83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.04.11 р. Справа № 40/225пд
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:
Головуючого судді Підченко Ю.О.
Суддів Лейби М.О.
Іванченкової О.М.
За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.
Розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, смт. Очеретино
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „ ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ
про визнання договору фінансового лізингу №080527-47/ФЛ-Ю-С від 25.05.08р. недійсним
за участю:
представників сторін:
від позивача: Перекрестов С.В. - юрисконсульт
від відповідача: Козак О.Д. - юрисконсульт
У зв'язку з складністю справи, необхідністю витребування додаткових доказів, надання їм належної правової оцінки, розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду Донецької області від 28.02.11р. було призначено колегіальний розгляд справи, у складі трьох суддів, що відповідає вимогам ст. 4-6 ГПК України.
За клопотання позивача, з урахуванням складності справи, вирішення питання, щодо можливого призначення по справі судової-почеркознавчої експертизи та значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці судом, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.
Під час апеляційного та касаційного оскарження процесуальних документів суду, провадження у справі зупинялося та поновлялося відповідно до вимог статті 79 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „ ВіЕйБі Лізинг” про визнання недійсним договору фінансового лізингу №080527-47/ФЛ-Ю-С від 25.05.08р., укладенного між сторонами по справі.
До відкриття судового засідання та початку розгляду справи по суті від позивача згідно приписів статті 22 ГПК України надійшла заява про зміну підстав позову з урахуванням якої він намагається визнати недійсним договір фінансового лізингу №080527-47/ФЛ-Ю-С від 25.05.08р. укладений між сторонами по справі у зв'язку з тим, що спірний договір було вчинено з порушенням вимог щодо письмової форми правочину, а саме зі сторони позивача договір підписано не директором підприємства позивача, а шляхом факсимільного відтворення підпису.
Позивач безпосередньо в судовому засіданні пояснив, що ним було частково виконано договір фінансового лізингу №080527-47/ФЛ-Ю-С від 25.05.08р.
Під час судового розгляду спору позивачем заявлено клопотання про призначення по справі судової-почеркознавчої експертизи, оскільки на його думку вникають сумніви, щодо підписання спірного договору саме директором підприємства позивача ОСОБА_1.
У задоволенні клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі слід відмовити, виходячи із наступного:
Згідно статті 41 ГПК України судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Необхідність застосування спеціальних знань до судового процесу по даній справі спростовується діями сторін спрямованих на виконання умов договору, у тому числі перерахування розпорядником грошових коштів на підприємстві ОСОБА_1 певної суми. Також слід зазначити, що висновок експерта не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, спірний договір підписано особисто директором товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком” ОСОБА_1. Крім того, зазначає, що сторонами було здійснено дії направлені на виконання умов договору фінансового лізингу.
Також відповідач звернувся до суду з клопотанням на підставі статей 15, 17 ГПК України, щодо надіслання матеріалів справи за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва, у зв'язку з тим, що відповідач згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зареєстрований за адресою: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, літера „Г”. Суд відхиляє дане клопотання відповідача, оскільки частиною першою статті 15 ГПК України передбачено, що справи зі спорів, зокрема, про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії. Спірний договір, передбачає відповідні обов'язки обох сторін у зв'язку з чим розгляд справи здійснюється тим господарським судом, до якого звернувся позивач.
Крім того, відповідач звернувся до суду з заявою про об'єднання справ №40/224пд та №40/202 в одну справу на підставі статті 58 ГПК України. Вказану заяву мотивує тим, що зазначені справи неможливо розглянути окремо, а також вони зв'язані між собою тими ж сторонами, предметом, підставами вимог та заперечень сторін, поданими доказами.
Згідно частини другої статті 58 ГПК України, суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Таке об'єднання можливе за наявності сукупно таких умов:
- позовні вимоги мають бути однорідними;
- позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.
Суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача виходячи з того, що позивачем у справі №40/202 є товариство з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, відповідачем - товариство з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, а предметом спору є стягнення грошових коштів. Натомість позивачем у справі №40/224пд є товариство з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, відповідачем товариство з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, а предметом спору - визнання договору фінансового лізингу №080527-47/ФЛ-Ю-С від 25.05.08р. недійсним. Суд вправі об'єднати в одне провадження позовні вимоги незалежно від згоди позивача, однак це можливо лише в тому випадку коли окремий розгляд справ був неможливим.
Тобто, вказані справи дійсно пов'язані підставами виникнення спору, але об'єднання таких позовних вимог не відповідає приписам статті 58 ГПК України, оскільки предмети спорів не є однорідними, а саме не являють собою однаковий спосіб захисту права.
У задоволені клопотання відповідача про припинення провадження у справі згідно пункту 2 статті 80 ГПК України і на це є рішення суду у справі №39/104пд слід відмовити оскільки у розумінні статей 33-36 ГПК України суд позбавлений можливості ідентифікувати підстави позову у справі №39/104пд.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.04.08р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, далі Лізингоодержувач, та товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, далі Лізингодавець, було укладено договір фінансового лізингу №080527-47/ФЛ-Ю-С від 25.05.08р. Спірними питаннями, на які посилається позивач, з урахуванням заяви про зміну підстав позову є ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу та порушення вимог щодо письмової форми правочину, а саме зі сторони позивача договір підписано не директором підприємства ОСОБА_1, а за допомогою факсиміле. Вказані обставини, на думку позивача є підставою згідно вимог ст.ст. 203, 207, 209, 215, 220 ЦК України для визнання недійсним договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір фінансового лізингу.
Згідно ст. ст. 1, 6, 7, 11, 16 Закону України „ Про фінансовий лізинг”, ст. 806 ЦК України та ст. 292 ГК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності.
Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів: зокрема щодо його предмету, ціни (розміру лізингових платежів) та строку, на який Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 6, 16 Закону України „ Про фінансовий лізинг”, п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України та п. 1 ст. 638, статей 759, 774 ЦК України.
Доводи позивача про ухилення відповідача від нотаріально посвідчення договору фінансового лізингу спростовується наступним, зокрема:
· з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню;
· частина друга статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до вимог статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін;
· при розгляді таких справ суд повинен з'ясувати, чи підлягав такий правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилялася від його нотаріального посвідчення та чи втрачена така можливість, а також не має інших підстав нікчемності правочину;
· у зв'язку з недодержанням сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів недійсними не відповідають можливим способам захисту цивільних та господарських прав та інтересів;
· недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору фінансового лізингу пов'язане не з ухиленням відповідача від таких дій, а неможливістю сторін на свій розсуд подати нотаріусу необхідних документів на проведення таких нотаріальних дій;
· відповідно до вимог статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Законодавець встановлює, що коли майно, яке є предметом лізингу належить до державного майна, або договір передбачає залучення державних коштів чи для забезпечення виконання договору надаються державні гарантії, то він підлягає обов'язкової державної реєстрації. Договір фінансового лізингу підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню лише у випадку, коли його укладено з фізичною особою, а предметом правочину є - транспортні засоби;
· якщо об'єктом лізингу є державне майно або договір передбачає залучення державних коштів, або тоді, коли для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії, він підлягає обов'язковій державній реєстрації та нотаріальному посвідченню. У матеріалах справи, в розумінні вимог ст.ст. 33, 36 ГПК України відсутні дані, які б вказували на те, що відповідач на час укладення договору фінансового лізингу ухилявся від його нотаріального посвідчення, і позивач звернувся до відповідача з позовом після його укладення;
· укладений між сторонами договір фінансового лізингу не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державної реєстрації, не містить домовленості сторін про такі умови, передбачені у частині першої статті 639 ЦК України.
Доводи позивача щодо недодержання сторонами при укладанні спірного договору письмової форми, а саме його підписання зі сторони позивача не директором підприємства ОСОБА_1, а за допомогою факсиміле, спростовується наступним, зокрема:
Згідно статті 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Вчинення правочинів із застосуванням факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання можливе лише у випадках, встановлених цивільним законодавством або за наявності письмової згоди сторін із зафіксованими в ній зразками відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Так частина 3 статті 207 ЦК України надає змогу сторонам узгоджувати питання аналогії підпису (застосування „факсиміле”). Окрім того, для юридичних осіб передбачено додаткову вимогу, крім підпису уповноваженої особи на документі повинен бути відбиток печатки.
Судом встановлено, що спірний договір фінансового лізингу не містить застережень відносно застосування при його укладанні факсимільного відтворення підпису уповноважених осіб. Однак на спірні договірні правовідносини також поширюється дія частини 1 статті 241 ЦК України, згідно якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Пунктом 6.5 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком” (нова редакція) директор в межах своєї компетенції, без доручення представляє товариство в усіх організаціях та установах, підписує договори й інші документи тощо. Протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком” від 11.09.06р. ОСОБА_1 призначено на посаду директора.
З преамбули договору вбачається, що з боку позивача, товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, виступав директор ОСОБА_1, який діяв на підставі статуту. Підпис першого керівника на вказаному договорі фінансового лізингу скріплений печаткою підприємства позивача.
Безпосередньо в судовому засіданні позивач пояснив, що ним було частково виконано договір фінансового лізингу №080527-47/ФЛ-Ю-С від 25.05.08р. До матеріалів справи долучено банківські виписки та виписку з особистого рахунку позивача, які свідчать про часткове виконання позивачем зобов'язань за спірним договором щодо оплати лізингових платежів. Зокрема у банківських виписках від 21.05.08р., 24.04.08р. та виписці з особового рахунку від 22.09.10р. у графі „Призначення платежу” зазначено „оплата лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу №080527-47/ФЛ-Ю-С від 25.05.08р.”. Таким чином, вказане свідчить про наступне схвалення юридичною особою правочину вчиненого її представником та прийняття його до виконання.
На підставі викладеного у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком” до товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” про визнання недійсним договору фінансового лізингу №080527-47/ФЛ-Ю-С від 25.05.08р., укладеного між сторонами по справі слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.
Витрати по державному миту в сумі 85 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. відносяться на позивача у справі - товариство з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”.
У судовому засіданні, яке відбулося 26.04.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 6, 7, 11, 16 Закону України „ Про фінансовий лізинг”, ст. ст. 92, 203, 207, 210, 218, 220, 241, 638, 639, 640, 759, 774, 806 ЦК України, 180, 181 ГК України, ст. ст. 15, 15, 4-6, 22, 33, 36, 41, 43, 44, 49, 58, 69, 79, 80, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -
1. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком” до товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” про визнання недійсним договору фінансового лізингу №080527-47/ФЛ-Ю-С від 25.05.08р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком” та товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” - відмовити.
2. Витрати по державному миту в сумі 85 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. відносяться на позивача у справі - товариство з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя Підченко Ю.О.
Суддя Лейба М.О.
Суддя Іванченкова О.М.
Повний текст рішення складено -28.04.11р