07.04.11р.Справа № 5005/1187/2011
За позовом Прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про повернення земельної ділянки
Суддя Назаренко Н.Г.
Представники:
прокурор - Пойда-Семенюк Є.В., помічник прокурора, посвідчення № 213 від 15.11.06р.;
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Прокурор Ленінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду з позовною заявою (з врахуванням уточнень - а.с. 37-39), у якій просить повернути державі в особі Дніпропетровської міської ради тимчасово зайняту Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0009 га в районі будинку АДРЕСА_2 та зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 привести земельну площу у придатний для використання стан.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що договір оренди землі, який було укладено між відповідачем та позивачем 19.02.2004р. скінчився 31.12.2004р., на теперішній час вказана земельна ділянка відповідачем не повернута та використовується відповідачем під розміщення кіоску, без наявності документів на право користування (власності) вищезазначеною земельною ділянкою, що є порушенням ст. ст. 125, 126 ЗК України.
Позивач підтримує позовні вимоги прокурора у повному обсязі.
Відповідно до ст. 69 ГПК України за клопотанням прокурора, суд ухвалою від 24.03.11р. продовжив строк розгляду спору до 12.04.11р.
Відповідач не використав надане йому законом право на участь свого представника в призначені судові засідання, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній”, зокрема, “за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 07.04.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, пояснення представника позивача, господарський суд, -
Перевіркою дотримання вимог земельного законодавства, проведеною Головним управлінням держкомзему у Дніпропетровській області встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,0009 га за адресою: м. Дніпропетровськ, в районі буд. 31 по вул. Ближній використовується ФОП ОСОБА_1 (далі - відповідач) під розміщення торгівельного кіоску, без наявності документів на право користування (власності) вищезазначеною земельною ділянкою. Строк дії договору оренди земельної ділянки від 19.02.04р. за вищевказаною адресою скінчився 31.12.04р.
За результатами цієї перевірки складено відповідний акт від 21.05.10р. та припис №73 від 26.05.10р., винесено протокол про адміністративне правопорушення № 000045 від 26.05.10р. (а.с. 6-13).
В силу ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно з ч.1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" (далі -Закон) строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
За ч.1 ст. 31 Закону договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Статтею 33 Закону встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання землі в оренду та поновлення договору оренди землі) вирішуються на пленарному засіданні ради - сесії з винесенням рішення.
Статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Позивачем не приймалось рішення про укладання та поновлення договору оренди спірної земельної ділянки.
Отже, в порушення вказаних норм, відповідачем неправомірно використовується спірна земельна ділянка без документів, що посвідчують право власності або право користування такою ділянкою.
За ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
За ч. 2 ст. 90 Земельного Кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом. Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (п. б. ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використанням стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги прокурора є правомірними та підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути державі в особі Дніпропетровської міської ради самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0009 га, в районі будинку АДРЕСА_2 шляхом приведення земельної площі у придатний для використання стан, про що видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України в особі Управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, р/р 31118095700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012) державне мито в розмірі 85 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.), про що видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України в особі Управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, рахунок 31217264700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, ККД 22050003 "Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах", ЄДРПОУ 24246786, МФО 805012) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), про що видати наказ.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 08.04.2011р.