83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.04.11 р. Справа № 16/269пд
Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,
при секретарі Гавриленко І.О., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м.Київ
про визнання недійсним договору фінансового лізингу № L1228-10/07 від 15.10.07р.,
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Мірянов М.М. - за довіреністю
Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.11.2010р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м.Київ про визнання недійсним договору фінансового лізингу № L1228-10/07 від 15.10.07р. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 08.12.2010р. - 10 год. 10 хв. Судом визнано обов'язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов'язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.
Представника відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № L1228-10/07 від 15.10.07р., недодержання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення договору та приписи ст.ст.203, 209, 215, 220 Цивільного кодексу України.
Відповідач у клопотанні від 17.03.2011р. просить припинити провадження у справі, посилаючись на рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2010р. у справі № 40/95пд, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м.Київ про визнання недійсним договору фінансового лізингу № L1228-10/07 від 15.10.07р. відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника відповідача, господарський суд встановив:
15 жовтня 2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль” (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецпром” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № L1228-10/07 (далі за текстом - договір), згідно пункту 1.1. якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до договору) (далі - предмет лізингу), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Згідно пункту 8.1. договору, договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.
Договір підписаний обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплений печатками обох підприємств.
Позивач вважає, що спірний договір укладений з порушенням норм та положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997р. № 723/97-ВР, оскільки він не посвідчений нотаріально.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що:
Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання недійсним правочину.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені основні вимоги для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно вимог ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Суд вважає, що в даному випадку спірний договір є укладеним сторонами належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що спірний договір не посвідчений нотаріально.
Частина 1 статті 209 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують узгодження між сторонами обов'язковість нотаріального посвідчення спірного договору.
Діючим законодавством не передбачений порядок обов'язкового нотаріального посвідчення договорів фінансового лізингу та позивачем не визначені норми чинного законодавства, які б передбачали обов'язковість нотаріального посвідчення договорів фінансового лізингу.
Під час розгляду даної справи позивач не надав суду належних доказів невідповідності укладеного сторонами договору вимогам діючого законодавства України, а також не надав належних та допустимих доказів недодержання сторонами при укладенні договору, який підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень, приписів ст.203 Цивільного кодексу України.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м.Київ про визнання недійсним договору фінансового лізингу № L1228-10/07 від 15.10.07р. не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 35, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В :
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецпром”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м.Київ про визнання недійсним договору фінансового лізингу № L1228-10/07 від 15.10.07р. - відмовити.
У судовому засіданні 26.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Манжур В.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 29.04.2011р.