ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29 квітня 2011 р. Справа № 5010/397/2011-14/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В. І.
при секретарі судового засідання Максимів Н.Б.
розглянувши у відкритому засіданні суду справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Отинійська ПМК-150"
вул. Іванціва, 21, смт.Отинія, Коломийський р-н., Івано-Франківська обл., 78223
до відповідача: Угринівської сільської ради
вул. Польова, 1, с. Угринів, Тисменицький р-н., Івано-Франківська обл., 77423
про стягнення заборгованості в розмірі 116 814,19грн. із них: 104 867,77грн. боргу,
5 656,88грн. - пені за прострочення оплати, 4 824,22грн.- інфляційних втрат, 1 465,32грн. - 3% річних.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1( довіреність № 01/11 від 11.01.11);
від відповідача : ОСОБА_2 (довіреність б/н від 17.02.11)
встановив: до господарського суду Івано-Франківської області подано позов Відкритим акціонерним товариством "Отинійська ПМК-150" до Угринівської сільської ради про стягнення заборгованості в розмірі 116 814,19грн. із них: 104 867,77грн. боргу,
5 656,88грн. - пені за прострочення оплати, 4 824,22грн.- інфляційних втрат, 1 465,32грн. - 3% річних.
В засіданні суду 28.04.11 оголошувалась перерва до 29.04.11.
Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на порушення відповідачем умов договору, внаслідок чого і виникла заборгованість у розмірі 104 867,77грн.
Відповідач проти позову заперчує.
Заслухавши представників сторін та розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
Між сторонами 08.05.08 укладено договір №10 на виконання робіт.
Відповідно до умов даного договору, за дорученням замовника (відповідача), підрядник (позивач) зобов"язався на власний ризик виконати роботи по об"єкту: "Місцевий стадіон. Влаштування трибун для глядачів.", за умов цього договору, а замовник (відповідач) - прийняти і оплатити закінчені роботи.
Договірна ціна робіт становить 299 276,40грн. (п.2.1 договору).
Відповідно до п.4.1 договору, підрядник (позивачч) зобов"язався виконати роботи, зазначені в договорі, на протязі травня - грудня 2008 року. Проте, матеріали справи містять додаткові угоди до зазначеного вище договору, а саме: №1 від 02.02.09 та №2 від 01.06.10, відповідно до яких термін робіт було продовжено до 31.12.09 та 31.12.10 відповідно.
Пунктом 2 додаткової угоди №2 від 01.06.10 встановлено, що підрядник (позивач) проводить роботи, вказані в п.1.1 договору (які залишились не виконані станом на 01.06.10), за договірною ціною в сумі 193 084,40грн. на момент укладення додаткової угоди.
В засіданні суд позивач зазначив, що взяті на себе зобов"язання по договору виконав. В підтвердження даного факту надав суду:
- довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за червень, липень та жовтень 2010 року;
- акти приймання виконаних будівельних робіт - за червень 2010 року на суму
28 356,66грн.; за липень 2010 року на суму 62 629,38грн.; за жовтень 2010 року на суму
47 868,17грн.
Згідно п.3.2 вказаного договору, оплата за виконану роботу ведеться проміжними платежами щомісяця, на підставі наданих позивачем актів виконаних робіт, які подаються не пізніше 25 числа поточного місяця. Замовник (відповідач) не пізніше 5-ти календарних днів після підписання актів виконаних робіт та усунення виявлених недоліків проводить оплату підряднику за фактично виконану роботу в розмірі 100 відсотків (п.3.3 договору).
Проте, відповідач провів часткову оплату за виконані позивачем роботи, чим і порушив умови договору, що призвело до виниклення заборгованості в розмірі
104 867,77грн.
Позивач 15.11.10 надіслав відповідачу претензію №188 з вимогою погасити заборгованість, а саме:
-за липень 2010 року - 59 999,60грн.;
-за жовтень 2010 року 47 868,17грн.
Відповідач відповіді на претензію не надав, борг не сплатив.
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 104 867,77грн.
За порушення сторонами зобов"язань, передбачених даним договором, винна сторона виплачує іншій стороні неустойку: пеню в розмірі подвійної обдікової ставки Нацбанку за кожний день прострочення виконання зобов"язання та відшкодовує завдані невиконанням зобов"язання збитки у повному обсязі (п.6.1 договору). Як наслідок, позивач нарахував відповідачу 5 656,88грн. пені.
На підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивач провів відповідачу розрахунок інфляційних витрат, що становить 4 824,22грн та 3% річних в розмірі
1 465,32грн.
Загальна сума боргу відповідача становить 116 814,19грн. із них: 104 867,77грн. боргу, 5 656,88грн. - пені за прострочення оплати, 4 824,22грн.- інфляційних втрат,
1 465,32грн. - 3% річних.
Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
З огляду на положення договору та додаткових угод, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав.
Доказів здійснення відповідачем оплати суми 104 867,77грн., в тому числі в установлені договором строки, суду не надано.
Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідач відзив по суті позову не надав, тверджень позивача не спростував.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ст.3 вищезгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за порушення виконання зобов'язань, що становить 5 656,88грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем правомірно нараховано відповідачу 4 824,22грн.- інфляційних втрат та
1 465,32грн. - 3% річних.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
З огляду на фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 116 814,19грн. із них: 104 867,77грн. боргу, 5 656,88грн. - пені за прострочення оплати,
4 824,22грн.- інфляційних втрат, 1 465,32грн. - 3% річних.
Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.11,204,526,530,610,612,625,629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,230 Господарського кодексу України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” , ст.ст.33,49, ст. 82, ст.83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов Відкритого акціонерного товариства "Отинійська ПМК-150" до Угринівської сільської ради про стягнення заборгованості в розмірі 116 814,19грн. із них: 104 867,77грн. боргу, 5 656,88грн. - пені за прострочення оплати, 4 824,22грн.- інфляційних втрат, 1 465,32грн. - 3% річних - задоволити.
Стягнути з Угринівської сільської ради, вул. Польова, 1, с. Угринів, Тисменицький р-н., Івано-Франківська обл. (код ЄДРПОУ 04356426) на користь Відкритого акціонерного товариства "Отинійська ПМК-150", вул. Іванціва, 21, смт.Отинія, Коломийський р-н., Івано-Франківська обл. (код ЄДРПОУ 01037560) 104 867,77грн. боргу (сто чотири тисячі вісімсот шістдесят сім грн. 77коп.), 5 656,88грн. (п"ять тисяч шістсот п"ятдесят шість грн. 88коп.) - пені за прострочення оплати, 4 824,22грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять чотири грн. 22коп.)- інфляційних втрат, 1 465,32грн. (одну тисячу чотириста шістдесят п"ять грн. 32коп.)- 3% річних, 1 168,14грн. (одну тисячу сто шістдесят вісім грн. 14коп.) держмита та 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Булка В.І.
Повне рішення складено 05.05.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
Помічник судді Гандера М.В. 05.05.11