Запорізької області
26.04.11 Справа № 30/5009/1145/11
Суддя Кагітіна Л.П.
за позовом: Корпорації «Українські атомні прилади та системи»(03150, м. Київ, вул. Горького, 152, оф. 224)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСФ»(69032, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 3; 69077, м. Запоріжжя, вул. Квіткова, 21)
про стягнення (повернення) грошових коштів, визнання договору таким, що розірваний.
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін:
позивача за первісним позовом - Шаповал Є.І., довіреність № 01/051-06 від 15.02.2011р.; відповідача за первісним позовом - не з'явився;
Корпорація «Українські атомні прилади та системи»звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСФ»повернути грошову суму в розмірі 18972,66 грн. та сплати штраф в розмірі 5420,76 грн. Позивач також просить визнати договір № 0908/21 на виготовлення та поставку паяльника від 09.08.2010р. таким, що розірваний.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. 49, частини 1, 2 ст. 193, пунктів 1, 5, 8 ст. 268 ГК України; ст. 610 ЦК України. Вказує, що в порушення умов укладеного між сторонами договору та приписів діючого законодавства, відповідачем виготовлено та поставлено продукцію -пальник газовий та патрубок, при перевірці якої виявлено істотну невідповідність технічним умовам та конструкторській документації. Посилаючись на висновки Науково-випробувального центру «Надійність», за якими виправлення допущених недоліків є неприпустимим, вважає, що допущені відповідачем порушення є достатньою підставою для зобов'язання його повернути суму передплати за договором та сплатити штраф.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.03.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/1145/11, розгляд справи призначено на 07.04.2011р.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, його клопотанням щодо перенесення розгляду справи та необхідністю витребування від сторін додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 26.04.2011р.
За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та надав усні пояснення щодо заявленої до стягнення суми та обставин справи.
В наданих суду додаткових письмових поясненнях (вих. №01/135-10 від 25.03.2011р.) позивач в обґрунтування заявленої вимоги про визнання договору таким, що розірваний посилається на приписи п. 2 ст. 205 ГК України і вказує, що відповідач про неможливість належного виконання своїх зобов'язань за договором позивачу не повідомив, внаслідок чого виконавцем було порушено вимоги замовника щодо якості продукції. Зауважує, що позивач, зважаючи на стислі терміни для проведення випробувань пальника, власними силами знайшов та надіслав відповідачу деталі (труби), які відповідали технічним вимогам конструкції (декларація № 263.4.06.13 з датою прибуття 21.09.2010р.), тобто, з його боку були вчинені всі дії по запобіганню порушення. Вказує, що кінцевому користувачу вказаної продукції пальник був необхідний у відповідні строки, відповідач же навмисно затягував виконання замовлення, тому необхідність у придбанні пальника відпала. Просить визнати договір таким, що розірваний.
Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСФ»-у відзиві на позовну заяву у відзиві проти заявлених позовних вимог заперечує. Позовну заяву вважає такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. В обґрунтування свої доводів відповідач посилається на приписи ст. 853 ЦК України і вказує, що позивач втратив право посилатися на відступ від умов договору або недоліки у виконаній роботі, оскільки рекламація була надіслана ним пізніше встановленого договором строку. Зауважує, що пропозиція відповідача про виправлення недоліків позивачем відхилена, тому зважаючи на приписи ч. 4 ст. 849 ЦК України, у разі розірвання договору відповідач має право на плату за виконані роботи, яка згідно калькуляції складає 17934,00 грн.
Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні відповідач не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Згідно з повідомленням про вручення поштової кореспонденції рекомендований лист з ухвалою господарського суду від 10.03.2011р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 07.04.2011р., направлений судом на адресу відповідача, вручено уповноваженому представнику відповідача. Розгляд справи відкладався саме за клопотанням відповідача.
Ухвалу господарського суду від 07.04.2011р. про відкладення розгляду справи на 26.04.2011р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 08.04.2011р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст. 87 ГПК України, і більш ніж за два тижня до дати слухання.
Виходячи з приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом ВГСУ № 75 від 10.12.2002 р., якщо підприємством поштового зв'язку не розшуканий адресат, кореспонденція повертається відправникові, у разі наявності в матеріалах справи ще однієї адреси, листа із ухвалою (або будь-яким процесуальним документом) перенаправляють за цією адресою. В іншому випадку процесуальний документ із конвертом приєднують до матеріалів справи з метою запобігання тотожних випадків. Ухвала про відкладення розгляду справи, яка відправлена господарським судом Запорізької області у зв'язку із незнаходженням адресата не поверталась.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 26.04.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
09.08.2010 року між Корпорацією «Українські атомні прилади та системи»(Замовником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПСФ»(Виконавцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 0908/21 на виготовлення та поставку пальника (надалі -Договір).
Відповідно до умов п. 1.1 Договору Виконавець зобов'язався виготовити пальник по кресленням, наданим Замовником.
За змістом пунктів 2.1 та 2.2 Договору сторони дійшли згоди, що вартість виготовлення пальника визначається специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1). Сума договору складає 27103,80 грн. (в т.ч. ПДВ).
Згідно з п. 3.2 Договору оплата по даному договору проводиться в два етапи: перший етап -передплата 70% протягом 10 днів після укладення договору; другий етап -перерахування 30% потягом 5 банківських днів після підписання акта виконаних робіт.
Відповідно до п. 4.1 Договору Виконавець гарантує якість виготовлених металоконструкцій у відповідності з конструкторською документацією.
В пункті 5.2 Договору передбачено, що договір вважається виконаним після підписання сторонами акта виконаних робіт. Акт виконаних робіт передається Замовнику після приймання пальника. Замовник зобов'язаний у семиденний строк направити Виконавцю підписаний акт виконаних робіт або надати аргументовану відмову (рекламацію) в разі зауважень по якості конструкції.
Термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 9.1 Договору).
За поясненнями позивача, на виконання умов договору 15.09.2010р. ТОВ «ПСФ»було поставлено позивачу пальник газовий і патрубок, що підтверджується видатковою накладною № 3-00000258 від 15.09.2010р. (підписана тільки з боку ТОВ «ПСФ»).
Також вказує, що при перевірці якості поставленої продукції була виявлена істотна невідповідність поставленого обладнання технічним умовам та конструкторській документації, про що свідчить Акт вхідного контролю обладнання № 23 від 20.09.2010р.
Як вказує позивач, після встановлених недоліків, генеральний директор підприємства позивача, у телефонному режимі, повідомив комерційного директора підприємства відповідача про виявлені порушення, на що останній пояснив, що недотримання вимог конструкторської документації було пов'язано з відсутність відповідних технічним умовам матеріалів.
Необхідні матеріали (труби), які відповідали технічним вимогам конструкції, за твердженням позивача, були надіслані відповідачу і отримані ним 21.09.2010р. (декларація № 263.4.06.13 з датою прибуття 21.09.2010р.).
29.09.2010 року позивачем на адресу відповідача направлено рекламацію (вих. №01/422-04), в якій позивач з посиланням на встановлені при перевірці поставленого обладнання недоліки зазначає про неможливість згідно із висновками комісії їх виправлення та вказує на припинення подальших відносин по виготовленню пальника, а також просить повернути сплачений аванс у розмірі 18972,66 грн.
У відповідь на рекламацію позивача, відповідач своїм листом № 0410/49 від 04.10.2010р. вказав на пропущення позивачем встановленого договором семиденного строку на подання рекламації, з огляду на що свої зобов'язання за договором він вважає виконаними та просить здійснити доплату в розмірі 8130,30 грн. Щодо встановлених дефектів, відповідач зауважив про можливість їх виправлення в межах гарантійного строку.
Позивач листом № 01/460-04 від 15.04.2010р. повторно повідомив відповідача про неможливість виправлення недоліків, вказав на припинення взаємовідносин та необхідність повернення суми передплати, а також зазначив, що пальник буде направлено на адресу відповідача після повернення авансу.
Відповідач, в направленому позивачу листі, від повернення авансу відмовився та вказав на необхідність відшкодування йому затрат по виготовленню пальника в розмірі 12000,00 грн.
07.12.2010р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію про сплату 18972,66 грн. Вказана претензія відповідачем залишена без задоволення.
Позовні вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСФ»повернути 18972,66 грн. суми передплати та сплатити штраф в розмірі 5420,76 грн., а також вимоги про визнання договору № 0908/21 на виготовлення та поставку паяльника від 09.08.2010р. таким, що розірваний, є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком відповідача стало виготовлення та передання позивачу обумовленої договором продукції, а обов'язком позивача -прийняття цієї продукції та оплата її вартості.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Вартість виготовлення пальника узгоджено сторонами в розмірі 27103,80 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору здійснив передплату в розмірі 70% від суми договору на загальну суму 18972,66 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 725 від 17.08.2010р. та № 734 від 19.08.2010р.
Згідно видаткової накладної № 3-00000258 від 15.09.2010р. відповідачем здійснено поставку пальника газового і патрубку загальною вартістю 27102,96 грн.
За поясненнями позивача, вказана видаткова накладна не була підписана з боку замовника у зв'язку з тим, що при перевірці якості поставленої продукції була виявлена істотна невідповідність поставленого обладнання технічним умовам та конструкторській документації.
Комісією у складі посадових осіб підприємства позивача складено Акт вхідного контролю обладнання № 23 від 20.09.2010р., в якому зафіксовано встановлені невідповідності.
Згідно з п. 1 ст. 268 Господарського суду України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Пунктом 5 ст. 268 ГК України, на норми якої посилається позивач в обґрунтування своєї вимоги про повернення суми передплати, визначено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Відповідно до п. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Пунктом 5.2 Договору сторонами узгоджено, що договір вважається виконаним після підписання сторонами акта виконаних робіт. Акт виконаних робіт передається Замовнику після приймання пальника. Замовник зобов'язаний в семиденний строк направити Виконавцю підписаний акт виконаних робіт або надати аргументовану відмову (рекламацію) в разі зауважень по якості конструкції.
Як вказує сам позивач і підтверджується матеріалами справи, поставку виготовленого обладнання здійснено відповідачем 15.09.2010р., отже, аргументована відмова (рекламація) в разі зауважень по якості конструкції повинна була бути надана позивачем до 23.09.2010р.
Проте, як встановлено судом і підтверджується сторонами, рекламацію про встановлені при перевірці поставленого обладнання недоліки було направлено позивачем на адресу відповідача лише 29.09.2010р., тобто, пізніше обумовленого договором строку.
У зазначеній рекламації позивач, з посиланням на наведені в Акті вхідного контролю № 23 висновки комісії, вказує на неможливість виправлення допущених відповідачем недоліків, відмовляється від подальших відносин по виготовленню пальника і просить повернути сплачений аванс у розмірі 18972,66 грн.
Слід зауважити, що відповідачем допущені при виготовленні замовленої позивачем конструкції невідповідності не заперечуються і у своїх листах у відповідь на претензії позивача він не відмовляється від їх виправлення в період гарантійного строку, як то передбачено п. 4.3 Договору.
Позивач свою відмову від здійснення відповідачем виправлення допущених невідповідностей аргументує висновками проведеної за дорученням Органу сертифікації метало- та деревообробного обладнання та продукції машинобудування Науково-випробувальним центром «Надійність»перевірки. Актом перевірки продукції на відповідність технічній документації від 22.11.2010р. зафіксовано, що виготовлена відповідачем продукція не відповідає вимогам креслення. Також, за висновками НВЦ «Надійність», встановлена невідповідність вказаних деталей вимогам технічної документації не дозволяє використовувати вироби «Пальник-10М», «Патрубок»та «Фланець 180»за призначенням. В акті зазначено, що у зв'язку з тим, що складання виробу зроблено методом зварювання, при якому відбувається зміна структури металу, доробка виробу шляхом розрізання та наступного повторного зварювання для заданих умов експлуатації не припустима.
Таким чином, невідповідність поставленої відповідачем продукції технічній документації останнім не заперечується, проте, зважаючи на пропущення позивачем встановленого договором на пред'явлення претензії по якості продукції строку, він втратив право вимагати повернення сплаченої суми на підставі п. 5 ст. 268 Господарського суду України.
Не передбачено повернення сплаченої позивачем передплати у разі поставки продукції неналежної якості і умовами укладеного між сторонами Договору.
Зважаючи на вищевикладене, у задоволенні вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути 18972,66 грн. передплати суд відмовляє.
Також безпідставними та такими, що слід залишити без задоволення суд вважає вимоги позивача про стягнення штрафу.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається в обґрунтування цієї вимоги позивач, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); <…>.
В даному випадку жодна із сторін до державного сектору економіки не належить, тому нарахування позивачем суми штрафу на підставі цієї норми права є безпідставним.
Стосовно заявленої позивачем вимоги визнати розірваним укладений між сторонами Договір, суд зазначає, що такого способу захисту порушеного права законодавством не встановлено, тому в задоволенні такої позовної вимоги слід відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як визнання договору розірваним.
Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення і яка скерована на реальний захист права особи, яке є порушеним.
Заявлена позивачем вимога про визнання договору розірваним не призводить до поновлення порушеного права позивача та не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Пунктом 8.2 укладеного між сторонами Договору передбачено, що жодна із сторін не має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, без письмової згоди іншої сторони, оформленою належним чином.
В направлених на адресу відповідача рекламації № 01/422-04 від 29.09.2010р. та претензії № 01/557-06 від 07.12.2010р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо відповідності виготовленої продукції технічній документації та вимагав повернення перерахованої суми передплати. Проте, відповідач у відповіді на зазначені заяви позивача на розірвання договору не погодився.
Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України:
1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, враховуючи, що умовами Договору не передбачено право Замовника (позивача) на розірвання (припинення) договору внаслідок порушення Виконавцем його умов договір №0908/21 на виготовлення та поставку пальника від 09.08.2010р. може бути розірваний лише у судовому порядку. Позивачем же заявлено вимоги про визнання договору розірваним, що не відповідає встановленому законом способу захисту права.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню ані позовна вимога про повернення суми передплати та стягнення штрафу, ані вимога про визнання спірного договору таким, що розірваний.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку, за наведених у позовній заяві та доповненнях до неї правових підстав, позовні вимоги не є обґрунтованими, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Проте, суд вважає необхідним зауважити, що суб'єкт господарювання не позбавлений права захисту своїх інтересів з інших правових підстав.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 84, 85 ГПК України 28.04.2011р.