01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"04" травня 2011 р. Справа № 8/022-10/13
За позовом Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону, м. Біла Церква в інтересах держави в особі: 1) Квартирно-експлуатаційного відділу, м. Біла Церква; 2) Військової частини А 2791 Міністерства оборони України, м. Біла Церква
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю „Половське”, с. Великополовське, Сквирський район;
2) підприємства „Центр реабілітації інвалідів”, с. Трилиси, Фастівський район
про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя С.Ю. Наріжний
За участю представників:
від прокурора: Бойко В.М. - посвідчення №763 від 16.11.2009 р.;
від квартирно-експлуатаційного відділу: ОСОБА_1 -довіреність б/н від 11.01.2010р.;
від військової частини А 2791 МОУ: ОСОБА_2 -довіреність б/н від 21.07.2010р.;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
В провадженні господарського суду Київської області у судді Л.В. Чорної знаходилась справа №8/022-10 за позовом Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі: 1) Квартирно-експлуатаційного відділу; 2) Військової частини А 2791 Міністерства оборони України до 1) товариства з обмеженою відповідальністю „Половське”; 2) підприємства „Центр реабілітації інвалідів” про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу №166014 від 07.06.2007 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Половське»та Підприємством «Центр реабілітації інвалідів»та зобов'язання сторони повернути все отримане в натурі по зазначеному договору належному користувачу - КЕВ м. Біла Церква.
В обґрунтування своїх позовних вимог військовий прокурор Білоцерківського гарнізону посилається на незаконність укладення договору №166014 від 07.06.2007 р. купівлі-продажу цілісного майнового комплексу військового містечка №52, укладеного між ТОВ „Половське” та підприємством „Центр реабілітації інвалідів”.
Відповідно до розпорядження голови господарського суду Київської області від 02.04.2010 р. справу №8/022-10 передано до подальшого провадження судді С.Ю. Наріжному.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2010 р. суддею Наріжним С.Ю. справу прийнято до свого провадження та присвоєно їй № 8/022-10/13.
07.04.2010 р. позивач 1 надав суду письмові пояснення по справі згідно яких підтримав позовні вимоги.
В судові засідання 07.04.2010 р., 11.05.2010 р. та 31.05.2010 р. повноважні представники відповідача 1, 2 не з'являлись, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконували, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 12.08.2010 р. прокурор надав суду клопотання №1441 від 11.08.2010 р. в якому просить зупинити провадження у справі до вирішення Київським окружним адміністративним судом справи №2-а-6391/10/1070.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2010 р. було зупинено провадження у справі №8/022-10/13 до вирішення пов'язаної з нею справи №2-а-6391/10/1070.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2010 р. позов Заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу та Військової частини А 2791 Міністерства оборони України задоволено повністю.
30.03.2011 р. до суду надійшло клопотання заступника військового прокурора Білоцерківського гарнізону в порядку ст. 22, 29 ГПК України згідно якого прокурор просить поновити провадження у справі, визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу за реєстровим №330 від 28.03.2007 р., укладений між військовим радгоспом «Білоцерківський»та приватним підприємством «Перша агроінвестиційна компанія»та визнати недійсним
Розглянувши зазначене клопотання, суд встановив, що воно суперечить ст. 22 ГПК України так як фактично прокурор не змінює позовні вимоги, а поряд з вимогою про визнання недійсним договору №166014 від 07.06.2007 р. купівлі-продажу цілісного майнового комплексу та зобов'язання сторони повернути все отримане в натурі по зазначеному договору належному користувачу - КЕВ м. Біла Церква, які є предметом розгляду, заявляє ще додаткову нову вимогу: про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу за реєстровим №330 від 28.03.2007 р., укладеним між військовим радгоспом «Білоцерківський»та приватним підприємством «Перша агроінвестиційна компанія», яка не може бути предметом розгляду в межах однієї справи, оскільки не пов'язана між собою підставами виникнення або поданим доказами, що є порушенням вимог ст. 58 ГПК України. Крім того, додаткова заявлена вимога прокурора стосується інших юридичних осіб, які не є сторонами по справі та до того ж клопотання прокурора подане після почасту розгляду справи судом по суті.
За таких обставин клопотання залишається судом без задоволення.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2011 р. було поновлено провадження у справі №8/022-10/13; розгляд справи призначено на 26.04.2011 р. об 10 год. 10 хв.
Представник відповідачів в судове засідання не з'явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подали. Відповідачі належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами суду від 07.04.2010 р., 11.05.2010 р., 31.05.2010 р., 12.08.2010 р., 01.04.2011 р., які були надіслані на їх адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу суду у зв'язку з відсутністю адресату за вказаною адресою. Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Враховуючи, що ухвали були відправлені за адресою місцезнаходження відповідачів, то відповідачі були належним чином повідомлений про дату і час судового засідання. Таким чином, відповідачі не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Згідно зі ст.75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідачів, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи додані до позовної заяви та надані в судове засідання, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази судом встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
07.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Половське»та Підприємством «Центр реабілітації інвалідів»за № 166014 був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (далі -договір).
Відповідно до п. 1 договору, відповідач 1 зобов'язується передати у власність, а відповідач 2 зобов'язується прийняти і оплатити відповідно до вимог цього договору належні відповідачу на праві гласності комплекс, нежитлові будівлі, зазначені в плані під літ. «А», площею 290,9 кв.м., літ. «Б»- 97,4 кв.м., літ. В" - 888,1 кв.м., літ. "Г" - 85,1 кв. м., літ. "Д" - 882,7 кв.м, літ. "Е" - 2461,3 кв. м., літ. "Ж" - 25,0 кв. м., літ. "З" - 168,8 кв. м., літ. "І" - 133,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Біла Церква Київської області, по вулиці Коновальця полковника, під номером двадцять п'ять (№25).
Згідно із п. 2 договору вказаний комплекс, нежитлові будівлі належать відповідачу 1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Київської області 13 квітня 2007 року, за реєстровим №809, зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 23 квітня 2007 року у реєстровій книзі № 15 за реєстром № 886, реєстраційний №17662739.
Згідно п. 6 договору відповідно до відомостей, викладених у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації 25 травня 2007 року за №14693154, вартість комплексу, нежитлових будівель, що продається, становить 327800 (триста двадцять сім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
Прокурор зазначає, що право власності на спірні об'єкти нерухомості (вказаний комплекс, нежитлові будівлі) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Половське»виникло на незаконних підставах та з явним порушенням вимог чинного законодавства України. Так, нотаріус ОСОБА_3, який посвідчував договір купівлі-продажу, не перевірив правоздатність сторін, не було витребувано правовстановлюваного документу на зазначене майно, належним чином не було перевірено належність відчужуваного майна відчужувачу.
Згідно статті 6 Закону та пункту 6 Порядку відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1919 (далі - Порядок), рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за встановленою формою. Методика оцінки вартості військового майна, а також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України, узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.
В позовній заяві прокурор стверджує, що при посвідченні оспорюваного договору нотаріусом на порушення вимог статті 6 Закону та пункту 6 Порядку не було витребувано рішення Кабінету Міністрів України про відчуження військового майна та належним чином затверджений і погоджений перелік такого майна. Згідно правовстановлювальних документів на нерухоме майно, яке було предметом зазначеного договору, це майно перебувало у державній власності.
Згідно частини другої статті 141 Господарського кодексу України управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади.
Відповідно до пункту 3 Порядку повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.
Таким чином, вищезазначений договір нотаріусом був посвідчений за участю неналежної сторони з боку продавця, що є порушенням статті 49 Закону України «Про нотаріат». З наведеного вище вбачається, що при укладенні оспорюваного договору були порушені вимоги пункту 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України, що є підставою для визнання недійсним договору.
Крім того, у відповідності із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Проте, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими з огляду на наведене.
Суд вважає, що обставини, викладені в позові не є достатньою підставою для визнання договору недійсним з огляду на наступне.
Слід зазначити, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.
Згідно з ч. 7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вже встановлено судом вище згідно із п. 2 договору комплекс, нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Біла Церква Київської області, по вулиці Коновальця полковника, під номером двадцять п'ять (№25) на момент укладення договору належали відповідачу 1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Київської області 13 квітня 2007 року, за реєстровим №809, зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 23 квітня 2007 року у реєстровій книзі № 15 за реєстром № 886, реєстраційний №17662739.
Згідно до статті 34 Закону України «Про нотаріат»серед нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси, є посвідчення правочинів (договорів, заповітів, довіреностей тощо).
Статтею 44 Закону України «Про нотаріат»описується порядок визначення обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб і перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевірка повноважень представника фізичної або юридичної особи, також описується порядок встановлення намірів сторін вчиняти правочин Під час посвідчення правочинів нотаріусом визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.
При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.
У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від цієї юридичної особи, державного реєстратора, органів державної податкової служби, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи.
Згідно витягу з Державного реєстру правочинів №4103899 від 07.06.2007 р. оспорюваний договір купівлі-продажу зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №2138756.
З огляду на вищенаведене безпідставними є посилання прокурора на порушення відповідачем 1 ст. 203 Цивільного кодексу України як на підставу визнання оспорюваного договору недійсним оскільки правоздатність відповідача 1 щодо укладення оспорюваного договору купівлі-продажу була перевірена нотаріусом яким було встановлено, що комплекс, нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Біла Церква Київської області, по вулиці Коновальця полковника, під номером двадцять п'ять (№25) належали відповідачу 1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_3 приватним нотаріусом Сквирського районного нотаріального округу Київської області 13 квітня 2007 року, за реєстровим №809.
Доказів визнання зазначеного договору в судовому порядку недійсним прокурором суду не надано, отже станом на день розгляду справи у суду відсутні підстави стверджувати, що відповідач 1 неправомірно відчужив комплекс, нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Біла Церква Київської області, по вулиці Коновальця полковника, під номером двадцять п'ять (№25).
До того ж, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).
За таких обставин, посилання прокурора в позовній заяві на наявність обставин, які свідчать, що договір порушує публічний порядок в розумінні ст. 228 ЦК України є необгрунтованими та безпідставними.
На переконання суду викладені в позові обставини та пояснення прокурора не свідчать про нікчемність договору, а отже і його недійсність.
Відповідно до статті 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Ю. Наріжний
Дата виготовлення та підписання рішення 04.05.2011 р.