31.03.11р.
Справа № 13/361-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Транс", м. Дніпропетровськ
про стягнення 31 086 980, 66 грн.
Суддя Коваль Л.А.
Представники:
від позивача: представник Бедрінець А.І., дов. від 01.03.2011р. № 049/2;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" (м. Дніпропетровськ) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Транс" (м. Дніпропетровськ) про стягнення з останнього на свою користь боргу у сумі 31 086 980, 66 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між позивачем, як комітентом, та відповідачем, як комісіонером, договором комісії від 28.04.2005р. № 28.04.01/Х щодо перерахування позивачу коштів за реалізовану продукцію у встановлений договором строк.
Відзивом на позов та письмовими поясненнями відповідач підтвердив борг перед позивачем у сумі 31 086 980, 66 грн., послався на те, що товар, який позивач передав відповідачу за договором комісії, відповідач продав. Покупець товару розрахувався з відповідачем векселями на загальну суму 28 116 212, 97 грн. Частиною отриманих векселів відповідач розрахувався з іншим контрагентом, частину продав, частиною провів залік зустрічних однорідних вимог. Отримані від реалізації товару грошові кошти відповідач також направив на проведення розрахунків з іншими контрагентами.
Суд відкладав розгляд справи з 03.03.2011р. на 22.03.2011р., з 22.03.2011р. на 31.03.2011р.
У судовому засіданні 31.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
28.04.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Миг" (м. Дніпропетровськ), як комітент, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Транс" (м. Дніпропетровськ), як комісіонер, уклали договір комісії № 28.04.01/Х (далі -Договір), за умовами якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за винагороду вчиняти від свого імені та за рахунок комітента угоди з реалізації товару, який надає комітент.
Пункти 2.1., 2.2., 2.3. Договору передбачають, що комісіонер отримує товар на реалізацію на умовах, обумовлених сторонами згідно цього Договору; товар вважається прийнятим комісіонером з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару; комісіонер перераховує грошові кошти за реалізований товар на рахунок комітента протягом 90 банківських днів з дати підписання комітентом звіту комісіонера.
Матеріали справи містять складені позивачем та відповідачем в період з 01.12.2006р. по 25.04.2008р. акти приймання-передачі товару та підписані позивачем та відповідачем в період з 31.12.2006р. по 30.04.2008р. звіти комісіонера.
Наведені звіти комісіонера складено на загальну суму 31 717 334, 20 грн.
Позивач посилається на часткове перерахування відповідачем позивачу суми, зазначеної у звітах комісіонера, наявність боргу у розмірі 31 086 980, 66 грн., що і є причиною спору.
Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Стаття 1014 ЦК України встановлює обов'язок комісіонера вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.
Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (ст. 1022 ЦК України).
За наведених правових норм, інститут комісії охоплює як передання товару комісіонеру на реалізацію, так і його реалізацію, отримання плати за реалізований товар.
З метою встановлення обставин, чи мало місце реальне виконання Договору, суд зобов'язував позивача та відповідача надати ряд доказів, необхідних для вирішення спору, а саме суд зобов'язував позивача підтвердити первинними доказами належність позивачу товару, який передавався на реалізацію відповідачу, докази придбання цього товару позивачем, а відповідача -докази реалізації товару, отриманого від позивача, отримання коштів від реалізації.
Ні позивач, ні відповідач відповідні витребувані докази не надали.
Доказів реалізації товару відповідачем, отримання відповідачем коштів від реалізації товару не надав і позивач, який в силу правової природи договору комісії має право на отримання будь-якої інформації та доказів в її підтвердження від відповідача, щодо виконання останнім обумовленого Договором доручення.
Складання звітів щодо виконання договірних відносин протягом тривалого періоду (з 31.12.2006р. по 30.04.2008р.), відсутність жодних доказів щодо з'ясування комітентом обставин реалізації комісіонером товару (укладення договорів, отримання плати за товар тощо) та відсутність у комітента безпосередньо доказів реалізації товару, переданого на комісію, та одночасно відсутність протягом цього періоду розрахунків між сторонами за товар вартістю більш ніж 30 000 000, 00 грн., не вказує на реальне виконання сторонами договору комісії, зокрема щодо реалізації товару комісіонером, та свідчить про наявність ознак його фіктивності.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Предметом доказування у правовідносинах комісії є виконання зобов'язань і щодо реалізації товару комісіонером та отримання ним плати за реалізований товар, а зважаючи на викладені вище обставини, комітент був зобов'язаний мати відповідні докази в підтвердження цих обставин.
Обставини, якими обґрунтований позов, суд вважає недоведеними.
Посилання відповідача на отримання ним векселів за реалізований товар не підтверджується матеріалами справи. Жодні докази вчинення комісіонером угод, а також їх виконання, у тому числі отримання векселів, відсутні.
Окрім того, в силу ч. 1 ст. 1022 ЦК України, яка покладає на комісіонера обов'язок передати комітенту все одержане за договором, передачі комітенту в межах Договору, з огляду на доводи відповідача, підлягали не грошові кошти, а відтак у останнього відсутнє грошове зобов'язання.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи у їх сукупності, як того вимагає ст. 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є неправомірними та не підлягають задоволенню.
Суд відхиляє доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог, оскільки вони не спростовують наведеного вище.
Суд не приймає відсутність заперечень відповідача щодо його боргу, оскільки в силу ст. 43 ГПК України визнання певних обставин сторонами не є обов'язковим для суду.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові -відмовити повністю.
Витрати у справі віднести на позивача.
Суддя Л.А. Коваль
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 05.04.2011р.