Іменем України
30 березня 2011 року Справа № 5020-4/265
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Балюкової К.Г.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 30 від 18.01.2011 (представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_2);
відповідача - не з'явився (ТОВ "В.А.Л.");
третьої особи - не з'явився (Севастопольська міська рада);
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 24 лютого 2011 року у справі № 5020-4/265
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99040)
до товариства з обмеженою відповідальністю "В.А.Л." (вул. Дзержинського, буд. 53, офіс 39, місто Севастополь, 99011)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)
про визнання права оренди земельної ділянки у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомості
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24 лютого 2011 року у справі № 5020-4/265 (суддя О.С. Погрібняк) відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю „В.АЛ.” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Севастопольської міської Ради про визнання права оренди земельної ділянки у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомості.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 377 Цивільного кодексу України та стаття 120 Земельного кодексу України передбачають можливість переходу права користування земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), при цьому розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована посиланнями фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на порушення господарським судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її розгляду.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарським судом міста Севастополя при прийнятті рішення не враховано положення статті 181 Господарського кодексу України, а також 93 та 123 Земельного кодексу України.
В судове засідання 30 березня 2011 року представники товариства з обмеженою відповідальністю „В.АЛ.” та Севастопольської міської Ради не з'явилися, про місце і час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
Таким чином, вказані учасники судового процесу не скористалися своїм процесуальним правом у справі на участь свого представника в засіданні суду апеляційної інстанції.
Суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність даних учасників судового процесу за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
18 грудня 2001 року Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 995 „Про передачу в оренду земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.”, відповідно до якого товариству з обмеженою відповідальністю „В.АЛ.” була передана в оренду строком до 01 січня 2027 року земельна ділянка площею 0,40 га по вул. Катерній (бухта Карантинна) у місті Севастополі для будівництва готельного комплексу з віднесенням цих земель до земель населених пунктів.
Відповідно до вказаного рішення товариство з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.” було зобов'язано, зокрема, здійснювати будівництво на даній земельній ділянці тільки на підставі затвердженої Управлінням містобудівництва та архітектури проектної документації, яка пройшла комплексну державну експертизу, після отримання дозволу в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, а також здійснити будівництво об'єкта протягом не більше п'яти років.
На виконання рішення Севастопольської міської ради від 18 грудня 2001 року № 995 11 квітня 2002 року між Севастопольською міською радою (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.” (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,40 га по вул. Катерній (бухта Карантинна) у м. Севастополі строком до 01 січня 2027 року для будівництва готельного комплексу.
Згідно з контрактом (договором підряду) № 809-1 від 08 вересня 2003 року будівельні роботи по будівництву корпусу № 2 (перша черга будівництва) виконувало приватне підприємство „Югра” на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № 251/661 від 02 серпня 2005 року.
08 грудня 2009 року між приватним підприємством „Югра” (Сторона-1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Сторона-2) був укладений договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, які були використані у процесі будівництва у вигляді незавершеного будівництва.
Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору Сторона-1 передала у власність Стороні-2 будівельні матеріали (Об'єкт), які були використані у процесі будівництва у вигляді незавершеного будівництва двохповерхового гостьового котеджу № 2 першої черги будівництва готельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу від 08 грудня 2009 року було встановлено, що Об'єкт - будівельні матеріали, які були використані у процесі будівництва у вигляді незавершеного будівництва двохповерхового гостьового котеджу № 2 першої черги будівництва готельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, є власністю приватного підприємства „Югра”, який будувався приватним підприємством „Югра” згідно з контрактом (договором) № 89 від 08 вересня 2003 року на виконання будівельних робіт, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „В.А.Л.” (Замовник) та приватним підприємством „Югра” (Підрядна організація).
Заочним рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 13 квітня 2010 року у справі № 2-2353/10 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було визнано право власності на будівельні матеріали, які були використані у процесі будівництва у вигляді незавершеного будівництва двохповерхового гостьового котеджу № 2 першої черги будівництва готельного комплексу, що складає 44,8 % його готовності, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
У грудні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „В.АЛ.” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Севастопольської міської Ради та просила визнати за нею право оренди земельної ділянки площею 0,4 га, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, обґрунтовуючи позовні вимоги посиланнями на положення статті 7 Закону України „Про оренду землі”, статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, а також набуттям права власності на об'єкт нерухомості.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судових засіданнях представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Враховуючи, що предметом вказаного спору є відносини щодо оренди землі у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомості до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України „Про оренду землі”, Земельного кодексу України, а також Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Право користування (в тому числі на правах оренди) земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості виключно за умови, що в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно з вимогами земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.
При цьому, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю, а оформлення такого права повинно здійснюватись у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 набула право власності на спірний об'єкт нерухомості на підставі заочного рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 13 квітня 2010 року у справі № 2-2353/10, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду міста Севастополя про те, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду у особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, тобто фізична особа-підприємець ОСОБА_2 має право оренди спірної земельної ділянки відповідно до вимог чинного земельного законодавства, оформлювати право користування земельною ділянкою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 потрібно у встановленому законом порядку.
Будь-які докази про те, що питання землекористування у зв'язку з придбанням фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомості розглядалось повноважним органом з прийняттям відповідного рішення, як того вимагає земельне законодавство, в матеріалах справи відсутні.
За вказаних обставин Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
Отже, вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду міста Севастополя від 24 лютого 2011 року у справі № 5020-4/265 відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 24 лютого 2011 року у справі № 5020-4/265 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді К.Г. Балюкова
К.В. Волков
Розсилка:
1. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99040)
2. ТОВ "В.А.Л." (вул. Дзержинського, буд. 53, офіс 39, місто Севастополь, 99011)
3. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)
4. господарський суд м. Севастополя
5. у к/с
6. у справу