ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 52/7613.04.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»до Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Головне управління земельних ресурсів України про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням, земельною ділянкою та відшкодування шкоди в розмірі 33 063, 90 грн. та зустрічним позовом Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»про стягнення 25 420, 88 грн. та звільнення самовільно захопленої земельної ділянки, за участю представників позивача (за первісним позовом) -Гребеника Ю.В., довіреність № б/н від 10.10.2010 року, відповідача (за первісним позовом) -Самчишиної Н.М., довіреність № 3/юр від 04.01.2011 року, від прокуратури -Фролової М.П.,
У січні 2011 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням загальною площею 3386, 8 кв.м., що становить 94/100 частин від нежилих приміщень площею 3602, 6 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Сурикова, 3, (літ. О); земельною ділянкою за тією ж адресою розміром 2944, 87 кв.м., кадастровий номер 72:063:004 та відшкодування шкоди в розмірі 33 063, 90 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.02.2011р.
02.02.2011 року Державним підприємством «Київський науково-дослідний інститут гідро приладів» через канцелярію суду було подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна» про стягнення 25 420, 88 грн. та звільнення самовільно захопленої земельної ділянки, яка ухвалою суду від 02.02.2011 року була прийнята для спільного розгляду з первісним позовом.
23.02.2011 року представником відповідача за зустрічним позовом було подано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого вважає, що провадження у справі по зустрічному позову підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.
У судовому засіданні 23.02.2011 року оголошувалась перерва на 10.03.2011 року.
У судовому засіданні 10.03.2011 року оголошувалась перерва на 24.03.2011 року.
07.04.2011 року позивачем за первісним позовом були подані письмові пояснення щодо правового статусу спірної земельної ділянки.
У судовому засіданні 07.04.2011р. оголошувалась перерва на 13.04.2011р.
Представники прокуратури та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представників прокуратури та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представників прокуратури та третьої особи, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають, а зустрічні позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 липня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»(покупець) було укладено договір купівлі -продажу, відповідно до умов якого продавець продав та зобов'язався передати, а покупець купив та зобов'язався прийняти нежилі приміщення (в літ. О), загальною площею 3386, 8 кв.м., а саме: І поверх -частина нежилого приміщення № 2 (приміщення 1-16) площею 1534 кв.м. (загальна площа приміщення № 2 -1676, 5 кв.м.); антресоль І поверху -нежиле приміщення № 3 (приміщення 1-3) площею 84, 9 кв.м.; ІІ поверх -нежиле приміщення № 5 (приміщення 1-21) площею 1683, 2 кв.м.; антресоль ІІ поверху -нежиле приміщення № 1 (приміщення 1-4) площею 84, 7 кв.м., які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Сурикова, 3.
Передача вищезазначених приміщень підтверджується актом прийому-передачі від 01.09.2005 року.
Відповідно до реєстраційного посвідчення № 003612, виданого 04.10.2005 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, нежилі приміщення (в літ. О) загальною площею 3 386, 8 кв.м., що складають 94/100 частини від нежилих приміщень площею 3 602, 6 кв.м., розташовані в м. Києві по вул. Сурикова, 3, зареєстровані Товариством з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна» на праві колективної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Відповідно до вищенаведеної статті ЦК України право власності (право користування) на земельну ділянку, на якій розміщені відчужувані житловий будинок, будівля або споруда переходить до нового власника лише у разі набуття права власності на весь житловий будинок, будівлю або споруду.
Договір купівлі-продажу від 22 липня 2005 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна», свідчить про набуття права власності позивачем за первісним позовом лише на окремі приміщення нежитлового будинку, що не передбачає перехід у зв'язку з цим права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться нежитловий будинок.
Також даний договір і не містить умов щодо розміру та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку переходить до позивача за первісним позовом у зв'язку з переходом права власності на нежитлові приміщення.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Стаття 126 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою, свідоцтвом про право на спадщину; право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем за первісним позовом не надано суду належних доказів на підтвердження у встановленому законом порядку наявності у нього права власності або права користування земельною ділянкою по вулиці Сурикова, 3 у м. Києві.
Витяг з технічної документації та сплата позивачем земельного податку не є належними доказами перебування спірної земельної ділянки у користуванні чи власності позивача в розумінні ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна».
При розгляді зустрічного позову судом встановлено, що 01 листопада 2005 року між Державним підприємством «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»було укладено договір № 91-БР-05 користування (часткової оренди) ліфта, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у платне користування (часткову оренду) вантажний ліфт, реєстраційний номер 1762, розташований у корпусі № 4 за адресою: м. Київ, вул. Сурикова, 3 для обслуговування першого та другого поверхів.
Пунктом 3.1. сторони обумовили плату по договору у розмірі 700,00 грн.
За актом приймання-передачі майна по договору № 91-БР-05 від 23.11.2005 року позивач за зустрічним позовом передав, а відповідач прийняв у платне користування (часткову оренду) за узгодженим графіком користування вантажний ліфт, реєстраційний номер 1762.
01 лютого 2006 року сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 91-БР-05 від 01.11.2005 р., згідно з п. 1.2. якої сторони узгодили, що відповідач відшкодовує позивачу витрати, пов'язані з використанням його території загальною площею 555 кв.м. для виконання вантажно-розвантажувальних робіт при користуванні вантажним ліфтом, а також, передбачили плату по договору у розмірі 1 454, 8 грн., а саме: 700, 00 грн. за користування ліфтом та 754, 80 грн. за користування територією для виконання вантажно-розвантажувальних робіт.
У відповідності до п. 3.3. договору листом № 107/ОГЄ від 06.02.2007р. позивач за зустрічним позовом збільшив розмір щомісячної плати за користування ліфтом до 800, 00 грн., а листом № 866/ПЕВ від 26.10.2007р. -до 976, 80 грн.
Відповідно до п. 7.2. договору договір може бути продовжений на той же термін і на тих же умовах в разі відсутності заяви однієї зі сторін про його припинення.
Листом № 740/ПЕВ від 19 вересня 2008 року позивач повідомив відповідача про те, що дію додаткової угоди № 1 до договору № 91-БР-05 від 01.11.2005 р. припинено з 01.10.2008р. в зв'язку з закінченням терміну дії договору № 91-БР-05 від 01.11.2005 р. та додаткової угоди до нього.
Проте, відповідач незважаючи на припинення дії договору продовжував використовувати вантажний ліфт та користуватись територією позивача для власних цілей, зокрема, для розміщення та обслуговування стоянки автотранспорту, про що свідчать звернення позивача до прокуратури, відповіді прокуратури на звернення позивача, постанови прокурора другого відділу прокуратури міста Києва про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, відповіді Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, які залучені до матеріалів справи.
Враховуючи, що відповідач використовував земельну ділянку позивача для виконання вантажно-розвантажувальних робіт, проте з січня 2010 року не вносив плату за використання землі території позивача, з нього підлягає стягненню на користь позивача 12698, 40грн. за фактичне користування територією та ліфтом позивача.
21 вересня 2010 року працівниками Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у м. Києві було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки, результати якої були оформлені актом № 1721/43.
З акту вбачається, що у результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка площею орієнтовно 0, 06 га огороджена парканом та використовується ТОВ «Брізпорт Україна»без документів, що підтверджують право власності чи право користування, в тому числі на умовах оренди.
Листом № 6046 від 13.10.2010 року Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель повідомило позивача за зустрічним позовом про результати перевірки, які оформлені актом № 1721/43 від 21 вересня 2010 року та зазначило, що відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, шкода за самовільне зайняття відповідачем за зустрічним позовом земельної ділянки за адресою: вул. Сурікова, 3 у м. Києві становить 12 722, 48 грн.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 378 ЦК України).
Згідно із ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів. Права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом (зокрема): припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; відшкодування збитків тощо.
Стаття 152 Земельного кодексу України зазначає, що власник або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю і відшкодування завданих збитків.
Враховуючи, що судом встановлено, що відповідач за відсутності правових підстав використовує земельну ділянку за адресою: вул. Сурікова, 3, площею 555 кв.м., яка знаходиться на балансі позивача, та протиправним використанням земельної ділянки завдає шкоди ґрунтовому покриву, позовні вимоги Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 12 722, 48 грн. шкоди обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача за зустрічним позовом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні первісного позову відмовити.
Зустрічні позовні вимоги задовольнити.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»(01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 11, код 32668060) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сурікова, 3, площею 555 кв.м.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»(01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 11, код 32668060) на користь Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»(03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код 14310098) шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки за адресою: вул. Сурікова, 3 у Солом'янському районі м. Києва у розмірі 12 722 (дванадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 48 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»(01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 11, код 32668060) на користь Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»(03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код 14310098) місячну плату за використання території для вантажно-розвантажувальних робіт у сумі 12 698 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 40 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брізпорт Україна»(01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 11, код 32668060) на користь Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»(03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код 14310098) 339 (триста тридцять дев'ять) грн. 20 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна