05.04.11р.
Справа № 5005/2168/2011
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Спецбуд",
м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", м. Київ
в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного
товариства "Банк Форум", м. Дніпропетровськ
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮСОЛС",
м. П'ятихатки Дніпропетровської області
про визнання договору поруки недійсним
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
Від позивача: Євстигнеєв А.О., представник, дов. б/н від 24.02.2011р.
Від відповідача: Подлозний А.Ю., представник, дов. № 10/03-57
від 08.11.2010р.
Від третьої особи: представник не з'явився
Позивач звернувся до суду та просить визнати договір поруки №07-995/08 від 27.10.2008р. укладений між Акціонерним комерційним банком "Форум" та Відкритим акціонерним товариством "Спецбуд", недійсним в частині зобов'язання щодо встановлення строків припинення поруки та припиненим, в зв'язку із закінченням строку виконання зобов'язання, посилаючись на невідповідність умов договору вимогам закону, а саме ст. 559 Цивільного кодексу України.
Представником позивача 05.04.2011р. було надано заяву про зміну предмету позову, в якій він просить визнати повністю недійсним договор поруки №07-995/08 від 27.10.2008р. з тих підстав, що ним забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором №0113/07/09-КLMV від 26.10.2007р., який сторонами не укладався.
Представник відповідача проти заяви заперечив, вказав, що має місце технічна описка в номері кредитного договору.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Вказана заява надійшла до суду після початку розгляду справи по суті (протокол від 17.03.2011р.), тому суд залишає її без розгляду.
Позивачем також заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Кіровським районним судом м. Дніпропетровська справи №2-3213/10 про визнання генерального кредитного договору недійсним.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Позивачем не доведено пов'язаність вказаних справ та сам факт розгляду такої справи, оскільки надана ним копія ухвали не засвідчена судом, не надано доказів на якій стадії знаходить провадження у справі, та що саме кредитний договір, за виконання зобов'язань по якому він є поручителем, є предметом розгляду у тій справі. Як вбачається з наданої ним ухвали мова йде про визнання генерального кредитного договору недійсним, а предметом договору поруки є зобов'язання за кредитним договором №0113/07/09-КLMV від 26.10.2007р.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Відповідач проти вимог заперечує, вважає, що договір поруки не суперечить ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки договором передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом одного року від дня строку виконання зобов'язання за кредитним договором, не пред'явить вимоги до поручителя.
Третя особа на стороні позивача, що не заявляє сам остійних вимог на предмет спору, в судове засідання не з'явилась, незважаючи на те, що належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи відповідно до положень ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Між Акціонерним комерційним банком "Форум, який в подальшому відповідно до вимог закону перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»- кредитор (надалі відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Спецбуд" - поручитель (надалі позивач) був укладений договір поруки №07-995/08 від 27.10.2008р.
За умовами вказаного договору поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮСОЛС" -боржник (третя особа) зобов'язань за кредитним договором №0113/07/09-КLMV від 26.10.2007р., який було укладено між кредитором та боржником, у повному обсязі, за умовами якого боржник зобов'язаний повернути кредитні кошти 4 196 000,00 грн з кінцевим строком повернення кредитних коштів 23.10.2009р., сплачувати нараховані відсотки за користування кредитними коштами в гривнях із розрахунку 24% річних та можливі неустойки у випадках, передбачених договором.
В розділі 4 цього договору сторони визначили, що «порука припиняється з припиненням зобов'язань за кредитним договором; якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимогу до поручителя; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України».
Позивач вважає ці умови такими, що не відповідають закону та просить визнати договір в цій частині недійсним.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 Господарського кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 559 цього Кодексу порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Законом встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, тобто закон дозволяє сторонам на свій розсуд встановити строк, після закінчення якого порука є припиненою. Також в договорі поруки визначено строк основного зобов'язання 23.10.2009р. В оспорюваному п. 4.1. договору сторони визначили, що порука припиняється з припиненням зобов'язань за кредитним договором або якщо кредитор протягом одного року від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором не пред'явить вимогу до поручителя. Вказана умова договору не суперечить вище наведеним положенням закону та відсутні правові підстави для визнання договору поруки недійсним в цій частині.
Вимоги про визнання договору поруки припиненим в зв'язку із закінченням строку виконання зобов'язання є нічим іншим, як встановленням юридичного факту, який буде встановлюватися судом при вирішенні спору про право. Тобто, в цій частині позивач вибрав не належний спосіб захисту своїх прав, та його вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, вимоги позивача незаконні та в позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 203, 215, 559 Цивільного кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
Л.П. Широбокова
Повне рішення складено 06 квітня 2011 р.