83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.04.11 р. Справа № 23/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмалч” м. Київ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк
про стягнення 25 068, 56 грн.
Суддя Забарющий М.І.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю
Від відповідача: не з'явився
В засіданні, яке відбулось 19.04.2011р., згідно ст.77 ГПК України
оголошувалась перерва до 26.04.2011р.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Укрмалч” м. Київ, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк, 21 320, 03 грн. боргу та 3 748, 53 грн. пені.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:
- неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 26/09 від 06.04.2009р. стосовно оплати товару, отриманого на підставі видаткової накладної № 1/26 від 06.04.2009р., внаслідок чого утворився борг в сумі 21 320, 03 грн.;
- нарахування відповідачу на підставі п.8.3.вищевказаного договору пені в сумі 3 748, 53 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання;
- ст.ст. 256, 257, 258, 610-612, 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) та ст.ст. 193, 218, 223 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідач чи його представники у судові засідання не з'явились, але від відповідача надійшла заява № 6 від 25.03.2011р., в якій зазначено про часткове погашення суми боргу перед позивачем в розмірі 12 000 грн. платіжним дорученням № 837 від 21.03.2011р. В підтвердження цього факту відповідачем надано відповідну банківську виписку від 28.03.2011р.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Підставами виникнення господарських зобов'язань за приписами ст.174 ГК України, зокрема, є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 2 ст.180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Разом з тим, ч.3 ст.180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Вимоги до письмової форми правочину закріплені також і у ЦК України, зокрема, ч.2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважаться таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В матеріалах справи міститься проект договору № 26/09 від 06.04.2009р., за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю “Укрмалч” (постачальник) зобов'язалось передати у власність фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (покупцеві) товари згідно з заявками покупця в асортименті та за цінами, вказаними у видаткових накладних, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).
В проекті договору, а саме в п.10.4., передбачено, що кожна сторінка цього договору підписується повноважними представниками сторін; сторони погоджуються з тим, що сторінка цього договору, яка не має підписів уповноважених представників сторін, є недійсною та не може бути підставою для встановлення яких-небудь прав та обов'язків для сторін по цьому договору.
Позивач стверджує, що ним на виконання умов договору № 26/09 від 06.04.2009р. за видатковою накладною № 1/26 від 06.04.2009р. здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 56 750, 04 грн., який прийнятий останнім без заперечень. З урахуванням часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару в сумі 18 830 грн. та повернення товару на загальну суму 16 600, 02 грн., борг відповідача за видатковою накладною № 1/26 від 06.04.2009р. складає 21 320, 02 грн.
Під час розгляду справи від відповідача надійшла заява № 6 від 25.03.2011р., в якій зазначено про часткове погашення суми боргу перед позивачем в розмірі 12 000 грн. платіжним дорученням № 837 від 21.03.2011р. В підтвердження цього факту відповідачем надано відповідну банківську виписку від 28.03.2011р. Таким чином, в частині стягнення суми боргу в розмірі 12 000 грн. суд провадження у справі припиняє у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що зі сторони позивача обидві сторінки договору № 26/09 від 06.04.2009р. підписані директором ТОВ ”Укрмалч” Циганок Н.О. та скріплені печаткою підприємства, однак, зі сторони відповідача обидві сторінки вищевказаного договору не підписані ФОП ОСОБА_1, а лише скріплені печаткою відповідача в графі ”покупець”. Під час розгляду справи відповідач не підтвердив факту підписання ним договору № 26/09 від 06.04.2009р. Ухвалами по справі від 16.03.2011р. та від 05.04.2011р. суд зобов'язував відповідача надати суду оригінал та належним чином засвідчену копію договору № 26/09 від 06.04.2009р. Відповідач зазначену вимогу суду не виконав та не надав витребуваних документів.
Таким чином, з урахуванням приписів ч.1 ст.181 ГК України, ч.2 ст.207 ЦК України та п.10.4 договору № 26/09 від 06.04.2009р. зазначений договір не містить такої обов'язкової ознаки письмової форми правочину як власноручно вчинений підпис відповідача. За таких обставин, договір № 26/09 від 06.04.2009р. є неукладеним (таким, що не відбувся) і тому не може бути підставою для виникнення у сторін відповідних прав та обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу у позові щодо стягнення з відповідача залишку боргу за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати вартості товару за договором № 26/09 від 06.04.2009р., оскільки вказаний договір є неукладеним.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3 748, 53 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання також не підлягає задоволенню, оскільки сторонами не дотримана обов'язкова письмова форма для такого виду забезпечення виконання зобов'язань як пеня, передбачена ст.547 ЦК України.
Крім того, суд зазначає, що додані до позовної заяви копії документів, в т.ч. і проект договору № 26/09 від 06.04.2009р., в порушення вимог ст.36 Господарського процесуального кодексу України належним чином не засвідчені і тому не можуть вважатися письмовими доказами по справі.
Судові витрати по справі суд відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладає на позивача.
На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 180, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 207, 547 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п.11 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача 12 000 грн. боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В решті вимог позивачу у позові відмовити.
Суддя