22.04.11р.
Справа № 5005/2486/2011
За позовом Відкритого акціонерного товариства "ЗАПОРОЖКОКС" (м.Запоріжжя)
до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (м. Дніпропетровськ)
про стягнення шкоди, завданою недостачею вугілля за договором поставки вугільної продукції № ДУК-01/07-21р/87 від 07.12.2007р. у розмірі 2 868,00 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Відкрите акціонерне товариство "ЗАПОРОЖКОКС" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення шкоди, завданою недостачею вугілля за договором поставки вугільної продукції № ДУК-01/07-21р/87 від 07.12.2007р. у розмірі 2 868,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
07.12.2007р. між ТОВ "Метінвест Холдінг" та позивачем було укладено договір №ДУК-01/07-21р/87 (далі-договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, ТОВ "Метінвест Холдінг" зобов'язалося поставити позивачу вугільну продукцію за марочним складом, цінами та кількістю, вказаними у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, які є невід'ємною частиною договору.
В межах даного договору 18.08.2010р. на адресу позивача надійшла партія вугілля кам'яного марки Г/0-100/мм (далі - вугілля) з 3-х вагонів. Відповідно до залізничної накладної №52488460 вантажовідправником вугілля є ВАТ ТОВ ПК "Донецьке паливо", власником - ТОВ "Метінвест Холдінг".
24.08.2010 р. на ст. Запоріжжя-Ліве був складений комерційний акт АА №018961/426, у зв'язку з виявленою недостачею у вагоні №67866715. Так, у залізничній накладній №52488460 вказано, що маса вугілля у вагоні №67866715 становить 66 000 кг. Проте, під час переважування вантажу на ст. Запоріжжя-Ліве було встановлено, що фактична його вага у вагоні №67866715 становить - 62 950 кг, тобто виявлена недостача складає 3050 кг.
Згідно з п.27 "Правил видачі вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, з врахуванням норми недостачі 1% маси, зазначеної в перевізних документах, недостача у вагоні №67866715 складає: 3050 кг (виявлена недостача) - 660 кг (норма недостачі) = 2390 кг.
Згідно з розрахунком вартість вугілля, якого недостає, складає 1 000 грн.: 1) 1000 грн. (ціна за тону, без ПДВ, згідно зі специфікацією №1617 від 31.07.2010 р. до договору № ДУК-01/07-21р/87 від 07.12.2007р.) х 2,39 т (розмір недостачі) = 2390 грн. (вартість недостачі без ПДВ); 2) 2 390 грн. (вартість недостачі без ПДВ)+478 грн. (розмір ПДВ) = 2 868 грн. (вартість недостачі з ПДВ).
Позивачем була проведена попередня оплата по договору та оплачений рахунок-фактура №СФ-93647 від 09.08.2010 р. на суму 9 300 000,00 грн. та сплачено позивачем платіжним дорученням №193775 від 12.08.2010 р.
Рахунок-фактура № СФ-94643 від 20.08.2010 р. на суму 260 248,80 грн. є виконавчим рахунком на дану поставку.
Претензію до відповідача позивач не пред'являв, оскільки дотримання досудового претензійного порядку врегулювання спору не є обов'язковим.
Відповідно до положень п. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час перевезення залізницею, засвідчуються комерційними актами, що складаються залізницями. Як уже зазначалося, в комерційному акті АА №018961426 зафіксовано факт незбереження прийнятого до перевезення вугілля.
Згідно з п.п. 110, 113 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу; за незбереження прийнятого до перевезення вантажу вона несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Розмір такої шкоди в даному випадку складається із вартості вантажу, який оплачений позивачем, але фактично ним не отриманий.
Згідно з ч. 3 ст.314 ГК України за шкоду, при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Крім цього, п. 114 Статуту передбачено, що за недостачу вантажу залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час його перевезення, у розмірі вартості недостачі вантажу.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на наступне.
Відповідно до договору перевезення, яким згідно із статтею 6 Статуту залізниць України є залізнична накладна, залізницею надавалися послуги по перевезенню вантажів.
Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці при перевезенні вантажів, засвідчуються комерційними акти або акти загальної форми.
Відповідно до статті 31 Статуту залізниць залізниця зобов'язана подавати під навантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Перед навантаженням вантажів відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.
У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів, щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів. Такі заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу, (п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу).
У випадках коли під завантаження поданий несправний вагон за своїм технічним станом, відправник повинен відмовитись від його використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.
Відповідно до п. 15 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Мін'юсті України 08.07.2002 за № 567/6855, ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці 18.08.2010 був складений акт про технічний стан вагону № 123, де зазначено, що вагон технічно справний, але має зазори між армовочним листом та балкою.
Тобто вантажовідправник повинен був виявити пошкодження, але від навантаження вантажу в такий вагон не відмовився, що призвело до витікання вантажу в процесі перевезення.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.04.11р. по 24.03.11р.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується підписами їх представників на розписці про оголошення перерви у судовому засіданні.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
07.12.2007р. між ТОВ "Метінвест Холдінг" та позивачем було укладено договір №ДУК-01/07-21р/87 (далі-договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, ТОВ "Метінвест Холдінг" зобов'язалося поставити позивачу вугільну продукцію за марочним складом, цінами та кількістю, вказаними у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, які є невід'ємною частиною договору.
В межах даного договору 18.08.2010р. на адресу позивача надійшла партія вугілля кам'яного марки Г/0-100/мм (далі - вугілля) з 3-х вагонів. Відповідно до залізничної накладної №52488460 вантажовідправником вугілля є ВАТ ТОВ ПК "Донецьке паливо", власником - ТОВ "Метінвест Холдінг".
24.08.2010 р. на ст. Запоріжжя-Ліве був складений комерційний акт АА №018961/426, у зв'язку з виявленою недостачею у вагоні №67866715. Так, у залізничній накладній №52488460 вказано, що маса вугілля у вагоні №67866715 становить 66 000 кг. Проте, під час переважування вантажу на ст. Запоріжжя-Ліве було встановлено, що фактична його вага у вагоні №67866715 становить - 62 950 кг, тобто виявлена недостача складає 3050 кг.
Згідно з п.27 "Правил видачі вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, з врахуванням норми недостачі 1% маси, зазначеної в перевізних документах, недостача у вагоні №67866715 складає: 3050 кг (виявлена недостача) - 660 кг (норма недостачі) = 2390 кг.
Згідно з розрахунком вартість вугілля, якого недостає, складає 1 000 грн.: 1) 1000 грн. (ціна за тону, без ПДВ, згідно зі специфікацією №1617 від 31.07.2010 р. до договору № ДУК-01/07-21р/87 від 07.12.2007р.) х 2,39 т (розмір недостачі) = 2390 грн. (вартість недостачі без ПДВ); 2) 2 390 грн. (вартість недостачі без ПДВ)+478 грн. (розмір ПДВ) = 2 868 грн. (вартість недостачі з ПДВ).
Господарським судом також встановлено.
Згідно із ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно до ст. 6 Статуту, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Отже, відповідно до договору перевезення, яким згідно із статтею 6 Статуту залізниць України є залізнична накладна, залізницею надавалися послуги по перевезенню вантажів.
За положеннями статті 129 Статуту залізниць України (далі - Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Як уже зазначалося, в комерційному акті АА №018961426 зафіксовано факт незбереження прийнятого до перевезення вугілля.
Відповідно до статті 31 Статуту залізниць залізниця зобов'язана подавати під навантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Перед навантаженням вантажів відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.
У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів, щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів. Такі заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу, (п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу).
Згідно п. 15 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Мін'юсті України 08.07.2002 за № 567/6855, ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці 18.08.2010 був складений акт про технічний стан вагону № 123, де зазначено, що вагон технічно справний, але має зазори між армовочним листом та балкою.
Відповідно до чинного законодавства доказами наявності чи відсутності вини перевізника або вантажовідправника в утворенні недостачі вантажу в процесі залізничних перевезень є акти загальної форми та комерційні акти.
У випадках коли під завантаження поданий несправний вагон за своїм технічним станом, відправник повинен відмовитись від його використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.
Отже, матеріалами справи підтверджується відсутність вини відповідача у недостачі вантажу у вагоні № 67866715, оскільки недостача виникла з вини вантажовідправника - ТОВ "Метінвест Холдінг", який повинен був виявити пошкодження, але від навантаження вантажу в такий вагон не відмовився, що призвело до витікання вантажу в процесі перевезення.
Викладене є підставою для відмови у задоволенні позову. Судові витрати по справі слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 306 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 31, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
І.Ю. Дубінін