01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"21" квітня 2011 р. Справа № 3/117-10/21
Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючого - Яреми В.А., суддів Бацуци В.М., Горбасенка П.В.
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ
до Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», Київська обл., смт. Кцюбинське
про стягнення 640 290,29 гривень
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (особисто), ОСОБА_2 (довіреність від 28.07.2010р.)
від відповідача: Синявський Є.С. (довіреність №27від 01.02.2011р.)
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-ФОП ОСОБА_1/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»(далі-ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»/відповідач) про стягнення 1 102 740,60 грн., з яких: 389 339,86 грн. заборгованості за договором №31/2007 від 09.01.2007р., 613 180,53 грн. пені, 26 208,44 грн. 3% річних та 74 011,77 грн. інфляційних втрат.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області у складі судді Лопатіна А.В. від 23.06.2010р. порушено провадження у справі №3/117-10 та призначено її до розгляду.
13.07.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про відвід судді Лопатіна А.В. від розгляду даної справи.
Ухвалою господарського суду від 13.07.2010р. зазначену заяву відповідача залишено без розгляду, а справу передано до розгляду судді Яремі В.А.
14.07.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про колегіальний розгляд даної справи.
Ухвалою господарського суду від 14.07.2010р. призначено колегіальний розгляд даної справи у складі: головуючого -Яреми В.А., суддів Бацуци В.М., Горбасенка П.В.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2010р. справу №3/117-10 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого -Яреми В.А., суддів Бацуци В.М., Горбасенка П.В., справі присвоєно №3/117-10/21 та призначено її до розгляду на 30.07.2010р.
29.07.2010р. та 20.08.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надходили клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у даній справі, на вирішення якої відповідач просив поставити питання чи належить підпис, який вчинено на останній сторінці позовної зави, саме ОСОБА_1, а також визначити коли її (заяву) було підписано позивачем.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України з метою роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідним для цього знаннями.
Пунктом 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 11.11.1998р. №02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»(зі змінами та доповненнями) визначено, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Оскільки питання, запропоновані відповідачем для їх вирішення судовою експертизою лежать поза межами предмету спору у даній справі, у задоволенні клопотань відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справі у відповідності до ст. 41 ГПК України судом відмовлено з огляду на їх необґрунтованість.
В судовому засіданні 30.07.2010р. представником позивача надано суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 992 521,26 грн., з яких: 379 217,53 грн. заборгованості за договором №31/2007 від 09.01.2007р., 544 809,63 грн. пені, 24 436,16 грн. 3% річних та 44 057,94 грн. інфляційних втрат. Зазначені уточнення судом прийняті.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2010р. розгляд даної справи відкладався на 20.08.2010р.
В судовому засіданні 20.08.2010р. оголошувалась перерва до 27.08.2010р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2010р. зустрічний позов ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»до ФОП ОСОБА_1 про визнання договорів №31/2007 від 09.01.2007р. та №21/2008 від 05.01.2009р. неукладеними, додаткової угоди №10/01/08-01 від 10.01.2008р. до договору №31/2007 від 09.01.2007р. недійсною, та визнання зобов'язань за зазначеними договорами недійсними, повернуто без розгляду в порядку п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки зустрічний позов подано відповідачем після початку розгляду справи №3/117-10/21 (первісного позову) по суті.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2010р. матеріали справи №3/117-10/21 надіслані до прокуратури Київської області для вирішення питання про проведення слідчих дій для встановлення факту наявності/відсутності протиправних діянь з боку ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (колишнього голови правління Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»), зокрема, щодо укладання договору №31/2007 від 09.01.2007р. з метою привласнення грошових коштів Підприємства в особливо великих розмірах, інших дій, направлених на порушення майнових прав відповідача. Провадження у справі зупинено до одержання результатів перевірки слідчими органами наведених в ухвалі обставин.
На виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 27.08.2010р., 24.03.2011р. старшим слідчим прокуратури м. Ірпеня винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за відсутністю в їх діях ознак складів злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.
31.03.2011р. провадження у даній справі поновлено та призначено її до розгляду на 14.04.2011р.
В судовому засіданні 14.04.2011р. представником позивача надано суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 640 290,29 грн., з яких: 200 615,40 грн. заборгованості за договором №31/2007 від 09.01.2007р., 361 106,63 грн. пені, 13 125,20 грн. 3% річних та 65 443,06 грн. інфляційних втрат. Зазначені уточнення судом прийняті.
В судовому засіданні 14.04.2011р. оголошувалась перерва до 21.04.2011р.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
09.01.2007р. між ФОП ОСОБА_1 (далі-виконавець) та ЗАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», правонаступником якого є ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» (далі-замовник) укладено договір про надання послуг по виготовленню товарів з матеріалів замовника №31/2007 (далі-Договір).
Пунктами 1.1, 3.1, 3.3, 4.2.3 та 6.1 Договору передбачено, що виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги по виготовленню з матеріалів замовника товар, який потім продає замовник, в порядку та на умовах, визначених даним договором.
Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання, по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах наданих послуг.
Замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті наданих послуг протягом 10 днів з моменту підписання такого акту.
Замовник зобов'язаний оплачувати послуги, на умовах та в порядку зазначеному в п. 3 Договору.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
10.01.2008р. сторонами підписано додаткову угоду №10/01/08-1 до Договору, відповідно до якої замовник здійснює оплату підписаних Актів прийому-передачі послуг протягом 5 днів з моменту їх підписання.
Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором (п. 6.1 Додаткової угоди).
Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині надання послуг по виготовленню з матеріалів замовника товару виконав належним чином.
Так, на виконання умов Договору протягом, зокрема, грудня 2007р.-січня 2009р. позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги по виготовленню товарів загальною вартістю 355 190,91 грн., що підтверджується підписами сторін та відбитками печатки відповідача на Актах виконаних робіт:
- №14 від 30.12.2007р. на суму 21 772,28 грн.;
- №1 від 31.01.2008р. на суму 27 930,22 грн.;
- №2 від 28.02.2008р. на суму 34 617,08 грн.;
- №2/2 від 28.02.2008р. на суму 514,00 грн.;
- №3 від 31.03.2008р. на суму 24 467,73 грн.;
- №4 від 30.04.2008р. на суму 24 453,35 грн.;
- №5 від 31.05.2008р. на суму 40 821,45 грн.;
- №6 від 30.06.2008р. на суму 35 986,95 грн.;
- №7 від 31.07.2008р. на суму 39 139,34;
- №8 від 31.08.2008р. на суму 12 507,75 грн.;
- №9 від 30.09.2008р. на суму 20 046,69 грн.;
- №10 від 31.10.2008р. на суму 33 444,92 грн.;
- №11 від 30.11.2008р. на суму 21 588,96 грн.;
- №12 від 30.12.2008р. на суму 15 911,05 грн.;
- №1 від 31.01.2009р. на суму 1 989,14 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов Договору.
Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, сплативши 154 576,11 грн.
Відповідно до наданого суду розрахунку позовних вимог, Акти наданих послуг №14 від 30.12.2007р., №1 від 31.01.2008р., №2 від 28.02.2008р., №2/2 від 28.02.2008р., №3 від 31.03.2008р., №4 від 30.04.2008р. відповідачем оплачені повністю, Акт №5 від 31.05.2008р. - частково, у розмірі 20 821,45 грн., а Акти №6 від 30.06.2008р., №7 від 31.07.2008р., №8 від 31.08.2008р., №9 від 30.09.2008р., №10 від 31.10.2008р., №11 від 30.11.2008р., №12 від 30.12.2008р., №1 від 31.01.2009р. не оплачені повністю. Загальна сума заборгованості відповідача за Договором, як зазначає позивач, становить 200 615,40 грн.
Факт сплати відповідачем 154 576,11 грн. за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень відповідача за спірний період.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 200 615,40 грн. заборгованості по сплаті вартості наданих послуг за Актами №5 від 31.05.2008р., №6 від 30.06.2008р., №7 від 31.07.2008р., №8 від 31.08.2008р., №9 від 30.09.2008р., №10 від 31.10.2008р., №11 від 30.11.2008р., №12 від 30.12.2008р., №1 від 31.01.2009р. згідно Договору.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги по виготовленню з матеріалів замовника товар, який потім продає замовник, в порядку та на умовах, визначених даним договором
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.2 додаткової угоди №10/01/08-01 від 10.01.2008р. до Договору передбачено, що замовник здійснює оплату підписаних Актів прийому-передачі послуг протягом 5 днів з моменту їх підписання.
Таким чином, підписання відповідачем спірних Актів наданих послуг за Договором без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості наданих послуг свідчить про прийняття останнім цих послуг та породжує у відповідача обов'язок по їх оплаті у повному обсязі у строки, передбачені Договором.
З метою встановлення наявності/відсутності в діях позивача та ОСОБА_3 ознак протиправних діянь, які порушують права та законні інтереси Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»як юридичної особи, з огляду на посилання відповідача, які покладені в основу заперечень проти позову, ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2010р. матеріали справи №3/117-10/21 надіслані до прокуратури Київської області для вирішення питання про проведення слідчих дій для встановлення факту наявності/відсутності протиправних діянь з боку ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (колишнього голови правління ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»), зокрема, щодо укладання договору №31/2007 від 09.01.2007р. з метою привласнення грошових коштів Підприємства в особливо великих розмірах, інших дій, направлених на порушення майнових прав відповідача.
На виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 27.08.2010р., 24.03.2011р. старшим слідчим прокуратури м. Ірпеня винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за відсутністю в їх діях ознак складів злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, що спростовує посилання відповідача на відсутність в нього обов'язку по оплаті спірних Актів за договором №31/2007 від 09.01.2007р. з огляду на те, що Договір носить фіктивний характер.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки, станом на день прийняття рішення відповідач частково (154 576,11 грн.) оплатив вартість наданих послуг за спірний період за Договором (355 190,91 грн.), зазначений факт відповідачем не спростовано, а арифметично вірний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором (355 190,91 грн. -154 576,11 грн.) становить 200 614,80 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 200 615,40 грн. заборгованості по сплаті вартості наданих послуг за Актами №5 від 31.05.2008р., №6 від 30.06.2008р., №7 від 31.07.2008р., №8 від 31.08.2008р., №9 від 30.09.2008р., №10 від 31.10.2008р., №11 від 30.11.2008р., №12 від 30.12.2008р., №1 від 31.01.2009р. згідно Договору частковому задоволенню в розмірі 200 614,80 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача:
- 361 106,63 грн. пені, нарахованої за періоди:
з 31.01.2010р. по 30.07.2010р. на 20 000,00 грн. заборгованості за Актом №5 від 31.05.2008р.,
з 31.01.2010р. по 30.07.2010р. на 35 986,95 грн. заборгованості за Актом №6 від 30.06.2008р.,
з 31.01.2010р. по 30.07.2010р. на 39 139,34 грн. заборгованості за Актом №7 від 31.07.2008р.,
з 31.01.2010р. по 30.07.2010р. на 12 507,75 грн. заборгованості за Актом №8 від 31.08.2008р.,
з 31.01.2010р. по 30.07.2010р. на 20 046,69 грн. заборгованості за Актом №9 від 30.09.2008р.,
з 31.01.2010р. по 30.07.2010р. на 33 444,92 грн. заборгованості за Актом №10 від 31.10.2008р.,
з 31.01.2010р. по 30.07.2010р. на 21 588,96 грн. заборгованості за Актом №11 від 30.11.2008р.,
з 31.01.2010р. по 30.07.2010р. на 15 911,05 грн. заборгованості за Актом №12 від 30.12.2008р.,
з 31.01.2010р. по 30.07.2010р. на 1 989,14 грн. заборгованості за Актом №1 від 31.01.2009р.;
- 13 125,20 грн. 3% річних, нарахованих з 06.02.2009р. по 14.04.2011р. на 200 615,40 грн. сукупної заборгованості за спірними Актами;
- 65 443,06 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди:
з 06.06.2008р. по 13.04.2011р. на 20 000,00 грн. заборгованості за Актом №5 від 31.05.2008р.,
з 06.07.2010р. по 13.04.2011р. на 35 986,95 грн. заборгованості за Актом №6 від 30.06.2008р.,
з 06.08.2008р. по 13.04.2011р. на 39 139,34 грн. заборгованості за Актом №7 від 31.07.2008р.,
з 06.09.2008р. по 13.04.2011р. на 12 507,75 грн. заборгованості за Актом №8 від 31.08.2008р.,
з 06.10.2008р. по 13.04.2011р. на 20 046,69 грн. заборгованості за Актом №9 від 30.09.2008р.,
з 06.11.2008р. по 13.04.2011р. на 33 444,92 грн. заборгованості за Актом №10 від 31.10.2008р.,
з 06.12.2008р. по 13.04.2011р. на 21 588,96 грн. заборгованості за Актом №11 від 30.11.2008р.,
з 06.01.2009р. по 13.04.2011р. на 15 911,05 грн. заборгованості за Актом №12 від 30.12.2008р.,
з 06.02.2009р. по 13.04.2011р. на 1 989,14 грн. заборгованості за Актом №1 від 31.01.2009р.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Пунктами 4.3, 4.4 додаткової угоди №10/01/08-01 від 10.01.2008р. до Договору передбачено, що у разі порушення замовником умов Додаткової угоди, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 1% за кожен день прострочки платежу.
Пеня нараховується вразі невчасної сплати за останні шість місяців перед поданням позову до суду.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.
Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому, ч. 2 ст. 260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Зі змісту зазначеної норми слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховується пеня протягом шести місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, з посиланням на п. 4.4 додаткової угоди №10/01/08-01 до Договору.
У відповідності до положень пункту 3.2 додаткової угоди №10/01/08-01 від 10.01.2008р. до Договору замовник здійснює оплату підписаних Актів прийому-передачі послуг протягом 5 днів з моменту їх підписання, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня має обчислюватись саме з шостого дня після підписання відповідного Акту + 6 місяців, а не протягом шести місяців, що передують подачі позову, як помилково вважає позивач.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що пунктом 4.4 додаткової угоди №10/01/08-01 від 10.01.2008р. до Договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт Додаткової угоди у спірних правовідносинах сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Таким чином, оскільки, пункт 4.4 додаткової угоди №10/01/08-01 від 10.01.2008р. до Договору суперечить вимогам ст. 260 ЦК України, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України цей пункт підлягає визнанню судом недійсним згідно з ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2010р. у справі №21/108-10.
Водночас, пунктом 4.3 додаткової угоди №10/01/08-01 до Договору передбачено, що у разі порушення замовником умов Додаткової угоди, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 1% за кожен день прострочки платежу.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3.2 додаткової угоди №10/01/08-01 до Договору передбачено, що замовник здійснює оплату підписаних Актів прийому-передачі послуг протягом 5 днів з моменту їх підписання.
Зі змісту зазначеного пункту Додаткової угоди слідує, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного Акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу по кожному Акту наданих послуг окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2008р. у справі №15/360-07 та від 06.08.2009р. у справі № 5/634-08.
У відповідності до положень пункту 3.2 додаткової угоди №10/01/08-01 до Договору замовник здійснює оплату підписаних Актів прийому-передачі послуг протягом 5 днів з моменту їх підписання, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня має обчислюватись саме з шостого дня після підписання Акту + 6 місяців, а не протягом шести місяців, що передують подачі позову, як помилково вважає позивач.
Таким чином, право на нарахування пені за прострочення строків оплати Актів №5 від 31.05.2008р., №6 від 30.06.2008р., №7 від 31.07.2008р., №8 від 31.08.2008р., №9 від 30.09.2008р., №10 від 31.10.2008р., №11 від 30.11.2008р., №12 від 30.12.2008р., №1 від 31.01.2009р. у позивача у відповідності до вимог ст. 232 ЦК України, припинилось 06.12.2008р., 06.01.2009р., 06.02.2009р., 06.03.2009р., 06.04.2009р., 06.05.2009р., 06.07.2009р. та 06.08.2009р. відповідно.
Втім, у відповідності до наданого суду розрахунку позовних вимог, нарахування пені здійснювалось позивачем за період з 31.01.2010р. по 30.07.2010р.
Оскільки п. 4.4 додаткової угоди №10/01/08-01 від 10.01.2008р. до Договору судом визнано недійсним, доказів погодження сторонами іншого порядку/строків нарахування пені за порушення умов Договору суду не надано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 361 106,63 грн. пені, нарахованої за період з 31.01.2010р. по 30.07.2010р., тобто після закінчення шестимісячного терміну від дня, коли зобов'язання щодо кожного спірного Акту за Договором мало бути виконано (06.12.2008р., 06.01.2009р., 06.02.2009р., 06.03.2009р., 06.04.2009р., 06.05.2009р., 06.07.2009р. та 06.08.2009р.), не відповідає вимогам ст. 232 ГК України, а тому задоволенню не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2011р. у справі №46/283.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлений судом арифметично вірний розмір заборгованості відповідача за Договором (200 614,80 грн.), а також період нарахування 3% річних, заявлених позивачем, суд здійснював обрахунок 3% річних з 06.02.2009р. по 14.04.2011р. на 200 614,80 грн. сукупної заборгованості за спірними Актами.
Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 13 158,13 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 13 125,20 грн. 3% річних підлягає задоволенню.
Водночас, пунктом 1.14 постанови Правління Національного банку України від 27.12.2007р. №480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.
За таких обставин, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі №3/111-10.
Відповідно до наказу Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р. "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.
Враховуючи вимоги вищезазначених норм Закону, положення Договору, а також період нарахування інфляційних втрат, що заявлений позивачем, суд здійснював обрахунок інфляційних втрат за наступні періоди:
з 01.07.2008р. по 31.03.2011р. на 20 000,00 грн. заборгованості за Актом №5 від 31.05.2008р.,
з 01.08.2010р. по 31.03.2011р. на 35 986,95 грн. заборгованості за Актом №6 від 30.06.2008р.,
з 01.09.2008р. по 31.03.2011р. на 39 139,34 грн. заборгованості за Актом №7 від 31.07.2008р.,
з 01.10.2008р. по 31.03.2011р. на 12 507,75 грн. заборгованості за Актом №8 від 31.08.2008р.,
з 01.11.2008р. по 31.03.2011р. на 20 046,69 грн. заборгованості за Актом №9 від 30.09.2008р.,
з 01.12.2008р. по 31.03.2011р. на 33 444,92 грн. заборгованості за Актом №10 від 31.10.2008р.,
з 01.01.2009р. по 31.03.2011р. на 21 588,96 грн. заборгованості за Актом №11 від 30.11.2008р.,
з 01.02.2009р. по 31.03.2011р. на 15 911,05 грн. заборгованості за Актом №12 від 30.12.2008р.,
з 01.03.2009р. по 31.03.2011р. на 1 989,14 грн. заборгованості за Актом №1 від 31.01.2009р.
Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, вищевказаного наказу Держкомстату в частині застосування індексації за період повних календарних місяців прострочки платежів, а не за кожний день окремо, становить 63 058,51 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 65 443,06 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 63 058,51 грн.
Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду копію договору про надання адвокатських послуг від 27.07.2010р., укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_4, а також прибутковий касовий ордер №12 від 27.07.2010р. на суму 4 800,00 грн., сплачених позивачем за зазначеним договором.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше.
Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002 р.).
Враховуючи наведене, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь у судових засіданнях, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає частковому задоволенню в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а саме 960,00 грн.
Вимога ж позивача про покладення на відповідача 250,00 грн. витрат, понесених позивачем у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій задоволенню не підлягає оскільки, витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням документів, які подаються сторонами суду під час розгляду справи не є судовими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 612, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, суд
1. Визнати недійсним п. 4.4 додаткової угоди №10/01/08-01 від 10.01.2008р. до договору №31/2007 від 09.01.2007р., укладеного між Закритим акціонерним товариством «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція»(08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00292729) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03058, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ НОМЕР_1) 200 614 (двісті тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 80 коп. заборгованості, 13 125 (тринадцять тисяч сто двадцять п'ять) грн. 20 коп. 3% річних, 63 058 (шістдесят три тисячі п'ятдесят вісім) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 2 767 (дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 99 коп. державного мита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 960 (дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Головуючий суддя В.А. Ярема
Судді В.М. Бацуца
П.В. Горбасенко
Повне рішення складено 26.04.2011р.