від "27" березня 2008 р. Справа № 8/32-38
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат", м. Житомир
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари", м. Нововолинськ
про стягнення 85 191 грн. 06 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Представники:
Від позивача: Давиденко С.А., довір. №53 від 25.01.2008 р.
Від відповідача: н/з
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: позивач -товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" звернувся в господарський суд з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" про стягнення 85 191 грн. 06 коп., в тому числі 76 970 грн. 80 коп. основного боргу, 3 446 грн. 00 коп. пені, 559 грн. 05 коп. річних, 4 215 грн. 21 коп. збитків від інфляції та судові витрати по справі: 851 грн. 91 коп. по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач вимоги ухвали суду від 11.02.2008 року не виконав, витребувані судом документи не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, подав клопотання №87/03-08 від 25.03.2008 р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника підприємства, уповноваженого на представництво інтересів підприємства у господарських судах.
Представник позивача заперечував відкладення справи у зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до ч.2 ст. 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.
Водночас ч. 1 ст. 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
До того ж згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" відповідні дії або бездіяльність з урахуванням обставин конкретної справи може розцінюватись господарським судом як зловживання процесуальними правами і тягти за собою, зокрема, такі наслідки: покладення на особу, що припустилася зловживання, державного мита незалежно від результатів вирішення спору (частина друга статті 49 ГПК); стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК); винесення у встановленому порядку окремої ухвали (стаття 90 ГПК).
Клопотання судом відхилене, оскільки не обґрунтоване і не підтверджене доказами. Ухвалою суду від 07.03.2008 року явка представників сторін не визнана обов'язковою, заявник мав можливість до судового засідання подати пояснення по суті позовних вимог та заперечення при їх наявності, видати довіреність іншому представнику.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
3 жовтня 2007 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари" був укладений договір поставки № 79 (далі - договір, а.с. 8-9).
Згідно п. п. 1.1, 1.2, 3.2 договору позивач зобов'язався передати партіями у власність відповідача продукцію: папір для гофрування, картон для плоских шарів гофрокартону, папір обгортковий марки "Є", власного виробництва (далі -продукція), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її, найменування, асортимент і ціна продукції визначається Специфікаціями, що підписується особами, до компетенції котрих належить підписання договору та є невід'ємними частинами цього договору, розрахунки за кожну одержану партію продукції відповідач здійснює безпосередньо з позивачем шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, у терміни: 50% вартості кожної партії продукції згідно рахунку-фактури -шляхом попередньої оплати, 50% вартості кожної партії продукції згідно видаткової накладної -у строк не пізніше 10 календарних днів з дня її отримання. Відповідно до п.п. 6.3, 6.5 договору у разі порушення виконання грошового зобов'язання, відповідач, на вимогу позивача, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, у випадку несвоєчасної вибірки/оплати поставленої продукції, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору № 79 від 03.10.2007 року.
Договір підписаний сторонами, що свідчить про їх волевиявлення на укладення, предметом судового розгляду не був, в судовому порядку недійсним не визнавався. Докази дострокового припинення договору у матеріалах справи відсутні.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу товар згідно Специфікації №2 від 05.11.2007 р. (а.с. 11) на суму 193 034 грн. 40 коп., що стверджується видатковими накладними: № 0-00001170 від 17 листопада 2007 р., № 0-00001171 від 17 листопада 2007 р., № 0-00001191 від 20 листопада 2007 р., №0-00001200 від 21 листопада 2007 р. (а.с. 12-13) та довіреністю серія ЯОГ №255522 від 09.11.2007 р. (а.с. 16).
Відповідач оплатив поставлений товар частково на суму 116 063 грн. 60 коп., що стверджується банківськими виписками (а.с. 17-28), направлену претензію №51 від 25.01.2008 р. залишив без відповіді та задоволення (а.с. 29).
Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 76 970 грн. 80 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГПК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Нараховані позивачем за прострочення оплати продукції 4 215 грн. 21 коп. інфляції, 559 грн. 05 коп. 3% річних підставні і підлягають до стягнення з відповідача в силу ст. 625 ЦК України, п. 6.3 договору.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 446 грн. 00 коп. пені.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно з п. 6.5 договору у випадку несвоєчасної вибірки/оплати поставленої продукції, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.
Нараховані позивачем 3 446 грн. 00 коп. пені підставні і підлягають до стягнення з відповідача в силу ст.ст.230, 232 ГК України., п. 6.5 договору.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 851 грн. 91 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.
Господарський суд, керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України , -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська фабрика гофротари", м. Нововолинськ, вул.. Луцьк, 25, код 332113853, р/р260010168 у Волинській філії ВАТ "Кредитпромбанк" МФО 303741 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат", м. Житомир, м-н Станишівський, 7, код 33644098, р/р 26002301174730 в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Житомир" МФО 311056
- 76 970 грн. 80 коп. основного боргу, 3 446 грн. 00 коп. пені, 559 грн. 05 коп. річних, 4 215 грн. 21 коп. збитків від інфляції, 851 грн. 91 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. в повернення витрат, пов'язаних з оплатою послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 86 160 грн. 97 коп. (вісімдесят шість тисяч сто шістдесят грн. 97 коп.).
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.М. Кравчук