91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
04.05.11 Справа № 13/9.
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області
до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області, м. Алчевськ Луганської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ
про стягнення 6383 грн. 93 коп.
Суддя Яресько Б.В.
За участю:секретар судового засідання Чорна І.М.
Від позивачане прибув
Від відповідача не прибув
Від третьої особиМінаєва І.І. дов. № 14-12/1-3 від 31.12.2010 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з оплати праці арбітражного керуючого по справі № 20/25б за березень 2010 р. -липень 2010 р. в сумі 6383 грн. 93 коп.
Позивач позов підтримав.
Позивачем подане клопотання про розгляд справи без його участі. Зазначене клопотання судом задоволено.
Відповідач відзивом на позовну заяву проти її задоволення заперечує, посилаючись на те, що з врахуванням положень ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України зазначений спір не підвідомчий господарським судам, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, і відповідно провадження у справі підлягає припиненню; крім того відповідач зазначає, що на його думку витрати по оплаті праці арбітражного керуючого повинен нести державний бюджет України, а не податкова служба.
Третя особа, надала пояснення, що з врахуванням того, що ухвалою суду по справі № 20/25б понесення витрат на оплату праці арбітражного керуючого було покладено на ініціюючого кредитора, відповідача по справі, то відсутні підстави для їх фінансування за рахунок державного бюджету. Крім того, третя особа зазначила, що за її розрахунком загальна сума виплати повинна становить 6334 грн. 16 коп., що на 49 грн. 77 коп. менш ніж заявлено позивачем.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд
ВСТАНОВИВ: 02.09.2010 р. ухвалою господарського суду Луганської області по справі № 20/25б була затверджена оплата послуг арбітражному керуючому ОСОБА_1 (позивач по справі), за виконання ним повноважень ліквідатора банкрута у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених чинним законодавством України, щомісячно, починаючи з 25.03.2010 по 12.07.2010, включно за рахунок ініціюючого кредитора, Алчевської ОДПІ Луганської області (відповідач по справі), а з 13.07.2010 за рахунок банкрута. Одночасно зазначеною ухвалою було припинено провадження у справі № 20/25б.
Зазначена ухвала суду набрала законної сили.
02.03.2011 р. позивач звернувся з позовом до господарського суду Луганської області в якому просить стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 6383 грн. 93 коп. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ухиляється від виконання його вимоги по оплаті, яка ґрунтується на ухвалі суду по справі № 20/25б.
Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст. 31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі. Тобто, послуги розпорядника майна, ліквідатора у справі про банкрутство у будь-якому випадку повинні бути оплачені.
Відповідно до ч.10 ст.31 Закону оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, витрати на оплату послуг арбітражного керуючого є іншими витратами пов'язаними з розглядом справи, і відповідно питання щодо розподілу та стягненню зазначених судових витрат повинно вирішуватися в межах справи про банкрутство по якій вони були понесені, відповідно вимоги про стягнення судових витрат не можуть бути предметом самостійних позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За таких обставин, спір між позивачем та відповідачем про стягнення витрат арбітражного керуючого не підлягає вирішенню господарським судом в порядку позовного провадження.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 25.11.2009 р. по справі № 12/6-09.
Позивач не позбавлений права звернутися в порядку ст. 88 Господарського процесуального кодексу України по справі № 20/25б для вирішення питання щодо стягнення судових витрат.
Сплачені позивачем державне мито в сумі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. підлягають поверненню з державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити провадження у справі.
2. Повернути з державного бюджету України фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, державне мито в сумі 102 грн. 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. сплачені 28.02.2011 р.
Підставою для повернення є зазначена ухвала, засвідчена гербовою печаткою суду.
Суддя Б.В. Яресько