14.04.11 Справа № 5021/501/2011.
Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання С.Ю.Чижик, розглянув матеріали справи № 5021/501/2011
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
м. Тростянець Сумської області
до відповідачів :
1) Приватного акціонерного товариства ім. Шевченка , с. Гребениківка
Тростянецького району Сумської області
2) Гребениківської сільської ради Тростянецького району Сумської області
визнання недійсним акту прийому-передачі; визнання частково недійсним рішення; визнання частково недійсним свідоцтва про право власності .
за участю представників сторін :
від позивача: ОСОБА_2, довіреність ВМС № 312972 від 13.07.2009 року;
ОСОБА_3, договір № 23/02/11 про надання правової допомоги від 23.02.2011 року;
від відповідачів:
1) не з'явився ;
2) Винниченко О.М..
Суть спору: позивач просить суд визнати недійсним акт прийому-передачі від 29.02.2008 року в частині передання СЗАТ ім. Шевченка на баланс Гребениківської сільської ради магазину ; визнати недійсним рішення Гребениківської сільської ради від 25.04.2008 року в частині прийняття на баланс сільської ради магазину (пункт 5) ;визнати частково недійсним (в частині загальної площі) пункт 1 рішення виконавчого комітету Гребениківської сільської ради від 26.06.2008 року, яким визнано за територіальною громадою в особі Гребениківської сільської ради право власності на нежитлову будівлю загальною площею 165,9 кв. м. по АДРЕСА_1; визнати частково недійсним (в частині загальної площі) свідоцтво про право власності від 15.08.2008 року на нежитлову будівлю загальною площею 165,9 кв. м. по АДРЕСА_1 .
Перший відповідач не заперечує проти задоволення позову та зазначив , що Гребениківською сільською радою було оформлене право власності на вказаний магазин із присвоєнням йому адреси : АДРЕСА_1 .
Другий відповідач покладається на розсуд суду .
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
26 серпня 2003 року між позивачем та Сільськогосподарським акціонерним товариством ім. Шевченка (правонаступник - Приватне акціонерне товариство ім. Шевченка) було укладено договір оренди нежитлової будівлі, незавершеної будівництвом, загальною зовнішньою площею 62,8 кв. м, внутрішньою площею 53,9 кв. м, що знаходилося за адресою: АДРЕСА_2, яке знаходилось на балансі СЗАТ ім. Шевченка, для розміщення на його основі об'єкта торгівельної діяльності.
По акту від 26 серпня 2003 року відбулась передача об'єкту оренди.
Крім того, 26 серпня 2003 року сторонами був складений дефектний акт фізичного стану переданого в оренду приміщення та встановлено, що дане приміщення потребує проведення внутрішнього капітального ремонту та облаштування комунікацій.
Строк оренди був встановлений з 26.08.2003р. по 25.08.2008р. (п. 8.1 договору оренди).
Факт сплати позивачем орендної плати за користування приміщенням підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру .
Рішенням виконавчого комітету Гребениківської сільської ради від 04.11.2003р. позивачеві був наданий дозвіл на відкриття торгівельної точки у вказаному нежитловому приміщенні.
Комісією по земельних питаннях, яка діє на території Гребениківської сільської ради, у складі Винниченка О. М. - голови сільської ради, Кулик Л. І. - голови правління СЗАТ ім. Шевченка, землевпорядника сільської ради - Резніченко М. О. було складено акт про те, що 18 липня 2007 року проведена інвентаризація земель під об'єктами торгівлі - приміщенням, що належить СЗАТ ім. Шевченка і використовується підприємцем ОСОБА_1 в межах села Гребениківка та встановлено, що площа земельної ділянки зайнятої під приміщенням магазину - 0,065 га; площа прилеглої земельної ділянки, яка використовується підприємцем ОСОБА_1 становить - 0,070 га.
Отже, вищевказані обставини підтверджують факт користування позивачем зазначеним нежитловим приміщенням.
Пунктом 4.4 договору оренди сторони встановили, що орендодавець (СЗАТ ім. Шевченка) втрачає право розпорядження, продажу або передачі приміщення, що орендується, протягом терміну оренди без письмової згоди орендаря (підприємця ОСОБА_1).
Враховуючи технічний стан переданого позивачу в оренду приміщення (дефектний акт від 26.08.2003р. на капітальний ремонт частини нежитлової будівлі) та дозвіл виконавчого комітету Гребениківської сільської ради, наданий рішенням від 04.11.2003р., на відкриття торгівельної точки у цьому приміщенні, протягом дії договору оренди позивачем був виконаний комплекс робіт по добудові приміщення, його електрифікації та газифікації, благоустрою прилеглої території тощо.
У зв'язку з цим у лютому 2008 року позивач звернувся до СЗАТ ім. Шевченка із заявою про продаж орендованого майна.
Рішенням правління СЗАТ ім. Шевченка, оформленим протоколом від 22.02.2008р. № 1, було вирішено продати позивачу орендовану ним частину нежитлової будівлі, незавершеної будівництвом, загальною зовнішньою площею 62,8 кв. м, внутрішньою площею 53,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі цього рішення між позивачем та СЗАТ ім. Шевченка 25 лютого 2008 року був укладений договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна. По квитанції до прибуткового касового ордеру позивачем були сплачені кошти за продану частину нежитлової будівлі та по акту передане зазначене нерухоме майно.
Проте, через фінансові труднощі вказаний договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, тому позивач звернувся до суду з позовом про визнання його дійсним.
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 03.09.2008р. у цивільній справі № 2-570/2008р. було визнано таким, що відбувся договір купівлі-продажу від 25.02.2008р. між СЗАТ ім. Шевченка та позивачем про купівлю частини зазначеного нежитлового приміщення. Згідно з відміткою на рішенні, воно набрало законної сили 15.09.2008р.
У відповідності до ч. 4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Проте, не зважаючи на вищевикладені фактичні обставини, по акту приймання-передачі від 29.02.2008р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2003р. № 1253, Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством ім. Шевченка було передане Гребениківській сільській раді у комунальну власність об'єкти нерухомого майна: пошта та інші забудови, а саме магазин, вузол зв'язку, сільська рада.
Тобто був помилково переданий магазин, який до цього був придбаний позивачем у СЗАТ ім. Шевченка по договору купівлі-продажу від 25.02.2008р.
Згідно рішення Гребениківської сільської ради від 25.04.2008р. вказаний магазин разом з об'єктами соціальної та житлової сфери був прийнятий на баланс сільської ради.
Рішенням виконавчого комітету Гребениківської сільської ради від 26.06.2008р. було визнано право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 165,9 кв. м, до якої увійшов і придбаний позивачем раніше магазин, за територіальною громадою Гребениківської сільської ради.
15.08.2008р. Гребениківською сільською радою було оформлено свідоцтво про право власності на вказаний магазин із зазначенням іншого номера будинку - АДРЕСА_1 (коли позивачем орендувався зазначений магазин, його адресою була АДРЕСА_2, дозвіл сільської ради на відкриття торгівельної точки також видавався за цією адресою).
СЗАТ ім. Шевченка не мало права згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2003р. № 1253 передавати, а Гребениківська сільська рада - приймати спірне приміщення магазину до комунальної власності, так як воно не відноситься до об'єктів соціальної сфери та житлового фонду, і це було загальновідомим фактом, зокрема, дозвіл на відкриття торгової точки у вказаному магазині 04.11.2003р. надавала саме Гребениківська сільська рада, а магазин відкрито функціонує для жителів села Гребениківка з 2003 року і по даний час.
Також слід зазначити, що за договором оренди нежитлового приміщення від 26.08.2003р. (пункт 4.4), який був чинним по 25.08.2008р. орендодавець (СЗАТ ім. Шевченка) втрачає право розпорядження, продажу або передачі приміщення, що орендується, протягом терміну оренди без письмової згоди орендаря (підприємця ОСОБА_1).
Крім того, у відповідності до рішення правління СЗАТ ім. Шевченка (протокол від 22.02.2008р. № 1), було вирішено продати позивачу зазначений магазин. На підставі цього рішення між позивачем та СЗАТ ім. Шевченка 25.02.2008р. був укладений договір купівлі-продажу цього мазанину, проведений розрахунок за придбане майно, а по акту позивачу було передане зазначене майно.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2003р. № 1253 „Про затвердження порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств правонаступників", об'єктами передачі є житлові будинки, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, заклади культури, фізичної культури та спорту, побутового обслуговування, інженерні будівлі, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, сільські дороги.
Крім того, згідно вказаної постанови, до прийнятгя-передачі комісія з питань передачі об'єктів у комунальну власність повинна була провести обстеження технічного стану об'єкта, визначити показники довжини мереж інженерного обладнання та теплового навантаження об'єкта передачі.
Проте, в порушення постанови, при обстеженні технічний стан об'єкта передачі не визначався, комісія навіть не входила в спірне приміщення, що призвело до помилкового рішення про передачу цього приміщення в комунальну власність. Ту обставину, що технічний стан об'єкта передачі не визначався, підтверджує акт приймання-передачі від 29.02.2008р., складений комісією по передачі майна у комунальну власність.
Вказаний акт приймання-передачі від 29.02.2008р. нерухомого майна СЗАТ ім. Шевченка до комунальної власності на баланс Гребениківської сільської ради, за своєю правовою суттю є правочином у розумінні статей 11, 202 Цивільного кодексу України, оскільки є дією осіб (СЗАТ ім. Шевченка та Гребениківської сільської ради), яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, у даному випадку перехід права власності на нерухоме майно.
Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
У даному випадку акт приймання-передачі від 29.02.2008р., в частині передання на баланс сільської ради приміщення магазину суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2003р. № 1253 „Про затвердження порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств правонаступників".
Також цей акт суперечить моральним засадам суспільства, оскільки по ньому СЗАТ ім. Шевченка передає на баланс сільської ради майно (магазин), яке до цього було продане іншій особі. Крім того, у відповідності до статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, СЗАТ ім. Шевченка не мало права розпоряджатись цим майном, оскільки воно було продано іншій особі.
Той факт, що позивач став власником магазину встановлено рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 03.09.2008р. у цивільній справі № 2-570/2008р., яке набрало законної сили, у зв'язку з чим у відповідності до ч. 4 ст. 35 ГПК України зазначений факт не потребує доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог ч. 1 ст. 203 цього Кодексу є підставою для недійсності правочину. Згідно ч. З ст. 215 зазначеного Кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Також, у відповідності до ч. 1 ст. 393 зазначеного Кодексу, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 зазначеного Кодексу встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Також статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
Згідно пункту 3 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. № 04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарські суди на загальних підставах вирішують спори, пов'язані з захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права.
В пункті 5 Рекомендацій зазначено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження лише таких рішень, ухвалених суб'єктом владних повноважень, якими останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов'язковим до виконання; інші ж справи за участю суб'єктів господарювання та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатись господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право (в тому числі право власності), що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.
У зв'язку з цим Вищий господарський суд України в пункті З інформаційного листа від 18.03.2008р. № 01-8/164 зазначив, що вищевказані положення Рекомендацій потрібно враховувати при розгляді справ за позовами про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, згідно з яким право власності фактично заперечується.
Зважаючи на все вищевикладене позовні вимоги позивача у даній справі є правомірними, обгрунтваними та підлягаючими задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 21, 202, 203, 215, 393 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити .
2. Визнати недійсним акт приймання-передачі від 29.02.2008р. в частині передачі СЗАТ ім. Шевченка на баланс Гребениківської сільської ради магазину площею 53,9 кв.м. по АДРЕСА_1.
3. Визнати недійсним рішення Гребениківської сільської ради від 25.04.2008р. в частині прийняття на баланс сільської ради магазину площею 53,9 кв.м. ( п. 5 рішення) .
4. Визнати частково недійсним (в частині загальної площі) пункт 1 рішення виконавчого комітету Гребениківської сільської ради від 26.06.2008р., яким визнано за територіальною громадою в особі Гребениківської сільської ради право власності на нежитлову будівлю загальною площею 165,9 кв. м по АДРЕСА_1, а саме: в частині площі магазину - 53,9 кв.м..
Визнати частково недійсним (в частині загальної площі) свідоцтво про право власності від 15.08.2008р. на нежитлову будівлю загальною площею 165,9 кв. м по АДРЕСА_1, а саме : в частині площі магазину - 53,9 кв.м.