07.04.11р.
Справа № 5005/1721/2011
За позовом Дніпропетровської гідрогеолого-меліоративної експедиції, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район Дніпропетровської області
до
відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
відповідача-2: Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
відповідача-3: Приватного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Приватного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Дніпропетровськ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Контрольно - ревізійне управління в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про спонукання до перерахування в рахунок наступних платежів, зарахування в рахунок оплати наступних платежів 18 899, 42 грн.
Суддя Коваль Л.А.
Представники:
від позивача: представник Широких Є.С., дов. б/н від 24.01.2011р., представник Рац В.М., дов. б/н від 22.07.2010р.;
від відповідача-1: головний спеціаліст-юрисконсульт Грудниста В.Ю., дов. № 103 від 05.04.2011р.;
від відповідача-2: головний спеціаліст-юрисконсульт Павелко Є.К., дов. №01-19/481-11999 від 30.12.2010р.;
від відповідача-3: не з'явився;
від третьої особи: головний спеціаліст-юрисконсульт Гончаренко Н.В., дов. №11-25 від 17.01.2011р.
Дніпропетровська гідрогеолого-меліоративна експедиція (смт. Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області) звернулася до господарського суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ), з урахуванням позовної заяви, що надійшла до господарського суду 21.03.2011р. (до початку розгляду справи по суті, враховуючи залучення до участі у справі відповідача-2, що має наслідком розгляд справи заново), якою змінила предмет позову за тих же підстав позову, просить:
- зобов'язати Дніпропетровську обласну дирекцію Приватного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" перерахувати в рахунок наступних платежів по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-35870ОД від 15.09.2009р. на користь Дніпропетровської гідрогеолого - меліоративної експедиції 18 899, 42 грн.;
- зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області зарахувати оплату в сумі 18 899, 42 грн., здійснену Дніпропетровською обласною дирекцією Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в рахунок наступних платежів по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-35870ОД від 15.09.2009р.;
- зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області зарахувати оплату в сумі 18 899, 42 грн., здійснену Дніпропетровською обласною дирекцією Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в рахунок наступних платежів по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-35870ОД від 15.09.2009р.
Позовні вимоги мотивовані обставинами спричинення відповідачем-1 позивачу збитків у сумі 18 899, 42 грн. у виді недоотриманої орендної плати у зв'язку з тим, що укладеним між відповідачем-1 та відповідачем-3 договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-3587-ОД від 15.09.2009р. неправомірно встановлений розподіл орендної плати, яка перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу. Так, п. 3.6. договору передбачає, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у наступному співвідношенні: 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу. Проте, відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, у разі оренди майна бюджетних установ орендна плата спрямовується до державного бюджету в розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто у співвідношенні 50% - до державного бюджету, 50% - балансоутримувачу, яким у спірних правовідносинах є позивач. У зв'язку з неправомірним співвідношенням розподілу орендної плати, передбаченим договором оренди, позивач за період оренди з 15.09.2009р. по 28.02.2010р. недоотримав кошти у сумі 18 899, 42 грн., що також встановлено актом ревізії фінансово-господарської діяльності позивача від 17.09.2010р., складеним Контрольно - ревізійним управлінням в Дніпропетровській області. Кошти у наведеній сумі отримав відповідач-1, чим і спричинені позивачу збитки у спірній сумі. Як на правові підстави позову позивач посилається на ст. 224 ГК України, ст. 25 Бюджетного кодексу України.
Відповідач-1 проти позову заперечує. Відповідач-1 вважає, що вимоги позивача не відповідають встановленим ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способам захисту порушеного права. Також, відповідач-1 зазначає, що позивач, вказуючи на завдані збитки в минулому, просить стягнути грошові кошти в рахунок погашення майбутніх платежів, що, на думку відповідача-1, свідчить про невідповідність предмету позову підставам, з яких заявлено позов. Окрім того, як стверджує відповідач-1, враховуючи зміст позовних вимог, до повноважень відповідача-1 не відноситься зарахування грошових коштів, що сплачуються орендарями на користь балансоутримувачів.
Відповідно до пояснень відповідача-2, наданих у судовому засіданні, вимоги позивача щодо відповідача-2 не ґрунтуються на законодавстві. Відповідач-2 не уповноважений вчиняти дії щодо зарахування проведених оплат в рахунок наступних платежів.
Відповідач-3 відзив на позов не надав, явку повноваженого представника у судове засідання, призначене для розгляду справи, не забезпечив. Відповідач-3 належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи.
Справа щодо відповідача-3 відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.
Третя особа погоджується з доводами позивача щодо спричинення позивачу збитків у сумі 18 899, 42 грн., що полягають у недоотриманій орендній платі за період з 15.09.2009р. по 28.02.2010р.
В судовому засіданні 07.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, господарський суд, -
15.09.2005р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, як орендодавець, та Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (найменування банку змінено на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"), як орендар, уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-3587-ОД (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно -вбудовані приміщення площею 100 кв.м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, сел. Ювілейне, вул. Радгоспна, 42, на першому поверсі семиповерхового будинку, що перебуває на балансі Дніпропетровської гідрогеолого-меліоративної експедиції (балансоутримувач).
Обставини фактичної передачі зазначеного вище нерухомого майна в оренду учасниками спору не заперечуються.
Договір укладено на період з 15.09.2009р. до 14.07.2012р. (п. 10.1. Договору).
Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу.
Орендна плата у наведеному співвідношенні оплачена орендарем з часу укладення Договору та до укладення 11.05.2010р. відповідачем-1 та відповідачем-3 додаткової угоди до Договору, якою змінене співвідношення розподілу орендної плати між державним бюджетом та балансоутримувачем: 50% - до державного бюджету, 50% - балансоутримувачу. Зазначена додаткова угода відповідно до наведених в ній умов набрала чинності з моменту її підписання.
Посилаючись на неправомірне встановлення Договором співвідношення розподілу орендної плати між державним бюджетом та балансоутримувачем, позивач вважає, що поніс збитки у сумі 18 899, 42 грн., які полягають недоотриманій орендній платі за період з 15.09.2009р. по 28.02.2010р., що і є причиною спору.
Позивач у справі є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів державного бюджету, що підтверджується довідкою Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області від 08.02.2010р. за № 03-06/267.
Відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, в редакції що діяла на час укладення Договору, у разі оренди майна бюджетних установ орендна плата спрямовується до державного бюджету в розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Законами України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на відповідні роки належать, у тому числі, 50 відсотків орендної плати за користування майном (крім військового майна і майна Національної академії наук України та галузевих академій наук), що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету.
Тобто, орендна плата за користування майном (крім військового майна і майна Національної академії наук України та галузевих академій наук), що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету, перераховується у співвідношенні: 50% - до державного бюджету, 50% - балансоутримувачу.
Зміст п. 3.6. Договору не відповідає зазначеним вище вимогам.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Стверджуючи про наявність збитків, спричинених неправомірними діями відповідача-1, позивач звернувся з вимогами про:
- спонукання Дніпропетровської обласної дирекції Приватного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" перерахувати в рахунок наступних платежів по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-3587-ОД від 15.09.2009р. на користь Дніпропетровської гідрогеолого - меліоративної експедиції 18 899, 42 грн.;
- спонукання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області зарахувати оплату в сумі 18 899, 42 грн., здійснену Дніпропетровською обласною дирекцією Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в рахунок наступних платежів по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3587-ОД від 15.09.2009р.;
- спонукання Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області зарахувати оплату в сумі 18 899, 42 грн., здійснену Дніпропетровською обласною дирекцією Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в рахунок наступних платежів по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3587-ОД від 15.09.2009р.
Заявлені позивачем наведені вище вимоги жодним чином не узгоджуються з обґрунтуванням позову.
Спонукання відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 до вчинення певних визначених позивачем дій не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, що регулює правовідносини щодо відшкодування збитків у сфері господарювання.
У відповідачів відсутні господарські зобов'язання на вчинення тих дій, до вчинення яких позивач просить спонукати відповідачів. На наявність відповідних зобов'язань у відповідачів не посилається і позивач в обґрунтуванні позовних вимог.
Щодо спірних правовідносин обраний позивачем спосіб захисту, як вважає позивач, його порушеного права не відповідає встановленим ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, іншими законами способам захисту.
За наведеного, позовні вимоги заявлені неправомірно та не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене вище, суд відхиляє доводи позивача у справі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем витрати у справі відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові -відмовити повністю.
Витрати у справі віднести на позивача.
Суддя Л.А. Коваль
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 12.04.2011р.