"13" квітня 2011 р.Справа № 8/17-415-2011
Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,
секретар судового засідання Холіна Ю.О.,
за участю представників сторін:
від позивача Кабанець Р.І.,
від відповідачів:
1) ДП „Одеська залізниця” не з'явився,
2) ВАТ „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрьська” не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” до Державного підприємства „Одеська залізниця” та Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрьська” про стягнення 3060,12 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2011 р. прийнято позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/17-415-2011, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 28.02.2011 р.
За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 28.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 21.03.2011 р., у судовому засіданні 21.03.2011 р. -на 13.04.2011 р.
Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представників позивача та Державного підприємства „Одеська залізниця”.
Відкрите акціонерне товариство „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрьська” з невідомих причин жодного разу не скористалось наданим ст.22 ГПК України правом на участь у судових засіданнях, а, відтак, розгляд справи здійснено за відсутності його представника.
Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 13.04.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відкрите акціонерне товариство „Західенерго” (далі -ВАТ „Західенерго”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі -ДП „Одеська залізниця”) та Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрьська” (далі -ВАТ „ЦЗФ „Октябрьська”) вартості нестачі вугілля кам'яного у розмірі 3060,12 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ВАТ „Західенерго” посилається на ст.924 ЦК України, ст.ст.24,31,110,118,127,129 Статуту залізниць України, п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказами Міністерства транспорту України, параграф 19 розд.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, договір поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, специфікацію від 29.09.2010 р. № 10/10-Л, залізничну накладну від 29.10.2010 р. № 52887005, комерційний акт від 03.11.2010 р. АА № 053519/30/59 тощо.
ДП „Одеська залізниця” у відзиві на позов просить у задоволенні вимог до нього відмовити, оскільки завантаження в технічно не справний вагон здійснювалось силами та засобами ВАТ „ЦЗФ „Октябрьська”. Окрім цього, рахунок або інший документ відправника вантажу, на підставі якого має визначатись розмір відповідальності перевізника, не надано.
ВАТ „ЦЗФ „Октябрьська” у відзиві на позовну заяву вказує на відсутність передумов для задоволення позову за його рахунок, т.я. ДП „Одеська залізниця” прийняло вантаж до перевезення, не скориставшись наданим йому ст.24 Статуту залізниць України правом перевіряти дані, які містяться у залізничній накладній. Крім того, вантажовідправник відзначає вжиття ним всіх передбачених законодавством заходів для збереження вантажу, що підтверджується відмітками в залізничній накладній, у той час як перевізником вугілля не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від нього обставин, а, отже, саме ДП „Одеська залізниця” має нести відповідальність у повному обсязі. Окремо ВАТ „ЦЗФ „Октябрська” звернула увагу суду на те, що не є власником вантажу, в зв'язку з чим відомості про вартість вугільного концентрату у фабрики відсутні.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників ВАТ „Західенерго” та ДП „Одеська залізниця”, господарський суд встановив:
На виконання договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, укладеного між ДП „Вугілля України” (постачальник) і ВАТ „Західенерго” (покупець), 29.10.2010 р. зі станції відправлення Родинська Донецької залізниці ВАТ „ЦЗФ „Октябрська” (відправник) на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці для ВАТ „Західенерго” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 67919506 з вугіллям кам'яним газовим у кількості 70500 кг, що підтверджується залізничною накладною № 52887005 на маршрут або групу вагонів.
Згідно відміток у накладній вугілля завантажене у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 1-3,5,6,8,9 розд.2 Технічних умов правильно.
03.11.2010 р. складено акт № 127 про технічний стан вагону, згідно із яким у вагоні № 67919506 зліва між 4-5 люками немає армованого листа шириною 50 мм на всю довжину люка. В процесі експлуатації вантажовідправник міг бачити несправність, яка спроможна призвести до втрати вугілля на шляху слідування.
Того ж дня на станції ім. Т. Шевченко складено комерційний акт АА № 053519/30/59, яким встановлено, що: у вагоні № 67919506 знаходиться вугілля кам'яне газове; нетто 65950 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 4550 кг; вагон у технічному відношенні не справний; зліва по ходу потяга між 4-5 люками відсутній армований лист, мається щілина шириною 50 мм на довжину люка, куди відбувалась втрата вантажу на шляху слідування; після прибуття щілина із зовнішнього боку закрита дошкою; навантаження у вагоні холмоподібне; вантаж не марковано; над 4-5 люками зліва знаходиться поглиблення довжиною 1800 мм, глибиною до полу; в документах відмітки про маркування відсутні.
Після складання акту про технічний стан вагону та комерційного акту вантаж видано ВАТ „Західенерго”.
В подальшому вантажоодержувач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 3060,12 грн. (маса відповідальної недостачі із вирахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 3850 кг; вартість вантажу 621,18 грн. без ПДВ за 1 тону -по специфікації від 29.09.2010 р. № 10/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП; до вартості втраченого вугілля додано передбачені п.6.1 угоди доплати за відсоток золи та вологості).
Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне:
Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 29.10.2010 р. № 52887005 свідчить про укладення між ВАТ „ЦЗФ „Октябрська” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ВАТ „Західенерго”.
Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 67919506 здійснювалося відправником, який приписами ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.32 Статуту залізниць України зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.
Статтею 31 Статуту залізниць України зобов'язано залізницю подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках -продезінфіковані вагони та контейнери.
У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю (абз.3 п.3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами)).
Господарський суд Одеської області, дослідивши текст акту про технічний стан вагону від 03.11.2010 р. № 127 та комерційного акту від тієї ж дати АА № 053519/30/59, зазначає, що навантаження відправником здійснювалось у вагон з явними технічними несправностями, які призвели до виникнення недостачі та які ВАТ „ЦЗФ „Октябрська” могло побачити, проте з невідомих причин будь-яких заходів по усуненню дефектів не вжило, в зв'язку з чим має нести відповідальність за втрату вантажу в процесі перевезення.
Крім того, п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 р. за № 796/5987, передбачено, що „перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу... У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із „шапкою”). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу”.
Відповідно до параграфу 19 р.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Згідно із п.3.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) „... Статутом не передбачено відповідальність перевізника за пошкодження вантажу, що перевозиться на відкритому рухомому складі, тільки з тієї підстави, що при завантаженні засобами відправника залізниця перевіряла правильність розміщення та закріплення вантажу. Поряд з цим, враховуючи, що перевізник фактично не проконтролював правильність розміщення та закріплення вантажу, прийняв до перевезення платформи або напіввагони, які завантажено з порушенням вимог Технічних умов, господарський суд має право вирішити питання про покладення відповідальності за заподіяну шкоду як на відправника, так і на перевізника у залежності від ступеню вини кожного з них, беручи до уваги можливість виявлення порушень при огляді завантаженого вагону.
З огляду на наведене, зміст комерційного акту від 03.11.2010 р. АА № 053519/30/59 з висновками відносно порушення відправником приписів законодавства під час завантаження вугілля у вагон відкритого типу (за змістом комерційного акту вантаж не марковано), неподання сторонами заперечень на вказаний акт в порядку, закріпленому п.п.16,17 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), те, що саме комерційний акт відповідно до ст.129 Статуту залізниць України є документом, в якому фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення, господарський суд визнає відправника вантажу винним у втраті вантажу і з підстав недотримання ним обов'язку застосовувати заходи по збереженню дрібних фракцій вугілля.
Разом з тим, документально підтвердженим являється непроведення ДП „Одеська залізниця” перевірки фактичної правильності як здійсненого відправником завантаження у вагон відкритого типу, так і заповнення ним залізничної накладної, що за відсутності достатніх доказів виникнення недостачі з незалежних від перевізника обставин свідчить про необхідність покладення цивільно-правової відповідальності на перевізника вантажу.
За таких обставин, приймаючи до уваги обопільну вину у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок дій кожного з відповідачів, позов підлягає задоволенню шляхом стягнення грошових коштів з відправника та перевізника в рівних частинах.
В п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007 р. № 01-8/917 закріплено, що „вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці -за ціною вантажовідправника, а відносно відправника -за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п.115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст.22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме -сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.
Враховуючи викладене, господарський суд вказує, що ВАТ „Західенерго” правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діями відправника вантажу реальні збитки в сумі 1530,06 грн., фактичне понесення яких підтверджується платіжними дорученнями від 12.11.2010 р. №№ 5281, 5282 та рахунком-фактурою від 31.10.2010 р. № ВУ-СФ-0004525, виходячи з вартості вугілля в сумі 621,18 грн. за 1000 кг без ПДВ, яка зазначена у специфікації від 29.09.2010 р. № 10/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, укладеного між ДП „Вугілля України” та ВАТ „Західенерго” (маса відповідальної недостачі вантажу із застосуванням норми недостачі вантажу у розмірі 1% маси нетто вантажу становить 3850 кг х 621,18 грн. за 1000 кг =2391,54 грн. + передбачені договором поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП доплати по вологості -0,13% в сумі 3,11 грн. та зольності -6,5% в сумі 155,55 грн. + 20% ПДВ; всього -3060,12 грн. / 2).
Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється положеннями ч.1 ст.115 Статуту залізниць України („вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу”) та відсутністю рахунку-фактуру, довідки або іншого документу відправника вантажу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної 29.10.2010 р. № 52887005 у вагоні № 67919506. Названі документи, які господарський суд пропонував надати в ухвалах від 08.02.2011 р., 28.02.2011 р., а також витребував ухвалою від 21.03.2011 р., ані відправником, ані одержувачем вантажу не представлені.
Приймаючи до уваги викладене та те, що існуючі у справі докази не дозволяють суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, в задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця” потрібно відмовити.
Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.33,34,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Центральна збагачувальна фабрика „Октябрьська” (85043, Донецька обл., м. Бєліцкоє, вул. Красноармейська, 1; код 90178549; р/р 26000301391 у відділенні ВАТ „Державний ощадний банк України” м. Добропіля, МФО 394158) на користь Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код 23269555; р/р 260033373803 у ВАТ „Державний ощадний банк України” Ладижинське ТВБВ № 10001/0111, МФО 302076) 1530/одна тисяча п'ятсот тридцять/грн. 06 коп. вартості недостачі вантажу, 51/п'ятдесят одна/грн. 00 коп. державного мита та 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 15.04.2011 р.
Суддя