83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
20.04.11 р. Справа № 17/22
Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фукс мастила України”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Делівері”, м. Донецьк
про: стягнення 1519,32грн.
За участю
представників сторін:
від позивача: Бридковська Л.О. - за довір.
від відповідача: Суханова С.В. - за довір.
У судовому засіданні 30.03.2011р. оголошено перерву до 13 год. 00хв. 20.04.2011р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фукс мастила України”, м. Львів звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Делівері”, м. Донецьк про стягнення збитків в розмірі 1519,32грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання договір на транспортно-експедиторські послуги № ЛВ-122 від 08.09.2009р., накладну № -000000190 від 22.04.2010р., акт приймання вантажу по кількості та якості від 26.04.2010р., претензії та відповіді та претензії. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 610, 632, 934 Цивільного кодексу України.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заяву посилаючись на порушення позивачем Правил транспортного експедирування вантажу, Статуту автомобільного транспорту.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 21.03.2011р. справу № 17/22 передано на розгляд судді Мартюхіній Н.О.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:
08.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Делівері” (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українсько-Німецьке спільне підприємство „Фукс мастила України” (Замовник) був укладений договір № ЛВ-122 на транспортно-експедиторські послуги.
За цим договором Замовник (Вантажовіправник) надає для перевезення вантаж (багаж), Замовник (Вантажоодержувач) приймає доставлений на його адресу вантаж (багаж), а Експедитор організовує та забезпечує перевезення та супроводження вантажу (багажу) на умовах, обумовлених дійсним договором, правилами транспортного експедирування вантажу (багажу), Правилами перевезення вантажів автотранспортом.
Пунктом 2.3.3. договору встановлено, що Експедитор зобов'язаний забезпечити збереження вантажу від його прийняття до транспортного експедирування, та до моменту його передачі Вантажоодержувачу.
Відповідно до п. 2.4.1. договору Замовник зобов'язаний надати вантаж (багаж) до транспортного експедирування з дотриманням вимог передбачених правилами транспортного експедирування вантажів (багажу), а саме: вантаж (багаж) повинен бути затарований, опломбований (опечатаний), промаркований, під групований по вантажоодержувачах.
Згідно до п. 2.4.3. договору Замовник зобов'язаний упакувати, опломбувати та промаркувати вантаж (багаж) відповідно до вимог Правил транспортного експедирування вантажу (багажу). У разі порушення вантажовідправником вимог передбачених Правилами транспортного експедирування вантажу (багажу), Експедитор не несе відповідальності за збереження та цілісність наданого до транспортного експедирування вантажу.
Вантажоотримувач при отриманні вантажу повинен у присутності Експедитора перевірити його цілісність та кількість. У разі виявлення порушення цілісності упаковки або ушкодження вантажу, представник Експедитора у присутності представника Вантажоотримувача, обов'язково складається акт про прийняття вантажу за якістю та кількістю, у якому відображається стан вантажу, кількість та вартість пошкодженого вантажу (п. 2.6. договору).
Пунктом 6.2. договору встановлено, що договір діє протягом трьох років з моменту його підписання обома сторонами.
22.04.2010р. працівник позивача ОСОБА_2 передав відповідачу вантаж, для подальшого перевезення автомобільним транспортом до м. Горлівка.
Прийняття вантажу та його перевезення відбулися на підставі квитанції про приймання вантажу № ЛВ-99711 від 22.04.2010р., відповідно до якої вантаж мав бути доставлений до місяця призначення 26.04.2010р.; відправник за квитанцією - Фукс Мастила Україна, ТОВ УНСП м. Львів, одержувач ОСОБА_1 м. Горлівка; місце одержання вантажу зазначено „ вул.. Комсомольська, 53”; вартість вантажу у квитанції не зазначена; відомості про пломбування відсутні.
Також у квитанції по приймання вантажу № ЛВ-99711 від 22.04.2010р. наявна примітка: Упаковка вантажу не відповідає правилам транспортування.
За додатковою інформацією, що вміщена у квитанції зазначено, що транспортування вантажу здійснюється на підставі “Правил транспортного експедирування вантажів(багажу)” розроблених ТОВ “Делівері”.
26.04.2010р. вантаж прибув до місця призначення де був виданий одержувачу вантажу - Бридковській Лілії Олександрівні, про що свідчить Акт приймання вантажу (багажу) за кількістю та якістю.
Вказаний акт складений у м. Горлівка; складання акту було зроблено комісією у складі працівників відповідача, а саме зав. складом ОСОБА_3 та комірником ОСОБА_4 та регіональним представником позивача ОСОБА_1
У Додатку № 1 до акту зазначено, що при вивантаженні машини 26.094.2010р. було виявлено пошкодження вантажного місяця № ЛВ 99711/2. Вантаж знаходився у початку вивантаження по центру машини, біля знаходилися картонні ящики інших вантажів. При візуальному огляді було виявлено патьоки масла на упаковці. Під ящиком також виявлено масло, яке набігало до машини. На коробці виявлено невелику вм'ятину без розриву упаковки. Вантажу, який міг би нанести такі пошкодження рядом не знаходилося. При відкритті вантажного місця в присутності отримувача в коробці виявлено 3 металеві каністри з маслом, одна з яких пошкоджена, видно удар та розрив металу. При зважуванні маси пошкодженої каністри склала 9,5кг., в то час, як маса повної каністри 11,3кг. Відповідно до накладної № 000000190 вартість пошкодженої каністри 1519,32грн.
Акт приймання вантажу (багажу) за кількістю та якістю підписаний членами комісії без зауважень.
З огляду на пошкодження вантажу, позивач вважає, що йому завданий збиток на суму 1519,32грн., у зв'язку з чим звернувся до суду, оскільки відповідач у добровільному порядку відмовився відшкодувати завданий збиток.
Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 908 Цивільного кодексу України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 2 Закону України “Про транспорт” визначено, що відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, регулюються цим Законом, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України.
Виходячи з приписів ст.13 Закону України “Про транспорт” відповідальність підприємств транспорту за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо перевезення пасажирів, багажу, а також відповідальність перед пасажиром за несвоєчасне подання транспорту визначається кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими законодавчими актами України.
Стаття 50 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачає, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами такого договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Виходячи із змісту квитанції про прийняття вантажу № ЛВ - 99711 від 22.04.2010р. транспортування вантажу здійснюється на підставі “Правил транспортного експедирування вантажів(багажу)” розроблених ТОВ “Делівері”.
Відповідно до “Правил транспортного експедирування вантажів (багажу)”, затверджених наказом ТОВ “Делівері” № 39 від 20.22.2002р. транспортне експедирування вантажів здійснюється на підставі договору, укладеного між замовником (вантажовідправником, вантажоодержувачем) та експедитором або заявці вантажовідправника на перевезення вантажу.
Згідно до п.п.3.3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник;
Відповідно до Правил транспортування експедирування вантажів (багажу):
- вантаж здається вантажовідправником до перевезення у затареному, упакованому, опломбованому (опечатаному), промаркірованому виді з вказівкою точної ваги (об'єму), кількості місць багажу та з супроводжуючими документами (п. 1.1.);
- вантажовідправник зобов'язаний вказувати повне найменування вантажоодержувача та задеклорувати вартість зданого до перевезення вантажу (п.1.2.);
- коли немає можливості, у даному випадку у квитанції, перелічити все найменування вантажу, до квитанції додається документ вільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (п. 5.5.).
Виходячи з пп.15.1. Правил перевезення у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою.
Розділом 15 Правил перевезення визначено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4, який підписується водієм, та представниками вантажоодержувача (вантажовідправника);
Статтею 160 Статуту при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом встановлено, що право на пред'явлення автотранспортному підприємству або організації позовів у порядку, встановленому Правилами, мають в разі недостачі, псування або пошкодження вантажу -вантажоодержувач.
Проте, як видно з матеріалів справи позивач за спірним перевезенням не є вантажоодержувачем, посилання позивача на той факт, що ОСОБА_1 є працівником позивача та діяла за довіреністю, судом о уваги не приймається, оскільки такі обставини не доведені належними та допустимим доказами в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу.
Розділом 2 „Пакування вантажу (багажу)” Правил транспортного експедирування вантажу (багажу) встановлено, що пакування вантажу (багажу) повинно відповідати вимогам встановленим Правилам перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні та державним стандартам, а також правила упаковки вантажу (додаток № 7).
Вимоги до пакування:
- вид пакування повинен відповідати особистим властивостям вантажу (багажу);
- пакування повинно забезпечувати повне збереження вантажу (багажу) під час його транспортування з врахуванням навантажувально-розвантажувальних робіт;
- пакування повинно відповідати кліматичним умовам;
- пакування повинно враховувати можливість перевантаження вантажу (багажу) у дорозі, температурний режим та вологість, час року (погодні умови).
Замовник відповідає за всі наслідки неправильного пакування вантажу (бій, поломка, деформація, протікання та т.п.), а також застосування пакування, що не відповідає властивостям вантажу, його масі або встановленим стандартам та технічним умовам.
Вантажовідправник зобов'язаний самостійно опломбувати (опечатати) всі, здані ним до перевезення багажні місяця. В разі невиконання вказаної вимоги Експедитор не несе відповідальності за збереження вантажу в неопломбованому (не опечатаному) багажному місці.
Додатком № 7 Правила пакування вантажу визначено, що для виду вантажу ємність для рідкого вантажу (пляшки, бідони, відра, бочки, каністри, банки, тюбики та т.п.) - ємність повинна бути щільно закрита кришкою з резиновими або паперовими прокладками, опломбована та розміщена вантажовідправником в ящик (картонний, фанерний, пластиковий, проволочений), дерев'яні лати, корзини уплотнені дерев'яною стружкою, або м'яким наповнювачем, герметично упаковані з ячейками на кожну одиницю товару. Пакування повинно вберігати від витікання вмісту, що знаходиться в ємності, з обов'язковим маркуванням „Верх”, „Не кантовать”.
Пунктом 7.2. Правил транспортного експедирування вантажу (багажу) встановлено, що експедитор несе відповідальність за пошкодження або втрату вантажу (багажу) тільки в тих випадках, коли втрата або пошкодження відбулася з вини Експедитора.
Так, як видно із змісту квитанції про приймання вантажу № ЛВ-99711 від 22.04.2010р., в останній зазначено лише кількість місць вантажу - два, однак не назначено взагалі найменування, вид, характеристики, об'єм, вага та інше вантажу, тобто відправником не зазначені ідентифікаційні ознаки вантажу, що перевозився.
Тобто, експедитор не був обізнаний про властивості вантажу, що їм перевозився.
Крім того, з акту приймання вантажу (багажу) по кількості та якості видно, що на коробці виявлена вм'ятина без розриву пакування, тобто встановити, чи була каністра пошкоджена до передачі на транспортування, чи під час транспортування не уявляється можливим.
З квитанції про приймання вантажу № ЛВ-99711 від 22.04.2010р. видно, що експедитором вказано на той факт, що пакування вантажу не відповідає правилам транспортування. Тобто, виходячи з Правил вини відповідача у пошкодженні вантажу не має, оскільки позивачем вантаж упакований в упаковку яка не відповідає правилам транспортування.
Відповідно до приписів ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміється витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язань, доказується кредитором.
Згідно зі ст.. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань.
В силу ст.. 22 ЦК України та ст.. 225 ГК України під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У відповідності з нормами п. 4 с. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
- протиправної поведінки;
- збитків;
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
- вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Вказані фактичні обставини викладаються у позовній заяві як підстави позовних вимог та підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, позивачем не доведено в чому полягає вина відповідача, оскільки пакування вантажу фактично було здійснено позивачем, а тому й неправомірна поведінка відповідача. Як наслідок не доведено й причинного зв'язку між неправомірною поведінкою відповідача та заподіяними позивачу збитками. Також позивачем не доведено й неправомірної поведінки, дій відповідача, оскільки не встановлено, що саме під час перевезення вантажу відбулося витікання масла.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.
З огляду на викладене позивачем не доведено, вини відповідача у псуванні вантажу, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Українсько-Німецьке спільне підприємство „Фукс мастила України”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Делівері”, м. Донецьк про стягнення збитків у сумі 1519,32грн. - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.
Суддя Мартюхіна Н.О.
Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2011р.