"29" березня 2011 р.Справа № 12/17/5022-267/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Френдій Н.А.
Розглянув справу
за позовом Прокурора Тернопільського району, вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль, в інтересах держави в особі Тернопільської районної державної адміністрації, майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, 46000
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держкомзему у Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль,
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про зобов'язання виготовлення документації із землеустрою та укладення договору оренди земельної ділянки
За участю представників від:
прокурора: Безкоровайна О.А. - помічник прокурора (посвідчення № 52);
позивача: Гута О.М. - головний спеціаліст юридичного відділу (довіреність №01-03/9 від 04.01.2011р.);
третьої особи: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 ГПК України
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи:
Прокурор Тернопільського району звернувся до господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Тернопільської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держкомзему у Тернопільській області, із позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, про зобов'язання виготовлення документації із землеустрою та укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,58га на території Романівської сільської ради.
В обґрунтуванні позовних вимог прокурор посилається на те, що в результаті проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 на території Романівської сільської ради, встановлено, що відповідач самовільно використовує земельну ділянку площею 0,58 га., для обслуговування викуплених будівель за рахунок земель за межами населеного пункту АДРЕСА_2 на території Романівської сільської ради, про що було складено акт перевірки про дотримання вимог земельного законодавства від 05 липня 2010 року №000928, та внесено припис за № 0000490 про самовільне використання земельної ділянки в порушення вимог ст.ст. 123-126 Земельного кодексу України, та за не виконання вимог вищевказаного припису 21 серпня 2010 року було повторно внесено припис про усунення порушень земельного законодавства №000933 та складено акт перевірки про дотримання вимог земельного законодавства №004200; на даний час порушення залишається не усуненим; при цьому розпорядженням голови Тернопільської райдержадміністрації від 02 лютого 2009 року №42 дано дозвіл СПД ФО ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для промислового використання на території Романівської сільської ради, однак відповідачем до цього часу не виготовлено технічну документацію на вказану земельну ділянку та не укладено договору оренди землі, у зв'язку з чим не сплачується орендна плата за використання даної земельної ділянки.
Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштових відправлень ухвал суду знаходяться в матеріалах справи), проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про дату, час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу і права власника від його імені здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених законом. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Пунктом 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпоряджання землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно п. а ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України до повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
02.02.2009р. розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації №42 відповідачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,58га для промислового використання (реконструкції викупленої будівлі пилорами під меблеве виробництво) за рахунок земель сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (землі запасу -під господарськими будівлями і дворами) за межами населеного пункту на території Романівської сільської ради.
У відповідності до приписів ст.ст. 7,10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільському районі в ході проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 встановлено, що останній використовує земельну ділянку площею 0,58га для обслуговування викуплених будівель (приміщення пилорами) за рахунок земель сільськогосподарського призначення несільськогосподарських угідь (земель запасу під господарськими будівлями та дворами за адресою АДРЕСА_2 (за межами населеного пункту) на території Романівської сільської ради) без правовстановлюючих документів, чим порушено ст. 125, 126 Земельного кодексу України; на підставі чого складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №000928 від 05.07.2010р. та 05.07.2010р. винесено припис №000490 про усунення виявленого порушення земельного законодавства, зобов'язано повідомити Управління держкомзему у Тернопільському районі про виконання припису до 05.08.2010р., які отримано відповідачем 05.07.2010р.
21.08.2010р. державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільському районі проведено перевірку виконання відповідачем припису №000490 від 05.07.2010р., якою встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 не виконав вимог даного припису, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №004200 та у зв'язку з чим 21.08.2010р. винесено припис №000933, яким зобов'язано відповідача усунути виявленні порушення земельного законодавства та про виконання припису повідомити Управління держкомзему у Тернопільському районі до 22.09.2010р., даний припис відправлений поштою 16.09.2010р.
Також згідно повідомлення виконкому Романівської сільської ради №51 від 02.02.2011р. за відповідачем числиться земельна ділянка площею 0,5836га під викупленим приміщенням, і правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні.
Крім того, в наданих Прокурору Тернопільської області 18.02.2011р. поясненнях суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 зазначив, що в кінці 2007 року ним викуплено приміщення незавершеного будівництва пилорами по АДРЕСА_2, на території Романівської сільської ради, на яке виготовлено технічну документацію; підтвердив проведення спеціалістами управління Держкомзему в Тернопільському районі 05.07.2010р. та 21.08.2010р. перевірок та факт винесення приписів від 05.07.2010р. та 21.08.2010р. про усунення порушень земельного законодавства.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави -Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 116 ЗК України визначає підстави набуття права на землю: громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Вимоги ст.122 ЗК України визначають, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району.
Згідно статті 123 цього Кодексу (в редакції чинній на момент надання відповідачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації (ч. 2). До клопотання додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу (ч. 3). Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду) (ч. 6). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 7).
Відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації (п. 2). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п. 3). Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (п. 4). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (п. 6). Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п. 9).
Тобто, виготовлення відповідачем проекту землеустрою відведення земельної ділянки є обов'язковою умовою надання визначеної земельної ділянки у подальше користування або у власність.
Частиною другою ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (надалі Закон) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У відповідності до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
З наведеного випливає, право фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, на яких розміщені об'єкти незавершеного будівництва будівлі (що випливає з матеріалів справи, зокрема, пояснень відповідача від 18.02.2011р.), підлягає оформленню (набувається) у порядку, передбаченому нормами ст.ст. 124 та 125 Земельного кодексу України шляхом укладення відповідного договору оренди на підставі рішення органу виконавчої влади шляхом укладення договору оренди землі.
Таким чином чинним законодавством визначено процедуру, дотримання якої для відповідача було обов'язковим, однак, як було встановлено матеріалами справи, відповідач не вчинив необхідних дій для виготовлення проекту землеустрою та його погодження, здійснює землекористування без належних правових підстав, не сплачує орендної плати, доказів які б свідчили про протилежне у відповідності до ст. 33, 34 ГПК України не надав, позову не оспорив.
За вказаних обставин суд зазначає, що вирішення питання набуття права користування земельною ділянкою залежить не лише від волевиявлення відповідного органу виконавчої влади, але й від особи, як виявила такий намір і яка не виконала всіх залежних від її волі необхідних дій щодо належного оформлення необхідної документації та отримання погоджень, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виготовити документацію із землеустрою земельної ділянки площею 0,58га на території Романівської сільської ради підлягають задоволенню.
Втім, оскільки у відповідності до вищенаведених норм чинного законодавства укладення договору оренди землі здійснюється на підставі, зокрема, рішення відповідного органу виконавчої влади, яким в даному випадку мало бути розпорядження Тернопільської районної державної адміністрації про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду відповідачу вищезазначеної земельної ділянки, яке як слідує з матеріалів справи органом виконавчої влади не прийнято за відсутності такого проекту, то відповідно позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача укласти договір оренди землі є передчасними і задоволенню не підлягають.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1, АДРЕСА_3, ідент. номер НОМЕР_1, виготовити документацію із землеустрою земельної ділянки площею 0,58га на території Романівської сільської ради.
3. В решті позову -відмовити.
4. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_3, ідент. номер НОМЕР_1:
- в дохід Державного бюджету України (р/р 31111095700002, банк одержувача ГУДКУ у Тернопільській області, одержувач платежу УДК у м. Тернополі, МФО банку 838012, код ЄДРПОУ 23588119) -85,00грн. державного мита;
- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31210264700002 у ГУДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, код 22050003, одержувач: Державний бюджет м. Тернополя.
5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "04" квітня 2011р. через місцевий господарський суд.
Суддя Н.А. Френдій