31.03.11р.Справа № 5005/986/2011
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,
м. Дніпропетровськ
до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
про визнання права власності
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
Від позивача -ОСОБА_3, представник, дов. №9006 від 24.12.2010р.
Від відповідача -представник не з'явився
Позивач звернувся до суду та просить (з врахуванням заяви від 15.02.2011р.) визнати право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2, що складається з приміщень відповідно до технічного паспорту від 18.01.2011р. за ОСОБА_2.
Ухвалою суду від 24.02.2011р. провадження у справі зупинялось для проведення судової будівельно-технічної експертизи та було поновлено ухвалою суду від 16.03.2011р. в зв'язку з надходженням висновку експерта.
31.03.2011р. Позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій він просив визнати право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2, що складається з приміщень відповідно до технічного паспорту від 18.01.2011р., а саме: 1 торгівельна зала площею 31,8 м2 , 2 - торгівельна зала площею 33,5 м2, 3 - туалет площею 1,0 м2, загальна площа складає 66,3 м2 за ОСОБА_2 без додаткових актів введення в експлуатацію з тих же підстав.
Представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач відзив на позов та витребувані судом докази не надав. В судових засіданнях 15.02.2011р. та 24.02.2011р. представник Відповідача проти позовних вимог заперечував, втім 31.03.2011р. в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення від 22.03.2011р.).
Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 24.11.2003р. є власником квартири АДРЕСА_2.
25.12.2003р. ОСОБА_2 зареєструвала своє права власності в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що посвідчено витягом №2429589 від 25.12.2003р.
З метою використання даної квартири для здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_2 були здійснені дії, направлені на переобладнання належної їй на праві власності квартири за вище зазначеною адресою, під нежитлове приміщення. Так, протягом 2010 -2011р.р. ОСОБА_2 господарським способом здійснила реконструкцію зазначеної квартири в нежитлове приміщення № 41.
Відповідно до вимог статті 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Господарським судом відповідно до листа ДМБТІ від 18.02.2011р. №1966 встановлено, що на час розгляду справи квартира № 41 по пр. Газети «Правда», 74 зареєстрована за гр. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі -продажу від 24.11.2003р., посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_4 за реєстром № 5151, а також відповідно до поточної інвентаризації, проведеної 18.01.2011р. виявлено, що ця квартира самочинно переобладнана у нежитлове приміщення № 41. Перереєстрація права власності на нього не проводилася.
Згідно частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначив судову експертизу.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 003/2011 від 12.03.2011р., проведеної судовим експертом Котенко Олександром Сергійовичем, який діє відповідно до свідоцтва № 219, встановлено:
- Здійснене позивачем Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 переобладнання житлового приміщення квартири АДРЕСА_2 в нежитлове приміщення №41, що складається із приміщень відповідно до технічного паспорту від 18.01.2011р, інвентаризаційна справа №44414, загальною площею 66,3м2, відповідає вимогам будівельних норм і правил, державним стандартам України, вимогам освітленості та інсоляції, вимогам пожежної безпеки та вимогам енергозбереження, санітарно - технічним вимогам та іншим вимогам, необхідним при прийнятті їх до експлуатації.
- Експлуатація нежитлового приміщення АДРЕСА_2, є можливою за функціональним призначенням.
- За наслідками дослідження на місці підтверджується справний технічний стан несучих конструкцій нежилого приміщення № 41 і його відповідність будівельним нормам і правилам, та державним стандартам України, необхідних для безпечної експлуатації по прямому призначенню як нежитлове приміщення під магазин.
- Здійснені переобладнання не вплинуть на цілісність житлового будинку, та не призведуть до руйнувань суміжних приміщень (квартир) та будинку в цілому. Переобладнання було виконане в межах досліджуваної квартири №41 без порушення несучій здатності конструктивних елементів, як власне квартири №41, так сусідніх квартир і усього будинку в цілому відповідно до вимог ДБН В. 2.2-15-2005 "Житлових будівель. Основні положення", ДБН В. 3.2-2-2009 "Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт".
Дослідивши матеріали справи суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_2 як підприємцем права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2, що складається з приміщень відповідно до технічного паспорту від 18.01.2011р., а саме: 1 - торгівельна зала площею 31,8 м2 , 2 - торгівельна зала площею 33,5 м2, 3 - туалет площею 1,0 м2, загальна площа складає 66,3 м2 , виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України вказане нежитлове приміщення є фактично новою річчю утвореною внаслідок використання іншої речі -квартири №41 загальною площею 62,7 м2; розташованої раніше за адресою: місто Дніпропетровськ, по пр. Газети «Правда», будинок 74. Після проведеної реконструкції дане нежитлове приміщення має нове функціональне призначення, якісні та кількісні характеристики та готово до експлуатації.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 п.2 ст. 331 Цивільного кодексу України, особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Відповідно до ч. 2 п.1 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права власності на майно.
Відповідно до положень статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та п. 10 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, рішення суду про визнання права власності відноситься до правовстановлюючих документів, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна.
З наведного слідує, що вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Судові витрати за позовом відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на позивача.
Керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, статтями 8, 16, 319, 320, 331, 392 Цивільного кодексу України,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2, яка є підприємцем, - 49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 - право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 та складається з приміщень відповідно до технічного паспорту від 18.01.2011р., а саме: 1 - торгівельна зала площею 31,8 м2 , 2 - торгівельна зала площею 33,5 м2, 3 - туалет площею 1,0 м2, загальна площа складає 66,3 м2 без додаткових актів введення в експлуатацію.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
СуддяЛ.П. Широбокова
Повне рішення складено 31 березня 2011 р.