про повернення позовної заяви
19.04.11 Справа №5021/911/2011.
Суддя господарського суду Сумської області Рунова В.В.,
розглянувши матеріали
за заявою представника боржника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2
про порушення справи про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1)
До суду звернувся представник боржника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 із заявою про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_1 в порядку статтей 47,48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мотивуючи свої вимоги тим, що в процесі самоліквідації боржника було встановлено, що кредиторська заборгованість боржника становить 16740033,85 грн., а будь - які майнові активи у боржника відсутні.
Розглянувши подані матеріали, оцінивши надані суду докази, суд вважає, що заява про порушення справи про банкрутство з доданими документами підлягає поверненню без розгляду враховуючи наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
Стаття 47 спеціального Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» має назву «Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина».
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 47 Закону правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Згідно з частинами 3, 4 статті 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до заяви громадянина-підприємця про порушення справи про банкрутство може бути доданий план погашення його боргів, копії якого направляються кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство. За відсутності заперечень кредиторів господарський суд може затвердити план погашення боргів, що є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство на строк не більше трьох місяців. План погашення боргів повинен включати: строк його виконання; розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику - громадянину-підприємцю та членам його сім'ї на споживання; розмір суми, яка буде щомісячно направлятися на погашення вимог кредиторів.
Згідно з частиною 6 статті 47 Закону, якщо в результаті виконання боржником плану погашення боргів, вимоги кредиторів задоволені в повному обсязі, провадження у справі про банкрутство припиняється.
Відповідно до вимог статті 48, яка має назву «Розгляд господарським судом справи про банкрутство громадянина-підприємця» одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення. За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини у встановленому законом порядку. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Згідно статті 1 спеціального Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідація -припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Відповідно до вимог статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Згідно вимог статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.
Відповідно до вимог частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України, комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
Суд зазначає, що статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» передбачено, зокрема, що інформація про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.
Згідно з частиною 9 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою -підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, подає державному реєстратору довідки Державної податкової інспекції, Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості та інші документи.
Виходячи з вимог статті 51, частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України, статей 22, 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що вирішили припинити власну підприємницьку діяльність, покладено обов'язок, для належного з'ясування кола кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, опублікувати в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повідомлення про прийняте рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статей 47-49 спеціального Закону, є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення, в порядку частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України та статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Справа про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності -громадянина, на підставі статей 47, 48 Закону не може бути порушена до закінчення двохмісячного строку з дня публікації повідомлення про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Відповідно до вимог частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Вищевикладена правова позиція щодо необхідних підстав та передумов для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статтей 47,48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відображена також в постанові Вищого господарського суду України від 31.08.2010р. у справі №7/199-09.
Як вбачається з поданих матеріалів, до заяви представника боржника про порушення справи про банкрутство, не додані докази здійснення попередньої публікації оголошення, в порядку статті 51 та частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України та статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (хоча про факт публікації за змістом заяви і зазначено) та повідомлення органів ДПІ про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності; докази відсутності активів у боржника (довідки відповідних реєструючи органів, банків), а також до заяви не додано проміжний ліквідаційний баланс.
Що стосується доданої до заяви копії повідомлення боржника органу ДПІ та фондів соціального страхування №001 від 25.03.2010р., то вона не може вважатися належним доказом повідомлення вказаних державних органів про припинення боржником підприємницької діяльності, оскільки немає жодних доказів її відправки (вручення) адресатам. Крім того, до поданих матеріалів не додано відповіді ДПІ та фондів соціального страхування на зазначене повідомлення.
Також суд зазначає, що додана представником боржника копія довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 24.03.2010р. не може вважатися належним доказом включення боржника до ЄДР саме на момент звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство.
Зазначені обставини перешкоджають прийняттю заяви представника боржника до розгляду та порушенню провадження у справі про банкрутство в порядку статтей 47,48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
У відповідності до вимог статтей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно частини 1 статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної суми.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заява представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство підлягає поверненню без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України та абзацу 6 частини 1 статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України та абзацом 6 частини 1 статті 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Заяву з доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду, всього на 23 аркушах, в т.ч.: квитанція про сплату держмита у розмірі 85 грн. на 1 арк., квитанція про сплату витрат на ІТЗ судового процесу у розмірі 236 грн. на 1 арк.
2. Роз'яснити заявнику, що повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
СУДДЯ (підпис) В.В.РУНОВА
Суддя Рунова Вікторія Вікторовна