07.04.11р.Справа № 5005/3329/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо" (м. Дніпропетровськ)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край - ЛЦ" (с. Зміїнець, Луцького району, Волинської області)
2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Дніпропетровськ)
про стягнення заборгованості за договором поставки № 15 ПНК від 01.07.2010р. у загальному розмірі 34 591,19 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: Корінчук В.К. - представник (дов. б/№ від 06.08.10р.)
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріо" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край - ЛЦ" (далі-відповідач-1) та до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач-2), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.04.11р., про стягнення заборгованості за договором поставки № 15 ПНК від 01.07.2010р. у загальному розмірі 34 591,19 грн.
Позовні вимоги складаються з наступних сум: 33 204,78 грн. - основний борг, 996,14 грн. - інфляційні втрати, 390,27 грн. - 3% річних.
Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 15 ПНК від 01.07.2010р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
В подальшому позивачем подано до суду заяву про уточнення ціни позову та зменшення позовних вимог від 07.04.2011р., в якій він повідомляє, що відповідачем-1 31.03.2011р. частково погашена заборгованість перед позивачем, а саме: у сумі 31 823,65 грн. внаслідок чого заборгованість відповідача-1 за договором на теперішній час складає 1 381,13 грн.
Господарський суд вважає вказану заяву по суті заявою про припинення провадження у справі стосовно вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 31 823,65 грн., у зв'язку з частковим погашенням відповідачем вказаного боргу, а не заявою про зменшення позовних вимог, оскільки станом на момент подання позову існувала заявлена у позовній заяві заборгованість, а погашена вона була позивачем після порушення провадження у справі - 31.03.2011р., що підтверджується банківською випискою, копія якої долучена до матеріалів справи. Стосовно вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних вказана заява є такою, що уточнює позовні вимоги, оскільки позивач правомірно збільшує період нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 08.11.2010р. по 30.03.2011р., тобто станом на 30.03.11р., розраховуючи період прострочення, з урахуванням дати погашення відповідачем-1 основного боргу.
Відповідач-1 у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідача-1, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.03.2011р. (а.с. 15-16).
Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином з огляду також на наступне.
Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, але подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючи на наступне.
У відповідністю з п.2.1.1. договору поруки, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договором поставки кредитор має право протягом 30 календарних днів з дня невиконання пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником зобов'язань за договором поставки.
Пунктом 2.1. договору поставки передбачено, що покупець (відповідач) здійснює оплату товару з відтермінуванням протягом сорока п'яти календарних днів з моменту отримання товару.
Як видно з тексту позовної заяви, строк виконання зобов'язань відповідача настав ще 7 листопада 2010 року, тобто позивач пред'явив відповідачу-2 вимогу про виконання зобов'язань пізніше, ніж це передбачає договір поруки, в той час, як мав би їх пред'явити не пізніше 7 грудня 2010 року.
Крім того, відповідно до п. 3.4. договору поруки відповідач-2, як поручитель, залишається зобов'язаним перед кредитором (позивачем) до закінчення строку дії договору поруки, а п. 4.1. договору поруки передбачено, що договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 01 лютого 2011 року, тобто позивач пред'явив відповідачу-2 вимогу про виконання зобов'язань за договором поруки вже після закінчення строку його дії.
Також відповідач-2 зазначає, що відповідно до п. 4.3. договору поруки припинення поруки допускається без припинення забезпеченого нею зобов'язання.
У відповідності з ч. 4 ст.559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідачі-1,2 не скористалися своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
01.07.2010р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір № 15 ПНК поставки (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти товари, а покупець приймати у власність товари згідно зі специфікацією й оплачувати їх вартість за ціною, що зазначається в специфікації. В накладних вказується найменування товару, його кількість, асортимент і ціна, не більша, ніж у специфікації. Специфікація є невід'ємною частиною договору. Договір набрав законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р. (п.п. 1.1., 10.1. договору).
На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 236 281,22 грн., а саме:
- 15.09.2010р. на суму 116 281,22 грн., що підтверджується товарною накладною № 34994 від 15.09.2010р.;
- 23.09.2010р. на суму 120 000,00 грн., що підтверджується товарною накладною № 35416 від 23.09.2010р.
Відповідно до п. 2.1. договору, покупець проводить оплату з відтермінуванням протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідачем-1 вказане зобов'язання було порушено, поставлений товар був оплачений лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 33 204,78 грн.
В подальшому позивачем подано до суду заяву про уточнення ціни позову та зменшення позовних вимог від 07.04.2011р., в якій він повідомляє, що відповідачем-1 31.03.2011р. частково погашена заборгованість перед позивачем, а саме: у сумі 31 823,65 грн. внаслідок чого заборгованість відповідача-1 за договором на день розгляду справи складає 1 381,13 грн.
Господарський суд вважає вказану заяву по суті заявою про припинення провадження у справі стосовно вимог щодо стягнення основного боргу у сумі 31 823,65 грн., у зв'язку з частковим погашенням відповідачем вказаного боргу, а не заявою про зменшення позовних вимог, оскільки станом на момент подання позову існувала заявлена у позовній заяві заборгованість, а погашена вона була позивачем після порушення провадження у справі - 31.03.2011р., що підтверджується банківською випискою, копія якої долучена до матеріалів справи.
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 31 823,65 грн., у зв'язку з тим, що відповідачем 31.03.2011р. була частково погашена заборгованість перед позивачем.
Господарським судом також встановлено.
З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором позивач 01.07.2010 року уклав договір поруки № 2 (надалі - договір поруки) з відповідачем-2, відповідно до умов якого поручитель (відповідач-2) зобов'язується відповідати перед Кредитором (позивачем) солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання відповідачем-1 усіх зобов'язань останнього за договором поставки № 15 ПНК від 01.07.2010 року. Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником зобов'язань за договором поставки № 15 ПНК, як існуючих на момент укладення договору поруки, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.
Згідно п. 2.4.1. договору поруки, поручитель (відповідач-2) зобов'язується виконати за відповідача-1 зобов'язання за договором поставки № 15 ПНК від 01.07.2010 року, шляхом перерахування суми заборгованості відповідача-1, вказаної позивачем, в рахунок погашення такої заборгованості, за реквізитами, вказаними в договорі поруки, у строки, зазначені в п. 2.1.1. договору поруки, з моменту отримання від позивача письмового повідомлення про невиконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки № 15 ПНК від 01.07.10р.
28.02.2011 року позивачем відповідачу-2 було вручено вимогу про виконання останнім своїх зобов'язань за договором поруки, проте відповідач-2 до цього часу не перерахував суму заборгованості відповідача-1 за поставлений останньому товар.
Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 697,30 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 335,69 грн.
З огляду на положення п. 2.1. договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 1 381,13 грн. на момент розгляду спору відповідач-1 не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 суми основного боргу у розмірі 1 381,13 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також інфляційні втрати, а також три проценти річних від простроченої суми.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 381,13 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 996,14 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 390,27 грн.
Згідно Рекомендацій ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; отже умовно слід рахувати, що сума, яка підлягає стягненню з 1 по 15 числа місяця, індексується за цей період, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-1 інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 996,14 грн. та 390,27 грн., відповідно, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
З приводу вимог позивача до відповідача-2, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, згідно з якою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
При цьому, у відповідністю з п. 2.1.1. договору поруки, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договором поставки кредитор має право протягом 30 календарних днів з дня невиконання пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником зобов'язань за договором поставки.
Пунктом 2.1. договору поставки передбачено, що покупець (відповідач) здійснює оплату товару з відтермінуванням протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару.
Як видно з тексту позовної заяви, строк виконання зобов'язань відповідача настав 07.11.2010 року, тобто позивач пред'явив відповідачу-2 вимогу про виконання зобов'язань пізніше, ніж це передбачає договір поруки, в той час, як мав би їх пред'явити не пізніше 07.12.2010 року.
Крім того, відповідно до п. 3.4. договору поруки відповідач-2, як поручитель, залишається зобов'язаним перед кредитором (позивачем) до закінчення строку дії договору поруки, а п. 4.1. договору поруки передбачено, що договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 01.02.2011 року, тобто позивач пред'явив відповідачу-2 вимогу про виконання зобов'язань за договором поруки вже після закінчення строку його дії.
Також відповідно до п. 4.3. договору поруки, припинення поруки допускається без припинення забезпеченого нею зобов'язання.
У відповідності з ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення солідарно, зокрема, з відповідача-2 основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Викладене є підставою для частково задоволення позову.
Судові витрати у розмірі пропорційному позовним вимогам до відповідача-2 слід покласти на позивача, оскільки у задоволенні цих вимог судом відмовлено. Решту судових витрат слід покласти на відповідача-1, враховуючи те, що ним погашена заборгованість в сумі 31 823,65 грн. 31.03.2011р. - після порушення провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 554, 559, 599, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги до відповідача-1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край - ЛЦ" (45632, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Березова, 22; код ЄДРПОУ 33537597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріо" (49006, м. Дніпропетровськ, вул.Робоча, 17/5-а; поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Магазинна, 9; код ЄДРПОУ 30544093) - 1 381 грн. 13 коп. основного боргу, 996 грн. 14 коп. втрат від інфляції, 390 грн. 27 коп. трьох відсотків річних, 171 грн. 19 коп. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 31 823,65 грн.
У задоволенні позовних вимог до відповідача-2 відмовити у повному обсязі.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.Ю. Дубінін