"19" квітня 2011 р. Справа № 5016/704/2011(3/55)
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грей - Юг»
49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 80
До відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1
про: стягнення заборгованості в сумі 34 421,93 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: Кощеєв В.М., за довіреністю;
Від відповідача: не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 34 421,93 грн., в тому числі: 25 306,22 грн. - основного боргу, 2004,66 грн. -3% річних, 7111,05 грн. -інфляційних.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі усної угоди між сторонами, накладних зі строком оплати товару, норм ст.ст. 526, 530, 692, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 230-232 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що в порушення умов, визначених змістом зобов'язання, відповідач не оплатив отриманий товар за накладними.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив по суті позову не надав, витребувані ухвалою суду документи не представив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії суду на зворотній стороні ухвали та поштове повідомлення.
Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
19.04.11 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -
встановив:
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктами 1 та 2 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до приписів ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
За правилами частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Матеріали справи свідчать, що за накладними:
- № 1-199-05 від 30.05.08 р. на суму 8 836,76 грн. (дата оплати -07.06.08 р.);
- № 1-040-06 від 07.06.08 р. на суму 9 987,89 грн. (дата оплати -14.06.08 р.);
- № 1-041-06 від 07.06.08 р. на суму 6 481,57 грн. (дата оплати -14.06.08 р.)
позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 25 306,22 грн.
За правилами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З пояснень позивача та матеріалів даної справи вбачається, що жодних проплат за отриманий товар по вищенаведеним накладним відповідач не здійснив.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, а саме - не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе зобов'язань, щодо повної сплати постачальнику грошових коштів за отриману продукцію.
Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, суд встановив, що борг відповідача перед позивачем дійсно складає в розмірі 25 306,22 грн.
За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Діючим законодавством, а саме п. 1 ст. 612, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги наявність основного боргу з відповідача перед позивачем, суд вважає правомірними вимоги останнього до стягнення з боржника за період з 15.06.2008 року по 01.02.2011 рік - 7111,05 грн. інфляційних та 2004,66 грн. - нарахованих 3% річних за період з 07.06.08 р. по 01.02.11 р.
Таким чином, оскільки, в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені права та законні інтереси позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грей - Юг»(49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 80, код ЄДРПОУ 34772945) -25 306,22 грн. основного боргу, 2004,66 грн. -3 % річних, 7111,05 грн. -інфляційних, 344,22 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя О.Г. Смородінова
Рішення підписано 22.04.11 р.