83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
19.04.11 р. Справа № 29/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,
при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Дочірнього підприємства „Коніка Мінолта Україна”, м.Київ
до Відповідача: Колективного малого підприємства „Ю.В.В.”, м.Краматорськ, Донецької області
про: стягнення заборгованості у розмірі 140 000,00грн., відсотків за надання розстрочки у сумі 121,97грн., індексу інфляції у розмірі 20 580,00грн., процентів за користування чужими коштами у сумі 6 704,71грн., пені у розмірі 6980,82грн.
за участю:
представника Позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю №11 від 01.03.2011р.)
представника Відповідача - не з'явився;
Дочірне підприємство „Коніка Мінолта Україна”, м.Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Колективного малого підприємства „Ю.В.В.”, м.Краматорськ, Донецької області (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 140 000,00грн., відсотків за надання розстрочки у сумі 121,97грн., індексу інфляції у розмірі 20 580,00грн., процентів за користування чужими коштами у сумі 6 704,71грн., пені у розмірі 6980,82грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу в розстрочку №04/2009 від 23.03.2009р., щодо оплати за поставлений товар.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу в розстрочку від 23.03.2009р., рахунку, накладної, довіреності на отримання матеріальних цінностей, платіжного доручення, листа №266 від 05.11.2010р., протоколу переговорів, листа №2812/01 від 28.12.2010р., правоустановчих документів Дочірнього підприємства „Коніка Мінолта Україна”.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193. 216, 217, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 22, 54-57, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
09.03.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвічдені копії наступних документів: листа №266 від 25.11.2010р., правоустановчих документів Дочірнього підприємства „Коніка Мінолта Україна”, накладної, рахунку, довіреності на отримання матеріальних ціностей.
06.04.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку №59 від 04.04.2011р. за підписом головного бухгалтеру в підтвердження того що між підприємством ДП „Коніка Мінолта Україна” та Колективним малим підприємством „Ю.В.В.” були укладені наступні договори: договір №01/2009 купівлі-продажу в розстрочку від 24 лютого 2009 року (заборгованість складає 268 232,00грн.); договір №04/2009 купівлі-продажу в розстрочку від 23 березня 2009 року (заборгованість складає 140 000,00грн.);
Заявою від 19.04.2011р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення індекс інфляції у розмірі 10046,74грн., 3% річних у сумі 4142,47грн. (за період з 20.02.2010р. по 15.02.2011р.), та суму боргу у розмірі 140 000,00грн.
Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 19.04.2011р. №б/н, оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог. Суд приймає дане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.
Заявою від 19.04.2011р. №б/н Позивач відмовився від стягнення відсотків за надання розстрочки у розмірі 121,97грн., пені за неналежне виконання грошового зобов'язання у розмірі 6980,82грн.
Представник Позивача у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 19.04.2011р. №б/н.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.
Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а саме: 84304, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Р.Люксембург
При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд
23 березня 2009 року між Дочірнім підприємством „Коніка Мінолта Україна” (Продавець) та Колективним малим підприємством „ЮВВ” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу в розстрочку, відповідно п.1.1 предметом даного Договору є купівля-продаж у розстрочку техніки KONIKA MINOLTA, вказаної у додатку №1 Договору (рахунок-специфікація №324260/СЕП від 23.03.2009р.), що є його невід'ємною частиною (далі за текстом Товар).
За приписами ст. 1.2 договору згідно з умовами купівлі-продажу за Договором, Продавець передає Покупцеві Товар, а Покупець приймає Товар та оплачує його у встановлений термін.
Відповідно п.1.3 договору купівля-продаж Товару за даним Договором здійснюється на умовах розстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк і під відсоток, відповідно до ст. 1 п.1.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22.05.1997р.
У розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо ціни та порядку розрахунків:
п.3.1 Договору вартість товару в гривнях на день укладання Договору вказана в додатку №1 до Договору (рахунок-специфікація №324260/СЕП від 23.03.2009) та складає 128 631,00грн. (сто двадцять вісім тисяч шістсот одна грн. 00 коп.) без урахування ПДВ, ПДВ 25 726,20 (двадцять п'ять тисяч сімсот двадцять шість грн. 20 коп.) Усього складає: 154 357,20 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятдесят сім грн. 20 коп.) з урахуванням ПДВ;
п.3.2 Договору оплата вартості Товару здійснюється Покупцем у два етапи:
п.3.2.1 Договору перший етап - часткова передплата у розмірі 40 відсотків вартості Товару, згідно з рахунком - специфікацією, у сумі 61 957,20 грн. (шістдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят сім гривень 20 коп.) у т.ч. ПДВ 10 326,20 (десять тисяч триста двадцять шість грн. 20 коп.) здійснюється покупцем до 31 березня 2009 року. У разі не сплати передоплати в повному обсязі в указаний строк, Продавець залишає за собою право змінити ціни, попередивши про це Покупця до моменту передачі Товару. Заміна вартості товару та відповідно до графіку платежів оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору. У випадку не згоди Покупця на заміну ціни, договір вважається, як такий, що не вступив в дію, сплачені кошти повертаються Покупцю протягом 3-х днів.
П.3.2.2 Договору платежі другого етапу сплачуються до 20 числа кожного місяця та розподіляються таким чином:
п.3.3 Договору за надання розстрочки Покупець сплачує Продавцю відсотки у розмірі 0,1% річних, які нараховуються та сплачуються одноразово в термін оплати останнього платежу.
Згідно п.5.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання Покупцем зобов'язання оплатити вартість Товару (суму розстрочки з урахуванням корегування у відповідності з п.3.4) та/або відсотків за розстрочку, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 10% від суми заборгованості за кожен день прострочення, за період, під час якого нараховується пеня.
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання, та діє до виконання сторонами прийнятими ними зобов'язань у повному обсязі (п.8.1 Договору).
На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 154 357,20грн., що підтверджується накладною №315140 від 26.03.2009р., яка підписана та завірена печатками з боку обох сторін без зауважень, крім того у вказаній накладній підстава поставки вказаний рахунок №324260 від 17.03.2009р.
Внаслідок цього обов'язок передачі Продавцем товару вважається виконаним. Відповідачем товар отриманий на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей яка міститься в матеріалах справи.
Позивачем у відповідності з п.1.1 Договору було виставлено рахунок фактуру №324260/СЕП від 23.03.2009р. на суму 154 357,20грн.
Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у сумі 14357,20грн. що підтверджується платіжним дорученням №669 від 07.04.2009р., відтак заборгованість за вказаним договором складає 140 000,00грн.
За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.
Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист №266 від 25.11.2010р. щодо розірвання договору в односторонньому порядку та витребування (повернення) товару.
Відповідач у листі №2812/01 від 28.12.2010р. просить розгляд питання про розірвання договору від 28.12.2010р. відкласти.
У статті 188 Господарського кодексу України визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів: п.1 зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором; п.2 сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; п.3 сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; п.4 у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміні (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відтак оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо розірвання договору, Позивач із позовом про розірвання договору купівлі-продажу в розстрочку від 23.03.2009р. до суду не звернувся, вказаний договір вважається чинним.
Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу в розстрочку від 23.03.2009р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 154 357,20грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 14 357,20грн.
Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 140 000,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 140 000,00грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Колективного малого підприємства „Ю.В.В.”, м.Краматорськ, Донецької області
З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 10046,74грн., 3% річних від суми загального боргу складає 4142,47грн.
Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем за період з 20.02.2010р. по 15.02.2011р. у сумі 10046,74грн.
Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу у розмірі зазначеному Позивачем а саме у сумі 4142,47грн.
Позивачем через канцелярію суду надано заяву від 19.04.2011р. №б/н про відмову від позовних вимог в частині стягнення відсотків за надання розстрочки у розмірі 121,97грн., пені за неналежне виконання грошового зобов'язання у розмірі 6980,82грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова від позову опосередковується письмовою заявою Позивача та є підставою для припинення провадження у справі.
Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права та інтереси.
З огляду на наведені процесуальні положення суд зазначає наступне:
- заява про відмову здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою та у встановленій діючим законодавством формі;
- позивач обізнаний із процесуальними наслідками прийняття відмови від позову;
За таких обставин судом не встановлено підстав для не прийняття відмови від позову в частині стягнення відсотків за надання розстрочки у розмірі 121,97грн., пені за неналежне виконання грошового зобов'язання у розмірі 6980,82грн.
З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині стягнення відсотків за надання розстрочки у розмірі 121,97грн., пені за неналежне виконання грошового зобов'язання у розмірі 6980,82грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою Позивача від позову в цій частині та прийняттям такої відмови судом.
Судові витрати в частині стягнення відсотків за надання розстрочки у розмірі 121,97грн., пені за неналежне виконання грошового зобов'язання у розмірі 6980,82грн. покладаються на Позивача, оскільки діюче законодавство (п. 3 ст. 8 Декрету КМУ „Про державне мито”) передбачає можливість їх повернення лише у разі припинення провадження у справі на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна позиція закріплена і в п. 9 Роз'яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, у межах заявлених позовних вимог.
Розглянувши вимоги Позивача про вжиття забезпечувальних заходів, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обов'язковою умовою вжиття забезпечувальних заходів є існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду. Отже, вимога щодо забезпечення та його вид має кореспондуватися із відповідною позовною вимогою.
Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суду України, зазначаючи в п. 10 Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні Позивачу вимоги про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його юридичну неспроможність та доказову недоведеність.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства „Коніка Мінолта Україна”, м.Київ до Колективного малого підприємства „Ю.В.В.”, м.Краматорськ, Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 140 000,00грн., відсотків за надання розстрочки у сумі 121,97грн., індексу інфляції у розмірі 20 580,00грн., процентів за користування чужими коштами у сумі 6 704,71грн., пені у розмірі 6980,82грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Колективного малого підприємства „Ю.В.В.” (84304, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Рози Люксембург, 20, ЄДРПОУ 23033433, р/р 26008198068931 у ВАТ „Кредитпромбанк” м.Краматорська, МФО 335593) на користь Дочірнього підприємства „Коніка Мінолта Україна” (03680, м.Київ, пр-т Академіка Глушкова, 12-а, ЄДРПОУ 14281534, р/р 2600702283877, Банк ВАТ „Укрексімбанк”, м.Київ, МФО 322313) заборгованість у розмірі 140 000,00грн., інфляційні витрати у розмірі 10046,74грн., 3% річних у сумі 4142,47грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Колективного малого підприємства „Ю.В.В.” (84304, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Рози Люксембург, 20, ЄДРПОУ 23033433, р/р 26008198068931 у ВАТ „Кредитпромбанк” м.Краматорська, МФО 335593) на користь Дочірнього підприємства „Коніка Мінолта Україна” (03680, м.Київ, пр-т Академіка Глушкова, 12-а, ЄДРПОУ 14281534, р/р 2600702283877, Банк ВАТ „Укрексімбанк”, м.Київ, МФО 322313) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 1541,90грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 208,67грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Провадження по справі в частині стягнення відсотків за надання розстрочки у сумі 121,97грн., пені у розмірі 6980,82грн. припинити.
+
У судовому засідання 19.04.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя Риженко Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 26.04.11р.