73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"19" квітня 2011 р. Справа № 5024/474/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши справу
за позовом: Виконавчого комітету Херсонської міської ради, м.Херсон
до: Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Херсон
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін
від позивача - Бондар А.В., заст. нач. юр. відділу, дов. №9-528-9/21 від 13.08.2009р.
від відповідача - Васинська В.В., нач. відд., дов. №234-04-01 від 15.04.2011р., Соловйов К.В., гол. експерт-юрисконсульт, дов. №235-04-1 від 15.04.2011р., Бережанська Н.М., гол. спеціаліст, дов. №238-04-1 від 15.04.2011р.
Позивач ( виконавчий комітет Херсонської міської ради, м.Херсон, код ЄДРПОУ 04059958) звернувся до відповідача (Херсонське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м.Херсон, код ЄДРПОУ 21292403) з позовом, в якому просить суд визнати недійсним прийняте адміністративною колегією територіального відділення рішення від 24.12.2010р. №66/П-1 по справі №55/1-10 від 08.10.2010р., яким визнано, що виконавчий комітет міської ради, прийнявши рішення від 04.09.2009р. №489 "Про тарифи на перевезення пасажирів і багажу в пасажирському автомобільному транспорті загального призначення в м.Херсоні", яким затверджено (погоджено) економічно необгрунтований тариф на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального призначення в режимі маршрутного таксі, вчинив порушення, передбачене пунктом 7 статті 50, статею 17 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді легітимації порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яким також позивача зобов'язано у 2-місячний термін з дня отримання рішення вжити заходів щодо припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема: скасувати рішення від 04.09.2009р. №489 "Про тарифи на перевезення пасажирів і багажу в пасажирському автомобільному транспорті загального призначення в м.Херсоні"; встановити тариф на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального призначення, що працює в звичайному режимі руху на економічно обгрунтованому рівні.
Позов мотивовано тим, що оспорюване рішення прийнято на підставі неналежних доказів. Так, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" встановлює, що повноваження, зазначені у додатку, не поширюються на тарифи, що встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а пункт 12 додатку до вказаної постанови регламентує право Ради Міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій регулювати (встановлювати) тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньо обласному сполученні.
При тлумаченні пункту 33 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.1997р. №176 відповідачем не враховано припис її абзацу 2, яким врегульовано, що перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі організується за наявності руху інших видів транспорту (у конкретному випадку тролейбусами).
Затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.06.2003р. за №461 Методичні рекомендації визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, отже, не має юридичної сили і не є обов'язковим до виконання.
Звертає увагу на той факт, що прийняттю рішення від 04.09.2009р. №489 "Про тарифи на перевезення пасажирів і багажу у пасажирському автомобільному транспорті загального призначення в м.Херсоні" передувало узгодження його проекту з територіальним відділенням з врахуванням рекомендацій щодо встановлення обгрунтованих меж зон дії тарифів, виходячи із співвідношення довжини відповідного маршруту до середньої довжини поїздки одного пасажира по м.Херсону, для вирішення яких було проведено та одержано аудиторський висновок.
Викладені у висновку питання та заперечення були надані адміністративній колегії територіального відділення, проте при винесені оспорюваного рішення враховані не були.
До початку розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про призначення колегіального розгляду справи, яке судом залишено без задоволення.
Відповідач у наданому суду письмовому відзиві позов не визнає, посилається на те, що у оспорюваному рішенні не вказано, що повноваження виконавчого комітету щодо регулювання цін (тарифів) обмежуються лише випадками прямо визначеними у додатку до постанови КМУ від 25.12.1996р. №1548, а наведений лише висновок відділення щодо змісту пункту 13 додатку до цієї до цієї постанови.
Звертає увагу на той факт, що у оспорюваному рішенні надано правову оцінку діям виконкому щодо встановлення тарифів на міські пасажирські перевезення.
Щодо методичних рекомендацій, то самі перевізники розраховували власні тарифи, керуючись саме цими ж рекомендаціями, керувались ними також і аудитори при виготовлені аудиторського висновку.
Проект рішення про тарифи з територіальним відділенням не погоджувався. Щодо рекомендацій №529-5-1 від 24.10.2008р., то вони надсилалися виконкому з власної ініціативи територіального відділення за результатами дослідження ситуації на ринку міських пасажирських перевезень транспортом загального користування у м.Херсоні, а не у відповідь на будь-яке звернення позивача.
На звернення виконкому від 21.07.2008р. №9-512-4/20 щодо погодження проекту рішення про тарифи згідно листа від 05.09.2008р. №1-539-5 була надана відповідь про непогодження вказаного проекту. Проект рішення про тарифи, направлений відділенню з супровідним листом №8-11317-4/12 від 07.11.2008р., був погоджений за умови встановлення обгрунтованих меж відповідних зон дії таких тарифів, про що зазначено у скерованому відділенням позивачу листі від 13.11.2008р. №576-5-1.
Відповідач, керуючись ст.60 ГПК України, звернувся з зустрічним позовом для спільного розгляду з первісним, в якому просить суд зобов'язати позивача за первісним позовом припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції та припинити дії, які визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції згідно з пунктом 1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.12.2011р. №66/П-1 у спосіб, який передбачено у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Мотивуючи зустрічний позов, територіальне відділення посилається на отримання виконавчим комітетом оспорюваного рішення 17.01.2011р., невиконання вимог його пункту 2 резолютивної частини та оскарження рішення у судовому порядку, що вказує на відсутність у позивача за первісним позовом намірів припинити у добровільному порядку дії, які визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції згідно із пунктом 1 резолютивної частини рішення.
Між вимогами зустрічної заяви та первісним позовом існує взаємозв'язок, оскільки ці позови є пов'язаними за своїми підставами: обидва позови обгрунтовано наявністю чинного станом на теперішній час та обов'язкового для виконання рішення №66. При цьому, задоволення судом вимог зустрічного позову повністю виключає задоволення вимог первісного позову.
Позивач просить суд повернути зустрічну позовну заяву територіального відділення без розгляду за відсутності підстав для її прийняття. Зазначає, що ці позови не є пов'язаними у розумінні приписів ст.60 ГПК України, оскільки первісний позову має на меті довести відсутність законних підстав та порушення вимог законодавства при винесенні обов'язкового для виконання акту індивідуальної дії, а зустрічний не має на меті та не встановлює відсутності у позивача матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову, а стосується виконання оспорюваного акта, тому має вирішуватися в окремому позовному провадженні.
Надавши оцінку доводам сторін, суд на підставі ст.60 ГПК України повертає зустрічний позов без розгляду, врахувавши наступне.
За приписами частини 1 статті 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів полягає у тому, що задоволення зустрічного позову повністю або частково виключає задоволення первісного позову. Це означає, що подання зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Предметом первісного позову є визнання недійсним акту індивідуальної дії в зв'язку з порушенням вимог законодавства при його прийнятті. Отже, зустрічний позов, маючи на меті захист від первісного, має спростовувати повністю або частково підстави первісного позову, що виключатиме повністю або частково задоволення останього.
Фактично, виходячи з підстав та предмету позову, зустрічний позов не спростовує підстав первісного позову, а стосується питання виконання оспорюваного рішення, отже має вирішуватися у окремому позовному провадженні.
Відтак, суд не має правових підстав для його прийняття для спільного розгляду з первісним позовом.
Відповідач звернувся з клопотанням, в якому просить суд зупинити провадження у справі до вирішення Херсонським окружним адміністративним судом адміністративної справи №2а-859/11/2170 (за адміністративним позовом прокурора Херсонської області в інтересах територіального відділення до виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 04.09.2009р. №489 "Про тарифи на перевезення пасажирів і багажу у пасажирському автомобільному транспорті загального призначення в м.Херсоні". порушеної 10.02.2011р. у зв'язку з порушенням встановленого законодавством порядку (процедури) його прийняття.
У рамках розгляду господарської справи вирішується та досліджується питання правомірності рішення №489 з огляду на зміст його положень та суті, оскільки це рішення було підставою для встановлення, як на думку відповідача, економічно необгрунтованих тарифів та питання про скасування якого ставиться у оспорюваному рішенні №66/П-1.
Таким чином, зазначені справи є пов'язаними у розумінні приписів частини 1 статті 79 ГПК України.
Позивач просить суд заявлене клопотання залишити без задоволення з огляду на його безпідставність, оскільки предметом господарської та адміністративної справ є визнання недійсними різних актів індивідуальної дії та різні підстави позовів.
Надавши оцінку доводам сторін, суд задовольняє заявлене клопотання та зупиняє провадження у господарській справі №5024/474/2011 до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи №2а-859/11/2170.
Задовольняючи заявлене клопотання, суд врахував те, що ці справи є пов'язаними і господарську справу неможливо розглянути до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що підставою для прийняття оспорюваного в межах провадження господарської справи рішення територіального відділення №66/П-1 було рішення виконавчого комітету міської ради №489, питання про скасування якого вирішується в межах адміністративної справи.
Керуючись ч.1 ст.60, ч.1 ст.79, ст.86 ГПК України, суд
1. Зустрічну заяву повернути Херсонському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України без розгляду.
2. Зупинити провадження у справі №5024/474/2011 до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи №2а-859/11/2170, яка розглядається Херсонським окружним адміністративним судом.
3. Провадження у справі буде поновлено після усунення обставин, що зумовили його зупинення.
Суддя Н.О. Задорожна