Іменем України
20 квітня 2011 року
справа № 5020-271/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-271/2011
за позовом Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інвестбудцентр»
про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 21 766,82 грн,
за участю представників:
позивача -не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Суть спору:
24.02.2011 Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інвестбудцентр»про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 34327,84грн, у тому числі: основного боргу -28063,02 грн, пені -2983,49 грн, 3% річних -830,47 грн, інфляційного відшкодування -2450,86 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.02.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.
У процесі розгляду справи, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач неодноразово зменшував суму позовних вимог, на час вирішення спору просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію в сумі 21 766,82 грн, з яких основного боргу -15 502,00 грн, пені -2 983,49 грн, 3% річних -830,47 грн, інфляційного відшкодування -2 450,86 грн, посилаючись на те, що відповідачем внесено 11.03.2011, 08.04.2011 у касу підприємства 12 561,02 грн в рахунок погашення заборгованості за поставлену продукцію (арк.с. 41-42, 72-73).
У судовому засіданні 23.03.2011 оголошувалась перерва до 12.04.2011.
У судовому засіданні 12.04.2011 оголошувалась перерва до 20.04.2011.
У судове засідання 20.04.2011 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду відзив на позов, просить у задоволенні позову відмовити (арк.с.58-59, 114-115).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін,
05.10.2009 між Державним підприємством «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод»в особі філії «Кримвибухпром»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інвестбудцентр»(Покупець) був укладений договір №09/09-Щ поставки товару (далі -Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві товар згідно із Специфікацією, а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар (арк.с.16-18). Договір діє з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін до 31.12.2009, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.5 Договору асортимент, кількість та ціни товару, що поставляється, визначається у специфікаціях на кожну окрему партію товару, які є невід'ємною частиною Договору. Відомості про товар зазначаються також у відповідних рахунках -фактурах та накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Загальний асортимент і кількість щебеневої продукції, що підлягає поставці по Договору, складається із усіх перерахованих видів продукції та сум продукції, зазначених у відповідних специфікаціях (додатках) до Договору.
Розділом 2 Договору встановлено, що Постачальник відвантажує Покупцю товар за цінами, що визначені у специфікаціях на кожну окрему партію товару. Розрахунки за поставлений товар проводяться протягом 10 календарних днів з дати поставки товару.
Згідно до пункту 3.1. Договору Постачальник відвантажує товар Покупцю окремими партіями. Умови та порядок поставки визначається та погоджується сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.
Як зазначає позивач, 30.10.2009 та 30.11.2009 за довіреностями №76 від 06.10.2009 та №93 від 05.11.2009 було відвантажено щебеневої продукції на суму 103 587,01 грн та 14 476,01 грн, а всього на суму 118 063,02 грн.
Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленої продукції належним чином не виконав та оплатив отриманий товар частково всього на суму 90 000 грн, у зв'язку з чим за ним станом на час подачі позову до суду склалась заборгованість у розмірі 28 063,02грн.
Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.
Відповідач позовні вимоги не визнав, пояснив, що за період з жовтня по листопад 2009 року на його територію була завезена щебенева продукція на суму 118 063,02 грн, проте частина продукції на суму 33 652,30 грн була відвантажена робітником позивача на адресу ПП «Промбетон». Відповідач зазначив, що за вказаний період їм була отримана щебенева продукція в кількості 767,37 тон на суму 78 784,21 грн (у тому числі ПДВ 8441,70 грн), яка була прийнята на склад відповідача та оплачена у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку наданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з під став, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 2.3 Договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар проводяться протягом 10 календарних днів з дати поставки товару.
Ухвалою суду від 28.02.2011 було витребуване від позивача специфікації, що передбачені пунктами 2.1, 3.1 договору поставки товару №09/09-Щ від 05.10.2009, на кожну партію поставленого товару; докази, що підтверджують поставку товару відповідачу згідно розділу 4 договору поставки товару №09/09-Щ від 05.10.2009 (рахунки, накладні та ін.); детальний обґрунтований розрахунок пені, 3% річних, інфляційного відшкодування із зазначенням дати отримання відповідачем партії товару, настання строку виконання зобов'язання по сплаті товару та посилками на норми діючого законодавства.
Проте, на підтвердження факту поставки товару саме відповідачу позивачем було надано довіреності №76 від 06.10.2009 та №93 від 05.11.2009, видані відповідачем на ім'я Петіна О.В. на отримання щебеню кількістю 132 тони та товарно-транспортні накладні, пунктом розвантаження у яких зазначено місто Севастополь (арк.с.19-20, 76-113).
Відповідач підтверджує, що ним було отримано 767,37 тон на суму 78 784,21 грн (у тому числі ПДВ 8441,70 грн), про що свідчить акт приймання матеріалів №76 від 30.10.2009 (акр.с.116-117). На підтвердження оплати зазначеної продукції їм надані копії виписок банку та квитанцій до прибуткових касових ордерів (акр.с.60-73).
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач документально не підтвердив факту поставки продукції відповідачу на загальну суму 118 063,02 грн за Договором та не подав доказів того, що строк виконання зобов'язання відповідачем, встановленого пунктом 2.3 Договору наступив, оскільки не подав документів, що підтверджують поставку товару на адресу відповідача.
Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 530, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні позову відмовити.
Суддя підпис І.А. Харченко
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 ГПК України
і підписано 26.04.2011.