22.04.2011 Справа № 5008/183/2011
За позовом бази спеціального медичного постачання управління охорони здоров"я Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород
до відповідача Мукачівської центральної районної лікарні, м. Мукачево
про стягнення 2 043,35 грн.
Суддя Г.Й.Бобрик
Представники:
від позивача -Секереш В.М. - директор бази
від відповідача - не з"явився
СУТЬ СПОРУ: база спеціального медичного постачання управління охорони здоров"я Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород заявила позов до Мукачівської центральної районної лікарні, м. Мукачево про стягнення 2 043,35 грн. боргу.
Позивач позовні вимоги не змінив, від позову не відмовився.
Представник позивача, присутній в засіданні суду по розгляду справи, просить суд стягнути з відповідача суму 2 043,35 грн. заборгованості за медичну продукцію, поставлену по накладних № 58/38 від 12.06.96 р., № 98 від 17.09.98 р., № 93 від 11.08.98 р. та № 19 від 14.06.2000 р. Наголошує на застосуванні судом при вирішенні спору пункту 6 ст. 268 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, позовна давність не поширюється стосовно виконання зобов"язань, які випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв" .
Відповідач адресованим суду листом від 09.03.2011 р. № 295/01-6 повідомив, що заборгованість перед базою спеціального медичного постачання управління охорони здоров"я Закарпатської обласної державної адміністрації в Мукачівській центральній районній лікарні не рахується, первинні документи відсутні. Просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову через відсутність боргу та закінченням строку позовної давності для його пред”явлення.
Вивчивши та оцінивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд
матеріалами справи підтверджено та не заперечується представниками сторін, що позивач передав відповідачеві медичну продукцію на загальну суму 7043,35 грн., що підтверджується накладними № 58/38 від 12.06.96 р., № 98 від 17.09.98 р., № 93 від 11.08.98 р. та № 19 від 14.06.2000 р. та довіреностями відповідача на отримання продукції, долученими до позовної заяви.
В судовому засіданні було оглянуто оригінали первинних документів наданих представником позивача.
Відповідач вартість отриманої продукції оплатив частково, внаслідок чого виник борг в сумі 2043,35 грн.
Так як строк зобов”язання по оплаті сторонами не встановлений, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити наявну заборгованість, проте заборгованість відповідачем не погашена.
Наведене стало підставою для звернення позивача з позов в суд про стягнення з відповідача суми 2043,35 грн. боргу в примусовому порядку.
Позовні вимоги, заявлені базою спеціального медичного постачання управління охорони здоров"я Закарпатської обласної державної адміністрації стосуються відносин, які виникли та припинились до 1 січня 2004 р., тому до них слід застосувати положення Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 165 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.
За правилами статті 76 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає, коли особа дізналася про порушення свого справа.
Позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У відповідності до положень ст. 76 Цивільного кодексу УРСР, загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.
Оскільки позивачем вимога про виконання зобов”язань була пред”явлена відповідачеві 29.07.99 р. вих. № 537, то останній мав виконати таке зобов”язання в 7-денний строк, тобто з серпня місяця 1999 р. розпочався перебіг строку позовної давності.
Звертаючись до господарського суду у лютому місяці 2011 р.з даним позовом база спеціального медичного постачання управління охорони здоров"я Закарпатської обласної державної адміністрації пропустила передбачений ст. 71 Цивільного кодексу УРСР трирічний строк для звернення з позовом до відповідача. В силу норми ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частина 2 статті 34 цього Кодексу встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не доведено наявними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України переривання перебігу строку позовної давності чи поважності причини його пропущення.
Оцінивши докази в їх сукупності суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 71; 76; ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 р.), п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції 2003 р.), ст.ст. 22, 33, 34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Г.Й. Бобрик
Рішення підписано 29.04.2011 року.