав претензію Відповідачу, якою просив виконати роботи, передбачені Договором у строк до 20.04.2009 /а.с.14/.
Листом за №638 від 25.02.2011 Позивач просив Відповідача у строк до 04.03.2011 повернути на його розрахунковий рахунок грошові кошти у сумі 24 000,00 грн. /а.с.15/.
Як вказує Позивач, Відповідач по теперішній час прийняті на себе зобов'язання не виконав, грошові кошті у розмірі 24 000,00 грн. не повернув.
Спір виник у зв'язку з невиконанням Відповідачем обов'язку щодо виготовлення Робочого проекту.
Вказані обставини стали підставою для звернення Позивача до суду з позовом про розірвання договору в примусовому порядку та повернення сплачених за договором коштів.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором підряду.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору підряду є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення Господарського кодексу України та положення глави 61 Цивільного кодексу України.
Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України визначено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим (частина перша статті 861 Цивільного кодексу України).
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (частина четверта статті 882 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується невиконання Відповідачем умов договору підряду №02/13 ДП від 05.05.2008 у строк, встановлений цим договором. Так, відповідно до пункту 3.1 Договору документом, що підтверджує виконання сторонами обов'язків по Договору, є акт здачі-приймання, підписаний сторонами після виконання Підрядником робіт та усунення усіх недоліків. Проте, вказаного акту Відповідачем не надано, у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що Замовник має право розірвати Договір у односторонньому порядку у разі неналежної якості виконаних робіт і у разі порушення строків виконання робіт, невиконання обсягу робіт.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. При цьому відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Суд вважає, що допущені Відповідачем порушення умов договору підряду №02/13 ДП від 05.05.2008 є істотними, оскільки позбавили Позивача того, на що він розраховував при укладанні спірного договору, а саме: на повне та своєчасне виконання робіт за Договором.
За таких обставин, позов в частині розірвання договору підлягає задоволенню.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 24 000,00 грн., які були ним сплачені у якості авансового платежу в рахунок виконання робіт за Договором, посилаючись, зокрема, на пункт 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.
Оцінивши в сукупності представлені докази, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 24 000,00 грн., сплачених за Договором у якості авансового платежу в рахунок оплати робіт за Договором, підлягають задоволенню з наступних підстав. Заявлені позовної вимоги про стягнення коштів мають похідний характер від вимоги про розірвання договору. Відповідно до положень частини першої статті 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, при цьому до кожної з таких вимог застосовуються положення, викладені в частині другої цієї статті, а саме: позовна заява серед іншого повинна містити зміст позовних вимог (п. 4), виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначенні доказів, що підтверджують позов, законодавство, на підставі якого подається позов (п. 5).
Як вбачається з позовної заяви, Позивач просить повернути сплачені за Договором кошти.
В обґрунтування цієї вимоги Позивач посилався на те, що Відповідач у встановлений Договором строк роботи не виконав, грошові кошти замовнику не повернув, зобов'язання втратило для замовника інтерес.
Зазначені правовідносини регулюються положеннями статті 1212 ЦК України.
Згідно із вказаною нормою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (пункт 3 частини 3 статті 1212 ЦК України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.09.2010 по справі №21/23.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору ним був сплачений авансовий платіж в рахунок оплати робіт за Договором у розмірі 24 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2773 від 26.05.2008 /а.с.13/, проте Відповідач зобов'язання щодо виконання роботи по виконанню Робочого проекту: «Комплексна автоматизована система комерційного обліку енергоресурсоносіїв, що споживаються КРП «ВПВКГ»м. Сімферополя»на базі обчислювального для вимірника комплексу «Ресурсів», передбаченого Договором, не виконав.
Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення сплачених за Договором коштів у розмірі 24 000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.
Таким чином, державне мито у розмірі 325,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 47, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір підряду №02/13 ДП від 05.05.2008, укладений Кримським республіканським підприємством “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Російсько-Кримське підприємство “Міжрегіональне агентство енергозбереження”.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Російсько-Кримське підприємство “Міжрегіональне агентство енергозбереження” (пр. Ген.Острякова, 248, корпус ПК 1, м. Севастополь, 99055, ідентифікаційний код 32141139, р/р 2600214512, в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021) на користь Кримського республіканського підприємства “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя” (вул. Гурзуфська, б. 5, м. Сімферополь, 95053, ідентифікаційний код 20671506, р/р 2600113192 , в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021) 24 000,00 грн. (двадцять чотири тисячі грн. 00 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 325,00 грн. (триста двадцять п'ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис О.М.Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 04.05.2011.