06.04.11р.Справа № 5005/2397/2011
За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-Смерека”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
про розірвання договору від 04.01.2010р. №01/04 та стягнення 36 616 грн. 10 коп.
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Представники:
від позивача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;
від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Позивач просить розірвати договір від 04.01.2010р. №01/04, що укладений між сторонами, а також просить стягнути з відповідача 36 616 грн. 10 коп., що складає 8 410 грн. 00 коп. - заборгованості за надані відповідно до умов договору від 04.01.2010р. №01/04 послуги, 27 600 грн. 00 - штрафу, 194 грн. 00 коп. - 3% річних та 412 грн. 10 коп. -збитків від інфляції.
Сторони витребуваних господарським судом документів не надали, їх представники у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі „Смирнова проти України”).
Згідно з пунктом 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи приписи частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Справа згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
- 04.01.2010р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпро-Смерека” (замовником) та позивачем - Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (виконавцем) було укладено договір №01/04 (надалі - Договір), відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг по перевезенню людей (робітників замовника); виконавець зобов'язується в робочі дні надавати автотранспортний засіб в технічно справному стані о 7 годині 50 хвилин до будівлі КП «Дніпродзержинське агроуправління «Зеленбуд»за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, 92
- замовник зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих виконавцем послуг згідно актів прийому-передачі наданих послуг за відпрацьовані машино-години (пункт 2.4 Договору);
- відповідно до пунктів 3.1, 3.3 Договору вартість послуг виконавця -автомобіль мікроавтобус 290 грн. 00 коп. за 8 годин без ПДВ (по місту); підставою для оплати є акт приймання-передачі наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками сторін;
- як вбачається на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення людей автотранспортним засобом (мікроавтобусом) на загальну суму 8 410 грн. 00 коп., що підтверджується актами приймання виконаних послуг від 22.03.2010р. на суму 5 510 грн. 00 коп. та від 06.04.2010р. на суму 2 900 грн. 00 коп. (а.с.14, 15);
- пунктом 2.4 Договору встановлено строк оплати за надані послуги - з 20 по 25 число кожного місяця;
- отже, за надані позивачем послуги з перевезення людей автотранспортним засобом (мікроавтобусом) відповідач повинен був розрахуватися відповідно до 25.03.2010р. та до 25.04.2010р.;
- відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);
- отже, строк сплати за надані позивачем послуги вважається таким, що настав;
- на момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано;
- згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
- частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором;
- статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;
- таким чином, інфляційні нарахування згідно наданого розрахунку становлять 412 грн. 10 коп. (з серпня 2010р. по листопад 2010р.), а річні після перерахунку - 170 грн. 39 коп. (з 26.03.2010р. по 10.01.2011р.).
Вимогу позивача щодо стягнення штрафу у сумі 27 600 грн. 00 коп. суд вважає безпідставною, виходячи з наступного:
- штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України);
- відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання;
- якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України);
- пунктом 4.3 Договору передбачено, що у випадку порушення замовником строку оплати послуг виконавця, замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 50 грн. 00 коп. за кожен день прострочення;
- проте, суд не може вважати розмір штрафу встановленим Договором, оскільки частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України унормовано обчислення штрафу та пені лише у відсотках, і норма ця не є диспозитивною, тобто сторони не в змозі змінити її положення та встановити у договорі штраф або пеню у вигляді твердої суми;
- тому розмір штрафу за порушення замовником строку оплати послуг виконавця умовами Договору не встановлений, а відтак нарахування позивачем штрафу у розмірі 50 грн. 00 коп. за кожен день прострочення оплати за надані послуги є необґрунтованим.
Що стосується вимоги позивача щодо розірвання Договору, то вона також є безпідставною, оскільки:
- відповідно до пункту 7.1 Договору Договір вступає в силу з 05.01.2010р. і діє до 31.12.2010р.;
- якщо за 5-ть днів до закінчення строку дії даного договору ні одна із сторін не заявить письмово про припинення договору, він вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний календарний рік; у разі виробничої необхідності кожна сторона має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, попередивши про це іншу сторону за сім календарних днів (пункти 7.2, 7.3 Договору);
- відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим;
- відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;
- також відповідно до пункту 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;
- позивачем в порушення вказаних процесуальних норм не зазначено ані викладення обставин, на яких ґрунтується позовна вимоги щодо розірвання Договору, ані зазначення доказів, що підтверджують цю позовну вимогу, ані законодавство, на підставі якого заявляється позовна вимога про розірвання Договору;
- крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що будь-яких письмових повідомлень щодо розірвання Договору, спрямованих позивачем відповідачу, як на те наголошують пункти 7.2 та 7.3 Договору, матеріали справи не містять, позивачем не надані, відсутні;
- претензія без номера та дати, що адресована директору Товариства з обмеженою відповідальністю „Дніпро-Смерека” Талмазі А.С. та отримана невідомою особою 08.06.2010р., не містить будь-яких пропозицій щодо розірвання Договору (а.с. 16).
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-Смерека” (51921, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, пр. Аношкіна, 7Б, кв.2; ідентифікаційний код 36182184; п/р 26002125163 в ВАТ „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 380805) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (51928, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 8 410 грн. 00 коп. - заборгованості, 412 грн. 10 коп. - інфляційних нарахувань, 170 грн. 39 коп. - річних, 89 грн. 92 коп. -витрати по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,
„06„ квітня 2011р.