05.04.11р.
Справа № 5005/3769/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторі Бізнес Груп", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапід Дніпро", м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору №1102/1 від 01.02.2011р.
Суддя Красота О.І.
Представники:
від позивача: Могильний П.П. дов. № 3 від 25.03.2011 року;
від відповідача: Бублейник В.А., дов. № 4 від 30.03.2011 року;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторі Бізнес Груп" (далі-Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапід Дніпро" (далі-Відповідач) про визнання недійсним договору поставки №1102/1 від 01.02.2011р. укладений між Позивачем та Відповідачем. Позов обґрунтовано тим, що спірний договір не відповідає вимогам ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України. Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на Відповідача.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечує та в позові просить відмовити. Вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору поставки є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.
В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У справі оголошувалась перерва до 05.04.2011 року 11.45 год.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
01 лютого 2011 року між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) був укладений договір поставки №1102/1 (далі -Договір) (а.с. 7).
Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цьому Договорі прийняти та оплатити цей товар.
Постачальник бере на себе обов'язок після набрання чинності цим договором в строк не пізніше 10 днів передати покупцеві в повному обсязі товар із сертифікатом якості, а покупець бере на себе обов'язок прийняти товар від постачальника і здійснити за нього оплату в строки і в порядку, передбачені цим договором (п.п. 2.1, 2.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору, загальна ціна товару визначається із сумарної вартості всіх поставок, здійснених в рамках цього договору.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов вказаного Договору №1102/1, Відповідачем було поставлено на його адресу товар на загальну суму 6 015 976 грн. 50 коп., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 8-17).
Таким чином, на виконання договору №1102/1 від 01.02.2011 року Позивачем від Відповідача отримано товар за видатковими накладними на суму 6 015 976 грн. 50 коп.
В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Пункт 7.1 договору поставки визначає строк його дії, проте сторони не визначили ні дату початку перебігу дії договору, ні строк його закінчення.
На підставі відсутності строку дії договору, як істотної умови, Позивач просить суд визнати недійсним договір поставки №1102/1 від 01.02.2011 року укладений між Позивачем та Відповідачем.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ст. 626 ЦК України ).
Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір № 1102/1 від 01.02.2011р., який оспорюється Позивачем відноситься до договору поставки, за яким відповідно до ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частинами 1, 2 статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Господарський кодекс визнає істотною умовою будь-якого господарського договору строк його дії. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч.8 ст. 181 ГК України).
Як вбачається із встановлених обставин, на виконання умов договору поставки №1102/1 від 01.02.2011р. кожною зі сторін були вчинені дії, спрямовані на виконання умов договору: відповідач за період з 01.02.2011р. по 24.02.2011р. передав Позивачу товар, а Позивач, в свою чергу, прийняв товар без жодних заперечень, що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов, які є необхідними для даного типу договорів.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину : 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей Відповідно п.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини.
Таким чином, зміст договору свідчить про те, що при укладенні договору, сторонами було дотримано всі передбачені законодавством істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними як обов'язкові умови договору.
Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, серед наведених в позовній заяві обставин, суд не вбачає передбачених законом підстав для визнання договору поставки №1102/1 від 01.02.2011р. недійсним, оскільки відсутність суттєвих умов в договорі не являється підставою для визнання його недійсним в силу вимог визначених ст.203 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Суддя
О.І. Красота
Рішення підписано
08.04.2011 року