79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.04.11 Справа№ 5015/1544/11
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртранс", м. Донецьк,
до відповідача:державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів,
про: стягнення 536 178,61 грн.
Суддя Т. Рим
За участю представників:
позивача:не з'явився,
відповідача:Благута-Марухняк М.Б. -довіреність №ню-75 від 01.04.2011р.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртранс" до державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення 536 178,61 грн. Ухвалою від 23.03.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 11.04.2011 р. В судовому засіданні оголошено перерву до 18.04.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №Л/НХ-10438НЮ від 02.09.2010 р., не здійснив оплату за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 520 250,40 грн. Крім того, відповідачу нараховано 7 732,49 грн. пені, 5 202,50 грн. інфляційних втрат, 2 993,22 грн. -3% річних.
Відповідач частково визнав позовні вимоги. Зазначив, що у нього дійсно існує заборгованість у сумі 520 250,40 грн. з оплати вартості поставленого товару. Однак, відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за поставку товару проводиться покупцем не раніше 45 банківських днів після поставки товару (тобто не раніше 22.12.2010 року). Таким чином, оскільки конкретна дата оплати вартості товару договором не передбачена, необхідно застосовувати положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, за яким визначення моменту виникнення обов'язку з оплати залежить від дати виставлення претензії. Оскільки позивачем надіслано відповідачу претензію 26.01.2011 року, то датою виникнення обов'язку з оплати вартості товару буде 03.02.2011 року. З огляду на це відповідач провів власний розрахунок штрафних санкцій з урахуванням іншого періоду прострочення. Визнав пеню в сумі 2 982,53 грн. (за період з 03.02.2011 року по 01.03.2011 року), інфляційні нарахування в сумі 4 682,25 грн. (за період з 03.02.2011 року по 01.03.2011 року), три проценти річних в сумі 1 154,53 грн. (за період з 03.02.2011 року по 01.03.2011 року).
Крім того, відповідач з урахуванням майнового стану юридичної особи просить розстрочити виконання рішення суду на три місяці. Інформацію про майновий стан Львівської залізниці відображено у довідці про кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги станом на 01.04.2011 р., долученій до матеріалів справи.
Позивач заперечив проти розстрочення стягнення заборгованості, а також спростовує заперечення відповідача, вважаючи, що сторонами чітко погоджено дату виникнення обов'язку з оплати поставленого товару.
Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.
Між сторонами у справі укладено договір поставки №Л/НХ-10438НЮ від 02.09.2010 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (відповідач у справі), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити певний товар, в асортименті та кількості відповідно до Специфікації №1, що є додатком №1 до даного договору та його невід'ємною частиною.
На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 520 250,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №19/10-1 від 19.10.2010 р. та довіреністю ЯОЗ №236468/3236 від 15.10.2010 р. Крім того, сторонами складено акт прийому-передачі товару від 19.10.2010 р. за умовами Договору. Відповідачем претензій щодо якості та кількості переданого товару не зазначено.
Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №58 від 26.01.2011 р. з вимогою оплатити отриманий товар. Відповідачем листом від 09.02.2011 р. №НХ-454 дано відповідь на претензію. У цьому листі відповідач підтвердив наявність заборгованості за Договором в сумі 520 250,40 грн. та повідомив про неможливість її погашення у зв'язку відсутністю фінансування.
Доказів погашення заборгованості в сумі 520 250,40 грн. відповідачем не представлено, позовні вимоги в цій частині визнав.
При винесенні рішення суд виходив з такого.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з пунктом 5.4 Договору датою посавки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за поставлений товар за Договором проводиться покупцем не раніше 45 (сорока п'яти) банківських днів після дати поставки товару.
Зважаючи на таке формулювання положення Договору, суд погоджується із запереченнями відповідача про те, що обов'язок з оплати вартості поставленого товару виник не одразу зі спливом 45 днів від дати поставки. Відповідно до зазначеного положення сторони погодили відсутність обов'язку відповідача оплачувати вартість товару в межах 45 днів після поставки, проте не встановили правила, коли та в який момент такий обов'язок виникає.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як убачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом та в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України надіслав відповідачу претензію на оплату вартості поставленого товару. За таких обставин, оскільки позивачем поставлено товар, а відповідачем його прийнято без застережень, позивач реалізував своє право та надіслав відповідачу претензію про оплату вартості поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 520 250,40 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з пунктом 9.4 Договору в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від його вартості за кожен день прострочення. Враховуючи ту обставину, що обов'язок зі сплати основного боргу виник 03.02.2011 року, суд погоджується з проведеним відповідачем розрахунком пені за період з 03.02.2011 року по 01.03.2011 року та задоволює позов у цій частині в межах суми 2 982,53 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Що стосується стягнення 3% річних, то аналогічно вірним є розрахунок відповідача, а тому за період з 03.02.2011 року по 01.03.2011 року обґрунтованим є нарахування та стягнення 1 154,53 грн. -3% річних.
При винесенні рішення стосовно стягнення інфляційних нарахувань, то суд враховує ту обставину, що позивачем таке нарахування проведено лише за січень 2011 року та вимагає відповідного стягнення лише за цей місяць. Проте, як установлено судом, обов'язок з оплати вартості поставленого товару у відповідача виник після виставлення претензії, у лютому 2011 року, а тому нарахування інфляційних за січень 2011 року є безпідставним. У зв'язку з цим суд відмовляє у повному обсязі в задоволенні вимог про стягнення інфляційних нарахувань.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, то суд при прийнятті рішення виходив з такого. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити виконання рішення. Зважаючи на подане відповідачем клопотання та враховуючи фінансове становище відповідача, наявність заборгованості перед контрагентами на суму більше 43 млн. грн., суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення на 3 місяці.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (адреса: вулиця Гоголя, будинок 1, місто Львів, Львівська область, 79007; ідентифікаційний код 01059900) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртранс" (адреса: вулиця Артема, будинок 7, місто Донецьк, Донецька область, 83086; ідентифікаційний код 34747054) 520 250,40 грн. основного боргу, 2 982,53 грн. пені, 1 154,53 грн. -3 % річних. Розстрочити виконання рішення шляхом стягнення заборгованості рівними частинами щомісячно протягом трьох місяців.
3. Стягнути з державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (адреса: вулиця Гоголя, будинок 1, місто Львів, Львівська область, 79007; ідентифікаційний код 01059900) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртранс" (адреса: вулиця Артема, будинок 7, місто Донецьк, Донецька область, 83086; ідентифікаційний код 34747054) 5 243,87 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 230,80 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2011 року.
Суддя Рим Т.Я.