07.04.11р.Справа № 5005/894/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКО-ТОКО", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима-2006", м. Дніпропетровськ
про стягнення 123 884 грн. 84 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: Левицький Р.П., дов. № 02/12 від 28.12.10р.;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОКО-ТОКО" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима-2006" заборгованість у сумі 107 389 грн. 33 коп., пеню - 9 608 грн. 65 коп., 3% річних - 1 739 грн. 77 коп., інфляційні втрати - 5 147 грн. 09 коп., у загальній сумі 123 884 грн. 84 коп. та судові витрати.
Заявою від 24.02.11р. позивач уточнив позовні вимоги, у зв'язку із укладанням між сторонами угоди № 1039-22/02/2011 від 10.02.11р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 11 015 грн. 36 коп. та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 96 092 грн. 35 коп., пеню - 9 608 грн. 65 коп., 3% річних - 1 739 грн. 77 коп., інфляційні втрати - 5 147 грн. 09 коп., у загальній сумі 112 578 грн. 86 коп.
Відповідач позовні вимоги визнав частково. У відзиві на позов від 10.02.11р. зазначив, що позивачем при розрахунку суми боргу не врахований товар, який був повернутий відповідачем та прийнятий позивачем у період з 09.07.2010р. по 23.09.10р. на суму 745 грн. 00 коп. Крім того, вважає, що позивачем невірно нараховані штрафні санкції, без врахування гранічного строку оплати вартості поставленого товару по кожній з накладних, тощо.
Представник відповідача в судове засідання 07.04.11р. не з'явився.
Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.
В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
01.07.2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір № М-60103 (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, кількість, ціна за одиницю товару та асортимент якого визначаються у специфікації та видаткових накладних, а останній в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених даним Договором. (п. п. 1.1, 2.1).
Відповідно до п. 7.2 Договору, покупець оплачує за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в строк, встановлений сторонами у п. 6 додатку № 4 до Договору «Додаткові умови».
Згідно п. 6 додатку № 4 до Договору, покупець оплачує за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у термін 45 календарних днів з моменту поставки товару.
На виконання умов Договору позивач у 2009р. та у період з 05.01.2010р. по 31.07.2010р. своєчасно поставив покупцю товар належної якості та в замовленій кількості на загальну суму 107 389 грн. 33 коп., який був прийнятий покупцем, що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (т. 1 а. с. 20-150, т. 2 а.с. 1- 46).
Відповідач в порушення приписів п. п. 7.2 Договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 96 092 грн. 35 коп., з урахуванням укладеної сторонами угоди № 1039-22/02/2011 від 10.02.11р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 11 015 грн. 36 коп.
Згідно п. 8.9 Договору у випадку прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу.
Згідно розрахунку позивача сума пені за період з 31.07.10р. по 28.12.10р. складає 9 608 грн. 65 коп.
Крім того, позивачем додатково нараховані до сплати відповідачу 3% річних за період з 15.02.10р. по 28.12.10р. в сумі 1 739 грн. 77 коп. та інфляційні втрати за період з березня по листопад 2010р. в сумі 5 147 грн. 09 коп.
Заборгованість відповідача підтверджується: Договором з додатками, обґрунтованим розрахунком суми позову, копіями видаткових накладних, двостороннім актом звірки взаєморозрахунків від 10.02.11р., угодою № 1039-22/02/2011 від 10.02.11р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, тощо.
На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст.ст. 9, 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220 та 230-232 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено судом, розрахунок пені здійснено позивачем без урахування положень ч.6 ст.232 ГК України, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 9 608 грн. 65 коп. підлягають частковому задоволенню в сумі 7 845 грн. 79 коп., яка складається з суми пені за порушення строків оплати товару, поставленому позивачем у 2009 році, нарахованої за період з 15.02.2010р. по 15.08.2010р. в розмірі 2 876 грн. 52 коп. та з суми пені за порушення строків плати товару, поставленого позивачем у 2010 році, перерахованої судом за період з 31.07.2010р. по 28.12.2010р. в розмірі 4 969 грн. 27 коп.
Таким чином, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені договором поставки № М-60103від 01.07.08р., майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого на його замовлення товару, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача суми 96 092 грн. 35 коп. заборгованості за поставлений товар, 3% річних в розмірі 1 739 грн. 77 коп., інфляційних втрат в сумі 5 147 грн. 09 коп. -є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача відповідно до розрахунку господарського суду складає 7 845 грн. 79 коп. В решті позову слід відмовити.
Заперечення відповідача щодо неврахування позивачем товару, який був повернутий відповідачем та прийнятий позивачем у період з 09.07.2010р. по 23.09.10р. на суму 745 грн. 00 коп. відхиляється судом, оскільки відповідачем не надані докази на підтвердження повернення товару на вказану суму.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Одночасно суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат понесених на послуги адвоката в розмірі 5000 грн., з наступних підстав.
Згідно ст. ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку встановленим законом України „Про адвокатуру”. Згідно ст. 12 Закону України „Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди з клієнтом.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплати послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участю адвоката підлягають сплаті тільки в тому випадку, якщо з адвокатом укладено відповідну угоду та такі витрати оплачені адвокату і сплата їх підтверджується відповідним фінансовим документом.
Позивачем надані в матеріали справи копію угоди про надання юридичної допомоги та копію платіжного доручення № 175 від 09.02.11р. на підтвердження сплати послуг адвоката.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима-2006" (49000, м. Дніпропетровськ, пров. Л. Мокієвської, буд. 20, к.2, код ЄДРПОУ 33974608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОКО-ТОКО" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. К. Цеткін, 8/2, код ЄДРПОУ 19434184) 96 092 грн. 35 коп. (дев'яносто шість тисяч дев'яносто дві грн. 35 коп.) заборгованості, 5 147 грн. 09 коп. (п'ять тисяч сто сорок сім грн. 09 коп.) інфляційних втрат, 1 739 грн. 77 коп. (одну тисячу сімсот тридцять дев'ять грн. 77 коп.) 3% річних, 7 845 грн. 79 коп. (сім тисяч вісімсот сорок п'ять грн. 79 коп.) пені, 1 108 грн. 25 коп. (одну тисячу сто вісім грн. 25 коп.) витрат по сплаті державного мита, 211 грн. 12 коп. (двісті одинадцять грн. 12 коп.) витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг, 5 000 грн. 00 коп. (п'ять тисяч грн.. 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А. Рудь
Рішення підписано - 08.04.11р.