"20" квітня 2011 р.Справа № 27/17-443-2011
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Бабак А.О. (директор, паспорт НОМЕР_1).
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско";
до відповідача: Приватного підприємства "Інформ";
про розірвання договору та стягнення 23124грн.
07.02.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Баско" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Інформ", в якій просить суд розірвати укладений між сторонами договір на розробку інформаційного сайту від 25.08.2009р., стягнути з відповідача аванс у розмірі 7 950грн., 15 174грн. штрафу та покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між сторонами 25.08.2009р. було укладено договір на розробку інформаційного сайту, між тим відповідач порушив строки виконання робіт та станом на момент звернення з позовом роботи так і не здав, в зв'язку з чим підприємство несе збитки та бажає розірвати договір в судовому порядку.
Разом з позовною заявою позивач звернувся з клопотанням про забезпечення позову, згідно якого просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на все майно відповідача та майно засновника підприємства.
Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд відмовив у його задоволенні, виходячи з того, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданого клопотання та жодним чином не доведено підстав не можливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів, крім того, заявлений спосіб захисту є неспіврозмірним позовним вимогам.
Відмовляючи у задоволені клопотання суд керувався тим, що у відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008 року за № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом спору, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.
Відповідач -ПП „Інформ” надав відзив на позов, в якому він заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог та зазначає, що зобов'язання він не виконав з вини позивача, в зв'язку з чисельними виправленнями, відмовами від приймання роботи та умисним затягуванням терміну виконання робіт.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
25 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баско" (замовник) та Приватним підприємством "Інформ" (виконавець) укладено договір на розробку інформаційного сайту, згідно умов якого виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по створенню веб сайта, згідно з технічним завданням (додаток №3).
Згідно до положень п. 2.9 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний виконати весь комплекс робіт на протязі 40 днів, після отримання передплати, за умови надання замовником всіх матеріалів для створення інформаційного сайту, згідно з календарним планом.
Відповідно до п. 3.1 договору визначено, що замовник зобов'язаний надати виконавцю всю необхідну інформацію для створення інформаційного сайту в строки, які передують початку відповідного етапу, в тому числі всі необхідні данні для розміщення інформаційного сайту в Інтернеті (імя, хостинг, доступ до нього).
Згідно п. 3.2 договору, замовник зобов'язаний прийняти завершені етапи робіт, згідно з календарним планом (додаток "№2), підписати діючі акти та сплатити виконані роботи. Замовник затверджує макет сайту та надсилає його виконавцю з печаткою та підписом. Після заповнення сайту конвентом, замовник зобов'язаний в 5-денний термін провести тестування сайту. За відсутності зауважень робота вважається виконаною (п.3.3 договору).
У відповідності до п.4.1 договору визначено, що загальна сума договору складає 15 900грн. Згідно до умов п.4.2, замовник зобов'язаний після підписання даного договору провести передоплату в розмірі 50% від вартості робіт.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що виконавець сплачує штрафні санкції за кожний день затримання строку виконання робіт, в розмірі 0,5% в день, від загальної вартості робіт даних етапів, за винятком етапу погодження дизайну.
Згідно п.4.6, договір вважається завершеним з моменту підписання Генерального акту приймання-передачі виконаних робіт.
Відповідно до календарного плану робіт, наведеного у додатку №2 до договору, сторони погодили етапи робіт та строки їх виконання.
Платіжним дорученням №1614 від 27 серпня 2009р. позивач перерахував на рахунок відповідача 7 950 грн. авансу за створення вебсайту.
Згідно претензії від 21.06.2010р. №21/06, позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути суму авансу, в зв'язку з тим, що відповідачем, в порушення п.2.9 договору, не виконано роботи. Дана претензія отримана відповідачем 29.06.2010р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
30.06.2010р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №25/08 від 25.08.2009р. на доробку інформаційного сайту, згідно умов якої було змінено п.4.1 договору, за яким загальну суму договору визначено у розмірі 25 000грн та встановлено, що виконавець зобов'язаний виконати всі роботи по сайту протягом 35 календарних днів з моменту підписання даної додаткової угоди.
Претензією від 20.10.2010р. №20-10/1, яка отримана відповідачем 16.11.2010р., позивач знову звернувся до відповідача з проханням терміново закінчити роботи або повернути суму авансу.
Згідно наданої позивачем до матеріалів справи додаткової угоди №2 від 28.03.2011р., укладеної до договору №25/8 від 25.09.2009р. вже після звернення з позовом, вбачається, що виконавець зобов'язався після надання замовником доступу до свого домену в Інтернеті, розмістити на ньому розроблений інформаційний сайт. А також, серед іншого, сторони погодили, що після усунення виконавцем всіх зауважень сторони підписують акт виконаних робіт.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:
Згідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Приписами ст. 33 цього кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Крім того, положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається із змісту позовних вимог, підставою для звернення з відповідним позовом є неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, а саме порушення кінцевих строків виконання робіт з розробки інформаційного сайту, передбачених договором від 25.08.2009р.
Між тим, розглянувши надані позивачем документи, суд зазначає, що згідно додаткової угоди №2 від 28.03.2011р., укладеної до договору №25/8 від 25.09.2009р. вбачається, що вже після звернення з позовом, сторони продовжили строки виконання робіт, погодили умови їх завершення та тим самим підтвердили намір співпрацювати ділі (а.с. 92).
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність неналежного виконання зобов'язань з боку відповідача або порушення умов договору, що могло б бути підставою для розірвання договору, застосування штрафних санкцій та повернення суми авансу, в зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Баско” необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також суд зазначає, що при зверненні з позовом позивачем заявлено вимоги щодо розірвання договору, повернення суми авансу у розмірі 7 950 грн. та стягнення 15 174 грн. штрафних санкцій, що за своїм змістом є різними вимогами як немайнового так і майнового характеру, натомість державне мито позивачем сплачено лише за вимогу майнового характеру у розмірі 231,24грн., у зв'язку з чим, виходячи з вимог ст.46 Господарського процесуального кодексу України, суд стягує з позивача до Державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн. за заявлену вимогу немайнового характеру щодо розірвання договору.
Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, підстави для відшкодування позивачу витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відсутні.
Керуючись ст.ст.32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1.У позові відмовити в повному обсязі.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баско" (м. Одеса, вул. Новосельського, 40, код ОКПО 20971740) до Державного бюджету України (п/р 31114095700008 в ГУДКУ у Одеській області, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, КБК 22090200, символ звітності банку 095, код ЄДРПОУ 23213460) 85/вісімдесят п'ять/грн. 00 коп. державного мита.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Суддя Невінгловська Ю.М.
Повний текст рішення складено 26.04.2011р.