Запорізької області
26.04.11 Справа № 30/5009/1516/11
Суддя Кагітіна Л.П.
за позовом Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі»Хортицького району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69124, АДРЕСА_1)
про стягнення 9365,28 грн.,
Суддя Кагітіна Л.П.
У судовому засіданні брали участь представники:
від позивача -Воропай М.І. (довіреність № 21/27 від 04.01.2011 р.);
від відповідача -не з'явився
29.03.2011 р. Концерн «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі»Хортицького району звернувся в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 8349,60 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію на підставі договору № 403310 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2007 р., а також 564,25 грн. пені, 323,49 грн. втрат від інфляції і 127,54 грн. -3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою суду від 29.03.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 26.04.2011 р.
За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 26.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, що на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 403310 від 01.10.2007 р., позивач, зокрема, з квітня 2010 р. по листопад 2010 р. включно, поставив відповідачу теплову енергію на суму 8349,60 грн., що підтверджується рахунками та Актами приймання-передачі теплової енергії, які щомісяця поштою направлялись відповідачу. Однак, у встановлений договором строк підписані Акти або Акти з запереченнями на адресу Теплопостачальної організації не повертались. В порушення договірних зобов'язань відповідач за отриману теплову енергію не розрахувався. За прострочення грошового зобов'язання, відповідно до п. 7.2.8 Договору, відповідачу нарахована до сплати пеня в сумі 564,25 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано до сплати 323,49 грн. втрат від інфляції та 127,54 грн. -3% річних. Посилаючись на приписи статей 526, 527, 530, ч. 1 ст. 626, ст. 629, 625, ч. 1 ст. 903 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 198, 199 ГК України, 1, 49, 54, 55 ГПК України та ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач - ФОП ОСОБА_1 - письмовий відзив на позовну заяву не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяв і .
В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.
Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 29.03.2011 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 26.04.2011 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 30.03.2011 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст. 87 ГПК України, і більш ніж за три тижня до дати слухання.
До того ж, згідно долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції рекомендований лист, направлений судом на адресу відповідача, вручено його уповноваженому представнику 06.04.2011 р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 07.08.2006 р., що підтверджується відповідною Довідкою (Серія НОМЕР_2) оригінал якої долучено до матеріалів справи. Будь-які відомості щодо виключення підприємця з ЄДР, відсутні.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.10.2007 р. між Концерном «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі»Хортицького району (Теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (Споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 403310 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі -Договір), за умовами якого Теплопостачальна організація зобов'язалась відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановлених умовами цього Договору та додатками до нього, які є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком № 1 на такі потреби: опалення та вентиляцію -на протязі опалювального періоду; підігрів води -за наявності можливості; кондиціювання -по замовленню Споживача; інші технологічні потреби -по замовленню Споживача.
Згідно з п. 3.2.6. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.
Щомісячно, у строки, визначені даним Договором, повертати Теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (п. 3.2.26 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку № 1 до цього Договору (п. 5. 3 Договору).
Пунктом 5.5 Договору сторони встановили, що при відсутності приладів комерційного обліку <…> обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.
Згідно з п. 6.1 Договору розрахунки за даним Договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього Договору), та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Пунктами 6.2, 6.3 та 6.4 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію
В пункті 6.7 Договору сторони узгодили, що Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації <…> документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).
Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання (п. 6.6.1 Договору).
Відповідно до п. 6.6.2 Договору у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін, встановлений в п. 6.6.1. Договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
За умовами п. 7.2.8 Договору в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну оплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Згідно з пунктом 10.1 Договір набуває чинності з 01 жовтня 2007 р. і діє до 30 вересня 2008 р. При цьому пунктом 10.4 Договору сторони узгодили, що Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного Договору не заявила про розірвання цього Договору.
Згідно Додаткової угоди № 1 від 01.12.2010 р. сторони дійшли згоди вважати договір № 403310 від 01.10.2007 р. розірваним: в частині відпуску теплової енергії з 01.12.2010 р.; в частині проведення розрахунків за відпущену теплову енергію, яка станом на 01.12.201 р. становить 110277,83 грн. -з моменту повного погашення заборгованості.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач протягом квітня 2010 р. -листопада 2010 р. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 8349,60 грн. На оплату поставленої теплової енергії відповідачу були направлені позивачем, в період з квітня 2010 р. по листопад 2010 р., акти приймання-передачі та рахунки за постачання теплової енергії, а саме: за квітень 2010 р. (на суму 914,27 грн.), за травень 2010 р. (на суму 1062,19 грн.), за червень 2010 р. (на суму 1062,19 грн.), за липень 2010 р. (на суму 1062,19 грн.), за серпень 2010 2008 р. (на суму 1062,19 грн.), за вересень 2010 р. (на суму 1062,19 грн.), за жовтень 2010 р. (на суму 1062,19 грн.), за листопад 2010 р. (на суму 1062,19 грн.). Всього на суму 8349,60 грн. Надсилання рахунків та актів підтверджується виписками з реєстру відправлення рахунків та актів виконаних робіт, за відповідний період.
Ані належним чином оформлені і підписані акти, ані письмові обґрунтовані заперечення в їх підписанні (як це передбачено п.п. 6.6.1, 6.6.2 Договору) позивачу відповідачем не надавались.
Оплату теплової енергії за вказаний період в установлені Договором строки відповідач не здійснив.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін врегульовані Договором, чинним протягом всього спірного періоду.
Згідно з долученими до матеріалів справи копіями актів приймання-передачі теплової енергії, за період з квітня 2010 р. по листопад 2010 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 8349,60 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.
Доказом направлення відповідачу зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи Реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції з філіалу Концерну «МТМ»Хортицького району по м. Запоріжжя.
Враховуючи, що у встановлений п. 6.6.1 Договору строк (протягом 5 днів з дати отримання) відповідач не повернув Теплопостачальній організації належним чином оформлені Акти приймання-передачі теплової енергії, письмових нормативно обґрунтованих заперечень до Актів на адресу позивача не надходило, Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, в силу умов п. 6.6.2 Договору, вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, ані у встановлені пунктом 6.4 Договору строки, ані пізніше відповідач оплату спожитої теплової енергії не здійснив.
Таким чином, в результаті неналежного виконання договірних зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість за Договором в сумі 8349,60 грн.
Доказів погашення вказаної суми боргу відповідачем господарському суду надано не було.
Таким чином, враховуючи, що ФОП ОСОБА_1, в порушення умов Договору та вищенаведених норм ЦК України, свої зобов'язання щодо своєчасної сплати теплової енергії не виконав, суд вважає вимоги позивача про стягнення вказаної суми боргу законними і обґрунтованими.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(далі -Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Однак, статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається з п. 7.2.8 Договору, сторони обумовили, що у разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3. цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені заявлена обґрунтовано.
Проте, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов до висновку, що, вимоги про її стягнення підлягають задоволенню частково в сумі 560,70 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 8349,60 грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими.
Разом з тим, здійснивши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство»перерахунок заявлених до стягнення сум, суд відзначає, що наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції є невірним, а тому вимоги щодо їх стягнення підлягають задоволенню частково - в сумі 60,55 грн. При цьому, 3% річних задовольняються у заявленому позивачем розмірі -в сумі 127,54 грн.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково. В іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69124, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну «Міські теплові мережі»в особі Філії концерну «Міські теплові мережі»Хортицького району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії -Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», код банку 313957) 8349 (вісім тисяч триста сорок дев'ять) грн. 60 коп. основного боргу, 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 70 коп. пені, 60 (шістдесят) грн. 55 коп. втрат від інфляції, 127 (сто двадцять сім) грн. 54 коп. -3% річних, 91 (дев'яносто одну) грн. 80 коп. державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 28.04.2011р.