донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.04.2011 р. справа №6/6/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівАкулової Н.В.
Будко Н.В.
Зубченко І.В.
за участю
представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1, протокол від 14.11.2006р.
від відповідача:Чумас Г.Г., довіреність б/н від 15.11.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного малого підприємства “МІФ”, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від20.01.2011року
у справі№6/6/2011 /суддя Василенко Т.А./
за позовомПриватного малого підприємства “МІФ”, м. Луганськ
до Приватного акціонерного товариства “Науково-виробничий центр “Трансмаш”,м. Луганськ
прозобов'язання сплатити кошти
Приватне мале підприємство “МІФ”, м. Луганськ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Науково-виробничий центр “Трансмаш”,м. Луганськ про зобов'язання відповідача згідно п.4.2.2 договору № 2310772 від 31.07.2007року повернути суму авансових платежів, отриманих від Замовника з урахуванням індексу інфляції за термін з 27.12.2007року по 31.11.2010року в сумі 81 730грн./арк. справи 2-3/.
Рішенням від 20.01.2011року господарський суд Луганської області /суддя Василенко Т.А./ відмовив у задоволенні позову./арк. справи 45-46/.
Рішення мотивоване тим, що між сторонами укладено договір №2310772 від 31.07.2007року; на виконання умов договору, позивачем перераховано платіжним дорученням №351 відповідачу кошти у сумі 55000грн, але відповідач роботи передбачені договором не виконав; відповідач з позовом не погоджується та просить застосовувати строк позовної давності; п.4.2.2 договору передбачає, що у випадку одностороннього припинення виконавцем робіт, останній зобов'язаний повернути всю суму авансових платежів, отриманих від замовника; з п.4.2.2 договору не вбачається, коли же саме відповідач повинен повернути авансові платежі, тому застосовується положення ч.2 ст.530 ЦК України, позивач не звертався до відповідача з вимогами про повернення авансових платежів. На момент звернення із позовом у позивача не виникло право вимоги повернення авансових платежів; позивачем невірно визначені предмет та підстави позову.
Приватне мале підприємство “МІФ”, м. Луганськ у апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 20.01.2011року у справі №6/6/2011 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки судом строк повернення авансових платежів, встановлений в листі відповідача №17/070 від 15.01.2007року, строк повернення попередньої оплати 01.01.2008року, вимога про повернення авансових платежів до відповідача надіслана «Укрпоштою»29.12.2010року, копія чеку додається.
Представник Приватного акціонерного товариства “Науково-виробничий центр “Трансмаш”,м. Луганськ вважає рішення господарського суду Луганської області від 20.01.2011року у справі №6/6/2011 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогами щодо повернення авансових платежів, , на момент звернення із позовом у позивача не виникло право вимоги повернення авансових платежів.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, які з'явились у судове засідання, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Як встановлено судом першої інстанції, 31.07.2007року між сторонами у справі укладено договір №2310772, за умовами якого Виконавець /відповідач/ зобов'язується розробити комплекс технічної документації на регулятор напруги стартер -генератора РНТ6-1, блок пожежної сигналізації і управління БПСУ-1, блок резисторів БР у відповідності з додатком №1, який є невід'ємною частиною договору./арк. справи 9/.
Ціна робіт, виконаних за цим договором складає 55000грн./п.2.1 договору/.
Тобто, умовами договору не передбачено, в який строк відповідач повинен був розробити комплекс технічної документації.
Розрахунки по договору Замовник /позивач/ здійснює шляхом перерахування передплати у розмірі 100% загальної вартості /п.2.2 договору/.
Тобто, умовами договору не передбачено, в який строк позивач повинен був перерахувати передплату у розмірі 100% загальної вартості.
Пункт 8.2 договору передбачає, що у випадку несвоєчасного перерахування авансових платежів, строки виконання корегуються на час затримки перерахування коштів.
Відповідно до п.9.1 договору строк дії договору: початок -від дати підписання, закінчення -31.12.2007року.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплено печатками підприємств. Договір не пролонговано, додаткових угод до нього не укладалось.
Оскільки договір №2310772 від 31.07.2007року діє до 31.12.2007року, умовами договору не передбачено в який строк перераховується предоплата, позивач платіжним дорученням від 27.12.2007року перераховує відповідачу 55000грн., в якому зазначена підстава «оплата за дог.№2310772 від 31.07.07 за техдокументацію. Разова операція, у т.ч.ПДВ 9166,67грн.»./арк. справи 16/.
Тобто, за кілька днів до закінчення дії договору .№2310772 позивач платіжним дорученням перерахував відповідачу 55000грн.
Відповідач листом від 15.01.2007року №17/070 повідомив позивача про те, що попередня оплата перерахована ним за два робочих дні до закінчення строку дії договору, за цей час відбулось збільшення цін, тому договір №2310772 від 31.07.2007року втратив силу з 01.01.2008року та буде повернута попередня оплата./арк. справи 13/.
Позивач вважає, що договір №2310772 від 31.07.2007року є дійсним до повного його виконання обома сторонами /див. лист від 15.01.2008року №1/арк. справи 14/.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони не вносили зміни до умов договору; відповідно до п.9.1 договору договір діє до 31.12.2007року.
Предмет позову -зобов'язання відповідача згідно п.4.2.2 договору № 2310772 від 31.07.2007року повернути суму авансових платежів, отриманих від Замовника з урахуванням індексу інфляції за термін з 27.12.2007року по 31.11.2010року в сумі 81 730грн.на поточний рахунок позивача./арк. справи 2-3/.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Закону. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України, підставою виникнення зобов'язання є, зокрема, господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначають, що у випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки умовами договору не передбачено, в який термін відповідач повинен повернути позивачу попередню оплату; матеріали справи не містять доказів про звернення позивача з вимогою про повернення попередньої оплати.
Посилання скаржника, що вимога щодо повернення попередньої оплати була направлена відповідачу 29.12.2010року, що підтверджується фіскальним чеком «Укрпошта», не приймається судовою колегією виходячи з наступного.
У відповідності з приписами ст.101 Господарського процесуального кодексу України процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи, суду першої інстанції вимога від 29.12.2010року не надавалась.
Позивач належними доказами у справі не обґрунтував неможливість подання суду першої інстанції вказаної вимоги з причин, що не залежали від нього.
Як вбачається з особистої відмітки директора позивача, яка засвідчена його підписом, позовна заява здана до канцелярії господарського суду Луганської області 29.12.2010року, тоді як дата направлення вимоги, за твердженням позивача, також є 29.12.2010року.
Крім того, до апеляційної скарги доданий лише фіскальний чек «Укрпошта», який свідчить, що 29.12.2010року на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією було направлено лист. До апеляційної скарги безпосередньо не додано вимоги від 29.12.2010року, на яку посилається позивач.
Матеріалами справи спростовується також твердження скаржника, що відповідач листом №17/070 від 15.01.2007року зазначив строк повернення попередньої оплати 01.01.2008року, оскільки, як вбачається з згадуваного листа, відповідач повідомив позивача виключно про те, що попередня оплата перерахована ним за два робочих дні до закінчення строку дії договору, за цей час відбулось збільшення цін, тому договір №2310772 від 31.07.2007року втратив силу з 01.01.2008року та буде повернута попередня оплата, без зазначення строку повернення вказаної попередньої оплати.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що не має повноважень за власною ініціативою змінювати як предмет, так і підставу позову.
Оскільки суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог відносно стягнення суми авансових платежів, вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань на підставі ст. 625 ЦК України також обґрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення, так як відсутній факт прострочки виконання з боку відповідача грошового зобов'язання.
Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Луганської області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 53, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Відновити строк на подання апеляційної скарги.
Рішення господарського суду Луганської області від 20.01.2011року у справі №6/6/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного малого підприємства “МІФ”, м. Луганськ -без задоволення.
Головуючий Н.В.Акулова
Судді Н.В.Будко
І.В.Зубченко
Надруковано: 5 прим.
1-позивачу
2-відповідачу
3-у справу
4-ГСДО
5-ДАГС