83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.04.11 р. Справа № 21/24
Позивач: Державне підприємство “Донецька залізниця” м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс” м. Маріуполь
про стягнення 173 120,00грн.
Суддя Матюхін В.І.
Представники:
позивача: Ігнатова Н.О. - пров. юр.
відповідача: не з'яв.
Державним підприємством “Донецька залізниця” подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс” 173 120,00грн. штрафу за неправильно зазначене у залізничній накладній № 36575463 за відправкою від 1 червня 2010р. найменування вантажу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на дані залізничної накладної, комерційного акту АА № 036680/133 від 05.06.2010р., а також ст.ст.24, 118, 122 Статуту залізниць України.
Відповідач відзивом на позов від 23.02.2011р. вимоги залізниці не визнав. Також його представник заявив про пропуск залізницею 6-ти місячного строку позовної давності.
Клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості 3-ї особи Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця” судом ухвалою від 24.02.2011р. залишене без задоволення.
Заперечення відповідача залізниця вважає безпідставними, оскільки відповідно до ст.23 Статуту залізниць України та п.2.1. Правил оформлення перевізних документів відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну, зазначивши в графі „Найменування вантажу” повне і точне найменування відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів. Вантажі, найменування яких відсутнє в цьому списку, зазначаються під тією назвою, під якою вони зазначені в стандартах або технічних умовах на виготовлення продукції. В даному випадку дані щодо найменування вантажу були внесені до перевізних документів представником відповідача, а отже саме відповідач має нести відповідальність за це порушення.
Відповідачем у засіданні 16.03.11р. подана заява про застосування до позовних вимог залізниці строку позовної давності, встановленого ч.5 ст.315 Господарського кодексу України.
Донецька залізниця просить визнати причину пропуску строку позовної давності поважною і відновити його з посиланням на те, що:
- вперше позовна заява була подана до суду 15.11.2010р., тобто в межах 6-ти місячного строку позовної давності;
- ухвалою суду від 30.11.2010р. позов був повернений у зв'язку з тим, що до позову не додано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- ухвала разом з позовом надійшла залізниці 02.12.2010р., оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу здійснена 06.12.10р. і позов вдруге був направлений до суду 09.12.2010р.
У засіданні 5.04.11р. відповідач на вимогу суду надав документацію, за якою спірний вантаж був виготовлений і отриманий у ТОВ „Іллічівський судоремонтний завод”, а саме: наказ-накладна № 80881 від 10.07.08р. і приймально-здавальний акт № 80881 від 10.07.08р. Згідно наданих відповідачем документів найменуванням вантажу за спірним перевезенням є „контейнер-павільон”.
Також представник відповідача заявив, що:
- найменування вантажу у перевізних документах було зазначено з подачі працівників станції відправлення;
- окрім спірного перевезення товариством у другій половині травня 2010р. було здійснено ще декілька перевезень такого самого вантажу (будиночки садові), зокрема за накладними №№ 36512447, 36575450, 36575452 і ніяких зауважень щодо найменування вантажу до відправника від перевізника заявлено не було.
Донецька залізниця вважає, що:
- згідно п.2.1 Правил оформлення перевізних документів вантажі, найменування яких відсутнє в Алфавітному списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів, зазначається під тією назвою, під якою вони зазначені в стандартах або технічних умовах на виготовлення продукції;
- інший варіант передбачений п.3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги, а саме: у разі відсутності найменування вантажу в Алфавітному списку вантажів рішення про його віднесення до подібного за умовами перевезення вантажу приймається Укрзалізницею на підставі наданих вантажовласником державних стандартів, прейскурантів або технічних умов на виготовлення продукції;
- в існуючому Алфавітному списку вантажів є такі позиції як „контейнери спеціальні вантажовласника”, „контейнери універсальні”, „вантажі, які не входять ні в одну із зазначених вище груп і позицій”, „інші вантажі”, „інші вантажі, не пойменовані в алфавіті”;
- відповідач не скористався жодним з існуючих варіантів, чим порушив ст.23 Статуту залізниць України та п.2.1. Правил оформлення перевізних документів.
Щодо визначення поняття „дома садові”, то залізниця зазначає:
- згідно п.3.41 ДБН 360-92 „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.92р. № 44 „садовий будинок” - це будівля для літнього (сезонного) використання, яка в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, встановленим для житлових будинків;
- відповідно до ст.380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
На часткове виконання ухвали від 05.04.11р. сторони пояснили:
- позивач: той факт, що вагони за спірними перевезеннями були прийняті до перевезення без зауважень (з огляду на ч.2 ст.24 Статуту залізниць України і п.1.6 Правил оформлення перевізних документів) не може свідчити про те, що залізниця знала або мала знати про факт невірного зазначення найменування вантажу;
- відповідач: приймання залізницею до перевезення за спірними відправками вантажу, не зазначеного у додатку до Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, так само як і його перевезення не в універсальних чи спеціальних контейнерах, як це обумовлено п.1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, свідчить про те, що перевізник пересвідчивсь який вантаж він приймає до перевезення у відкритому рухомому складі і відсутність з боку залізниці відправлення зауважень щодо найменування вантажу, тим більше що саме вона ініціювала зазначення у накладних такого найменування.
У судовому засіданні 26.04.2011р. залізниця надала копію заявки відповідача, надану начальнику станції Скнилів 29.05.10р., якою підприємство „Азовінтекс” просило подати на 1 червня 2010р. 2 фітингові платформи для завантаження „домів садових”.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:
1 червня 2010р. відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс”, за залізничною накладною на групу вагонів № 36575463 зі станції Скнилів Львівської залізниці відвантажив на 2-х платформах у прямому залізничному сполученні вантаж на адресу ВАТ “Кальчинський кар'єр”. У накладній вантажовідправником у графі “Найменування вантажу” вказано: будинки (будиночки) садові.
По прибутті 04.06.10р. платформ з вантажем на станцію Нижньодніпровськ-Вузол (побіжна станція) під час контрольного огляду платформ було встановлено, що відповідач невірно зазначив у залізничній накладній найменування вантажу, про що був складений комерційний акт АА № 036680/133 від 05.06.2010р.
Згідно комерційного акту в перевізних документах вантаж пойменовано як „Будинки (будиночки) садові”, кількість місць - 2, а у дійсності на платформах були виявлені контейнери, один з дахом, другий - без даху.
Відповідно до документації, за якою спірний вантаж був виготовлений і отриманий відповідачем у ТОВ „Іллічівський судоремонтний завод” (наказ-накладна № 80881 від 10.07.08р. і приймально-здавальний акт № 80881 від 10.07.08р.) дійсним найменуванням вантажу за спірним перевезенням є „контейнер-павільон”.
На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначене у залізничній накладній найменування вантажу залізницею на відповідача нарахований штраф 173 120,00грн. із розрахунку: (13 312,00грн. + 13 312,00грн.(тариф)) х 5.
Зважаючи на те, що:
· відповідно до п.2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантажовідправник (у даному випадку відповідач) при заповненні перевізних документів повинен був у графі „Найменування вантажу” зазначити повне і точне найменування вантажу відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів та відмінні ознаки вантажу (у твердому, рідкому або вологому стані, у свіжому або сушеному та іншому вигляді). Вантажі, найменування яких відсутні в цьому списку, зазначаються під тією назвою, під якою вони зазначені в стандартах або технічних умовах на виготовлення продукції;
· згідно з ч.1 ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній;
· ч.2 ст.24 Статуту залізниць України передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній;
· відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту, тобто у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення;
· ст.129 Статуту залізниць України встановлено: “Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць”;
· за зазначеним перевезенням провізна плата в накладній вказана 17 312,00грн. за кожну платформу, у зв'язку з чим на виконання вказаних норм штраф за неправильно зазначення у залізничній накладній найменування вантажу складає 173 120,00грн. із розрахунку: 173 120,00грн. (17 312,00грн. + 17 312,00грн.) х 5,
господарський суд вважає, що позов є обґрунтованим, але задоволенню не підлягає, оскільки позивач звернувся до суду після спливу позовної давності.
Заява відповідача про застосування позовної давності судом задовольняється з огляду на таке:
· ст.257 Цивільного кодексу України (ЦК) загальна позовна давність встановлена тривалістю у 3 роки;
· згідно з ч.1 ст.258 ЦК для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною;
· до вимог перевізника до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення вантажу, Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України (ГК) встановлено 2 різні строки спеціальної позовної давності: п.6 ч.2 ст.258 ЦК - в один рік, ч.5 ст.315 ГК - шестимісячний строк, що є колізією законів;
· відповідно до ч.2 ст.4 ЦК Цивільний кодекс України є основним актом цивільного законодавства, тобто є загальним нормативним актом;
· ч.2 ст.9 ЦК передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання;
· господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, регулюються Господарським кодексом України (ст.1 ГК), який відносно Цивільного кодексу України є спеціальним нормативним актом;
· за загальним правилом у разі протиріччя між загальним і спеціальним нормативним актом перевага надається спеціальному акту, і як наслідок до спірних правовідносин застосовується позовна давність тривалістю у 6 місяців, встановлена ч.5 ст.315 ГК;
· Господарським кодексом України не визначено початок перебігу позовної давності, у той час, як п.3 ст.925 ЦК передбачено: “до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність ... з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів)”;
· згідно п.”б” ч.2 ст.137 Статуту залізниця може звернутись з позовом до суду про стягнення штрафу за неправильно зазначені у залізничній накладній відомості з дня настання події, що стала підставою для подання позову;
· подією, що стала підставою для подання позову, є неправильне зазначення у залізничній накладній найменування вантажу, що мало місце 1.06.10р. або раніш;
· позивач звернувся до суду з позовом 09.12.2010р. (згідно поштового штемпеля на конверті), тобто через 6 місяців і 8 днів після того, як у нього виникло право на позов (1.06.10р. - заповнення і приймання вантажу за спірною відправкою на станції відправлення).
До спірних правовідносин не може застосовуватись 6-ти місячний строк позовної давності, встановлений ст.137 Статуту залізниць України, з огляду на таке. Статут залізниць України, ст.137 якого встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів можуть бути подані у 6-ти місячний термін, не є законом (є підзаконним нормативним актом), а тому з 1.01.04р. самостійно не може застосовуватись щодо строку позовної давності до спірних правовідносин. Зазначення у ч.3 ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт”, що порядок і терміни пред'явлення позовів визначається Статутом залізниць відповідно до чинного законодавства не є підставою для застосування ст.137 Статуту щодо тривалості позовної давності, незважаючи на те, що вона (тривалість) відповідає ч.5 ст.315 ГК, оскільки спеціальна позовна давність має встановлюватися законом, а не підзаконним нормативним актом, яким є Статут залізниць України.
Частина 3 ст.925 Цивільного кодексу України, якою визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік, до спірних правовідносин не може бути застосована, оскільки:
- Господарський кодекс є спеціальним нормативним актом по відношенню до Цивільного кодексу, а Цивільний кодекс загальним - по відношенню до Господарського;
- за умови розбіжності між загальними i спеціальними правовими нормами перевага надається спеціальним;
- ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України передбачено, що законом, яким є Господарський кодекс, можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Твердження залізниці про те, що подією, що стала підставою для подання позову, є прибуття вантажу на станцію призначення (15.06.10р.), коли вона довідалась про неправильність відомостей, зазначених у накладній, судом до уваги не прийняте, оскільки воно не відповідає законодавству. До того Донецька залізниця, яка видала вантаж відповідачеві, так само як і Придніпровська, яка склала комерційний акт, і Львівська залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення, є перевізником і кожна з цих залізниць мала можливість виявити неправильність відомостей щодо найменування вантажу у накладній (вантаж перевозився у відкритому рухомому складі) і заявити відповідний позов.
Наведені позивачем причини пропуску позовної давності не є поважними. Звернення до суду з порушенням норм чинного процесуального законодавства і повернення судом позовної заяви без розгляду відповідно до вимог ст.63 Господарського процесуального кодексу України, на думку суду, не є підставою для поновлення пропущеного строку.
Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, ст.1, ч.5 ст.315 Господарського кодексу України, ч.2 ст.9, ст.253, ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 118, 122, 137 Статуту залізниць України, п.2.1 Правил оформлення перевізних документів і керуючись ст.ст.49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В :
У задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Донецька залізниця” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Проектно-будівельне підприємство „Азовінтекс” про стягнення 173 120,00грн. штрафу за неправильно зазначене у залізничній накладній № 36575463 за відправкою від 1 червня 2010р. найменування вантажу відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Суддя Матюхін В.І.
Повний текст рішення складено 26.04.2011р.
Надруковано примірників:
1 - до справи;
1 - позивачу;
1 - відповідачу.
Виконала:
Тел.381-91-18