29.04.11р.Справа № 5005/2467/2011
За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" (м. Донецьк)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" (м.Дніпропетровськ)
Третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)
про стягнення 17 574, 00 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: Балдук А.О. - представник (дов. № 679-Ю від 22.12.10р.)
від відповідача: Журавель К.С. - представник (дов. б/№ від 29.04.11р.)
від третьої особи: не з'явився
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Акціонерного страхового товариства закритого типу "Дніпроінмед" (далі-відповідач); за участю: ОСОБА_1 (далі-третя особа) про стягнення в порядку регресу майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоду у сумі 17 574, 00 грн.
В подальшому відповідачем долучено до матеріалів справи заяву, в якій він повідомив суд про зміну назви відповідача з Акціонерного страхового товариства закритого типу "Дніпроінмед" на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дніпроінмед", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 064364, а також копію довідки АА № 4444714 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (правонаступником якого виступає Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО", як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 041684-02-04-02 від 31.10.2008 р., за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Opel Astra 0TGF69, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
30.01.2009 р. в місті Дніпропетровську по пр. Ворошилова сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля Opel Astra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_4, та автомобіля Nissan Teana, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, під управлінням останнього. В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ЗАТ "СК "ВУСО" автомобіль Opel Astra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно з довідкою про обставини ДТП, виданою ВДАІ з обслуговування м.Дніпропетровська ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 14/1-898 ск від 26.03.2009 р. особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП "Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна", є водій ОСОБА_1 Його вина встановлена постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20.02.2009 р.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.
Згідно умов договору, страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю страхувальника (пп.4.1.1 Договору страхування). Розмір страхового відшкодування визначається страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування (п. 5.2. Договору страхування).
Відповідно до Рахунку-фактури ПП ОСОБА_5 № Т/ЗГ-3790 від 09.02.2009 року, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля складає 19 514 грн. 00 коп. Згідно умов договору страхування, ЗАТ "СК "ВУСО" сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 18 084 грн. 00 коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена ЗАТ СК "ВУСО" у відповідності до статті 25 Закону України "Про страхування" на підставі заяви страхувальника від 03.02.2009 р. та страхового акту № 2961-02 від 05.05.2009 р. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 6947 від 05.05.2009 р.
На підставі статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Згідно частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.
В той же час, цивільна відповідальність ОСОБА_1 на момент настання страхової події була застрахована в Акціонерному страховому товаристві закритого типу "Дніпроінмед" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5782949 (далі-поліс).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статті 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортних засобів відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24.11.2003 р. (із змінами та доповненнями), значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
Статтею 528 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Оскільки полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВВ/5782949, укладеним між ОСОБА_1 та АСТЗТ "Дніпроінмед" передбачено франшизу в сумі 510 грн. 00 коп., з моменту виплати страхового відшкодування у ЗАТ "СК "ВУСО" виникло право вимоги до АСТЗТ "Дніпроінмед" по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат в сумі 17 574 грн. 00 коп.
Позивачем в порядку досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено заяву за вих. № 3585 від 12.08.2009 р. про відшкодування шкоди в порядку регресу в добровільному порядку. Відповідач шкоду відшкодувати відмовився.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що у відповідача немає законних підстав для виплати суми страхо вого відшкодування у розмірі, зазначеному позивачем у позовній заяві, оскільки така вимога пози вача не відповідає положенням п. 22.1. ст. 22 Закону та нормам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", тому що раху нок-фактура не є звітом про оцінку, не містить висновків про вартість майна та не підтверджує ви конані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності. Більш того, Приватний підпри ємець ОСОБА_5 не є суб'єктом оціночної діяльності та не має права проводити оцінку майна, не має права визначати розмір шкоди та не має права складати звіт про оцінку.
Крім того, відповідно до акту огляду автомобіля від 16.03.2009р., позивач провів огляд пошкодженого при ДТП транспортного засобу Opel Astra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 без участі представника відповідача та не попередив відпові дача про час і місце проведення огляду зазначеного транспортного засобу, в чому вбачається по рушення п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, за твердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, чинної на дату проведення огляду.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
07.09.2010 р. на позачергових загальних зборах акціонерів Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" було прийнято рішення про зміну найменування Товариства. Назву товариства було приведено у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно найменування змінено з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на Приватне акціонерне товариство "Страхова компаній "ВУСО". Відповідно до нової редакції статуту, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради 29.09.2010 р. (№ запису державного реєстратора 12661050013000593), Приватне акціонерне товариство "Страхова компаній "ВУСО" є повним правонаступником усього майна, прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО".
Між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (правонаступником якого виступає Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО", як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 041684-02-04-02 від 31.10.2008 р., за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Opel Astra 0TGF69, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
30.01.2009 р. в місті Дніпропетровську по пр. Ворошилова сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля Opel Astra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_4, та автомобіля Nissan Teana, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, під управлінням останнього. В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ЗАТ "СК "ВУСО" автомобіль Opel Astra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно з довідкою про обставини ДТП, виданою ВДАІ з обслуговування м.Дніпропетровська ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 14/1-898 ск від 26.03.2009 р. особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП "Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна", є водій ОСОБА_1 Його вина встановлена постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20.02.2009 р.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.
Згідно умов договору, страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю страхувальника (пп.4.1.1 Договору страхування). Розмір страхового відшкодування визначається страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування (п. 5.2. Договору страхування).
Відповідно до Рахунку-фактури ПП ОСОБА_5 № Т/ЗГ-3790 від 09.02.2009 року, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля склала 19 514 грн. 00 коп. Згідно умов договору страхування, позивач сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 18 084 грн. 00 коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем у відповідності до статті 25 Закону України "Про страхування" на підставі заяви страхувальника від 03.02.2009 р. та страхового акту № 2961-02 від 05.05.2009 р. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 6947 від 05.05.2009 р.
На підставі статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Згідно частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.
При цьому, цивільна відповідальність ОСОБА_1 на момент настання страхової події була застрахована в Акціонерному страховому товаристві закритого типу "Дніпроінмед" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5782949 (далі-поліс).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі-Закон) при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статті 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортних засобів відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24.11.2003 р. (із змінами та доповненнями), значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
Статтею 528 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Оскільки полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВВ/5782949, укладеним між ОСОБА_1 та АСТЗТ "Дніпроінмед" передбачено франшизу в сумі 510 грн. 00 коп., з моменту виплати страхового відшкодування у ЗАТ "СК "ВУСО" виникло право вимоги до АСТЗТ "Дніпроінмед" по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат в сумі 17 574 грн. 00 коп.
Позивачем в порядку досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено заяву за вих. № 3585 від 12.08.2009 р. про відшкодування шкоди в порядку регресу в добровільному порядку. Відповідач шкоду відшкодувати відмовився.
Господарським судом також встановлено.
Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-ІУ від 01.07.2004р., для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися:
а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ;
б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його мі сцезнаходження або місце проживання;
в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків;
г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих;
ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповід но до законодавства;
д) розмір шкоди;
є) підпис заявника і дата подання заяви.
Відповідно до п. 35.2. ст. 35 вказаного Закону, до заяви додаються довідки про до рожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до да ної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону, після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду стра ховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.
Згідно з п. 37.1. ст. 37 Закону, виплата страхового відшкодування здійс нюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підля гає виконанню з настанням цієї події.
Отже, для отримання страхового відшкодування, позивач повинен був звернутись до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування та додати до неї усі необхідні документи, завірені належним чином, проте позивачем не надано суду доказів звернення до відповідача (до моменту подачі позову до суду) із заявами про виплату страхового відшкодування, а ті документи, що були направлені на адресу відповідача позивачем не відповідають Національному стан дарту України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" ДСТУ 4163-2003, оскільки не містять печатки позивача. Крім того, позивач не надав відповідачу оригінал платіжного доручен ня з відміткою банку, яке б підтверджувало його право на отримання страхового відшкодування в порядку регресу, натомість позивачем була надана неналежно завірена копія цього платіжного до ручення.
Таким чином, у відповідача не було підстав для прийнят тя рішення про виплату страхового відшкодування відповідачу або про відмову у виплаті такого відшкодування та, відповідно, не виникли підстави для виплати страхового відшкодування, у зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкоду вання і не надав документів, які б підтверджували обґрунтованість його вимог або належним чи ном засвідчені копії цих документів.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціно чну діяльність в Україні" суб'єктами оціночної діяльності є:
- суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фі зичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також: юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у скла ді яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноважен ня на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Відповідно до абзацу десятого ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оці ночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вар тість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювати відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосере дньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача страхове від шкодування, розмір якого було визначено на підставі рахунку-фактури Приватного підприємця ОСОБА_5 від 09.02.2009 р. № Т/ЗГ-3790.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено наявність підстав у відповідача для виплати суми страхо вого відшкодування у розмірі, зазначеному позивачем у позовній заяві, оскільки така вимога пози вача не відповідає положенням п. 22.1. ст. 22 Закону та нормам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", тому що раху нок-фактура не є звітом про оцінку, не містить висновків про вартість майна та не підтверджує ви конані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності. Більш того, Приватний підпри ємець ОСОБА_5 не є суб'єктом оціночної діяльності та не має права проводити оцінку майна, не має права визначати розмір шкоди та не має права складати звіт про оцінку.
Крім того, відповідно до акту огляду автомобіля від 16.03.2009р., позивач провів огляд пошкодженого при ДТП транспортного засобу Opel Astra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 без участі представника відповідача та не попередив відпові дача про час і місце проведення огляду зазначеного транспортного засобу, в чому вбачається по рушення п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, за твердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, чинної на дату проведення огляду.
Після початку розгляду справи по суті до матеріалів справи долучені документи, які підтверджують отримання відповідачем заяви позивача вих. № 1273/11-В від 24.03.2011 р. лише 05.04.2011 р., що підтверджується витягом з журналу вхідної документації.
В заяві позивача вих. № 1273/11-В від 24.03.2011 р. зазначено, що виплата страхового відшкодування була здійсненна на користь ОСОБА_6, проте ця особа не стороною за договором добровільного страхування наземного транспорту № 041684-02-04-02 від 31.10.2008 р., не вигодонабувачем за цим договором.
Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.
Згідно з п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
У зв'язку з вищевикладеним, підстави для прийняття рішення відповідачем про виплату страхового відшкодування виникли лише після того, як позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою.
Претензії про страхове відшкодування, які були надані позивачем відповідачу до початку розгляду справи у господарському суді не можуть бути розцінені як підстава для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, оскільки претензія не передбачає висування вимоги в розумінні ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином слід зазначити те, що у відповідача до моменту отримання заяви вих. № 1273/11-В від 24.03.2011 р. від позивача не виникли підстави для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування відповідачу або про відмову у виплаті такого відшкодування та, відповідно, не виникли підстави для виплати страхового відшкодування у зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування і не надав документів, які б підтверджували обґрунтованість його вимог або належним чином засвідчені копії цих документів.
У зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, правовідносини між позивачем та відповідачем не виникали, а тому відповідач не порушував законних прав та інтересів позивача.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не доведено наявності підстав для виплати спірного страхового відшкодування відповідачем; крім того, відповідачем доведено протилежне, отже, вимоги позивача про стягнення в порядку регресу майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоду, у сумі 17 574, 00 грн. є безпідставними та необґрунтованими.
Викладене є підставою для відмови в задоволенні позову. Судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оці ночну діяльність в Україні", ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін