ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/6420.04.11
За позовомПриватного акціонерного товариства Страхового дому «Європейський світ»
ДоПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КИЙ АВІА ГАРАНТ»
Простягнення 14 430, 04 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судовому засіданні брали участь:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Гуменюк О.З., дов. № б/н від 01.03.2011 р.
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства Страхового дому «Європейський світ»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КИЙ АВІА ГАРАНТ»про стягнення 6 289, 21 грн. інфляційних нарахувань, 1 149, 29 грн. трьох відсотків річних та 6 991, 54 грн. пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем суми боргу на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 р. у справі № 27/19, у відповідності до якого на користь Закритого акціонерного товариства Страхового дому «Європейський світ»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Страховий дім «Європейський світ») було стягнуто з Закритого акціонерного товариства Страхової компанії «КИЙ АВІА ГАРАНТ»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «КИЙ АВІА ГАРАНТ») 30 332, 04 грн. страхового відшкодування, пеню у сумі 1 562, 11 грн., 3% річних у розмірі 256, 77 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 321, 51 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою суду від 02.03.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/64 та призначено її розгляд на 28.03.2011 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судове засідання 28.03.2011 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 02.03.2011 р. належним чином не виконав. Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 25.03.2011 р. від позивача надійшла заява, в якій він просив провести дане судове засідання без участі його представника, та 28.03.2011 р. -письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, відсутні справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору.
Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, суд його задовольнив.
Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у позові повністю, та заявив про застосування строку позовної давності.
Суд повідомив, що зазначене клопотання буде вирішене в ході судового розгляду справи.
Враховуючи наведене, з метою витребування необхідних документів у справі, у зв'язку з нез'явленням представника позивача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 02.03.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 28.03.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 20.04.2011 р., повторно зобов'язано позивача надати суду оригінали доданих до позовної заяви документів, довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України станом на день розгляду справи та повторно зобов'язано направити у судове засідання уповноважено представника.
У судовому засіданні 20.04.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, на виконання вимог ухвал суду від 02.03.2011 р. та від 28.03.2011 р. надав витребувані судом документи.
Представник відповідача пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Господарським судом міста Києва було розглянуто справу № 27/19 за позовом Закритого акціонерного товариства Страхового дому «Європейський світ»до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «КИЙ АВІА ГАРАНТ»про стягнення 32 150, 92 грн. за договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 07/84 від 01.10.2007 року., і у цій справі 30.03.2009 р. судом прийнято рішення про задоволення позову повністю, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 р. залишено без змін та постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2009 р. залишено без змін.
Зазначеним судовим рішенням були встановлені наступні факти.
01.10.2007 року між Закритим акціонерним товариством Страховою компанією «Синдек»(перестрахувальник), назва якого змінена на Закрите акціонерне товариство Страховий дім «Європейський світ», та Відкритим акціонерним товариством Страховою компанією «Кий Авіа Гарант»(перестраховик) укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 07/84, відповідно до п.1.1 якого, предметом є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).
Пунктом 1.2 вищевказаного договору передбачено, що на підставі договору сторони можуть укладати конкретні договори перестрахування окремо по кожному ризику. Кожен конкретний договір перестрахування незалежний від умов будь-якого іншого конкретного договору перестрахування, укладеного сторонами.
Відповідно до п. 2.1 договору № 07/84 від 01.10.2007 року пропозиція конкретного ризику в перестрахування здійснюється у виді конкретного договору перестрахування (ковер-ноту, сліпу, оферти), підписаного перестрахувальником і завіреного печаткою, що направляється перестраховику за допомогою факсимільного чи поштового зв'язку чи електронною поштою. У конкретному договорі перестрахування відображаються умови оригінального договору страхування і запропоновані умови передачі ризику в перестрахування.
Згідно з п. 4.6 даного договору відповідальність перестраховика обмежується тільки його часткою (обсягом) відповідальності за конкретним договором перестрахування і не може бути збільшена у випадку нездатності перестрахувальника цілком відшкодувати збиток за його (перестрахувальника) часткою (обсягом) відповідальності.
Пунктом 3.1.5 договору № 07/84 від 01.10.2007 року передбачено, що перестрахувальник зобов'язаний повідомити перестраховика про настання страхового випадку по перестрахованому ризику протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту одержання інформації про його настання. Перестрахувальник у повному обсязі має право співробітничати з пере страховиком чи його представниками в розслідуванні, врегулюванні і погашенні будь-якої претензії.
Відповідно до п. п. 3.3.1 та 3.3.2 вищезазначеного договору, перестраховик зобов'язується перерахувати перестрахувальнику страхове відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов договору і конкретного договору перестрахування, у термін передбачений договором. Брати пропорційну участь або відповідно з прийнятими на себе зобов'язаннями по конкретних договорах непропорційного перестрахування в оплаті усіх витрат, понесених перестрахувальником в результаті розслідування і визначенням розміру збитку.
Згідно із п. 7.1 договору № 07/84 від 01.10.2007 року, при настанні страхового випадку, передбаченого оригінальним договором страхування і конкретним договором перестрахування, перестраховик виплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, що відповідає його частці (обсягу) відповідальності за конкретним договором перестрахування, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після одержання від перестрахувальника комплекту документів, зазначеного в п. 7.1 договору.
23.01.2008 року між Закритим акціонерним товариством Страховим домом «Європейський світ»(страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал Едвайс»(страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 0152/001/11/008, відповідно до якого було застраховано транспортний засіб -Мерседес Бенц S 550, д.н. НОМЕР_1.
24.01.2008 року між Закритим акціонерним товариством Страховим домом «Європейський світ»(страховик) та Закритим акціонерним товариством Страховою компанією «Кий Авіа Гарант»(перестраховик) укладено ковер-нот № 022/08ТР, предметом страхування якого є транспортний засіб Мерседес Бенц S 550, д.н. НОМЕР_1.
Згідно з п.6.1 договору, страховими випадками є пошкодження, знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 9 ковер-ноту № 022/08ТР від 24.01.2008 року визначено, що період страхування - з 24.01.2008 р. до 23.01.2009 р.
Загальна відповідальність перестраховика становить 60 000,00 грн.
20.04.2008 року зі застрахованим транспортним засобом Мерседес Бенц S 550, д.н. НОМЕР_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого застрахованому автомобілю було завдано технічних пошкоджень.
Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Мерседес Бенц S 550, д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, без урахування величини втрати товарної вартості складає 586 874,36 грн., в т.ч. ПДВ -97 812,39 грн., що підтверджується звітом № 81/04/08 про оцінку автомобіля від 22.04.2008 року.
01.07.2008 року Головою правління Закритого акціонерного товариства Страхового дому «Європейський світ»видано наказ, яким прийнято рішення про нарахування страхового відшкодування по страховій події -ДТП, яка сталась 20.04.2008 року з ТЗ Мерседес Бенц S 550, д.н. НОМЕР_1 у розмірі 587 274, 36 грн. Однак, оскільки у ТОВ «Лигал Едвайс»існувала заборгованість по страховим платежам, то страхове відшкодування було нараховане шляхом здійснення заліку несплачених частин страхових платежів в сумі 33 235, 59 грн.
02.07.2008 року позивач виплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лигал Едвайс»страхове відшкодування в сумі 554 038, 77 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12.
Статтею 25 Закону України «Про страхування»передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
03.07.2008 року позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою на сплату відшкодування з перестрахування.
Даний лист був отриманий відповідачем 09.07.2008 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06356760.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
Згідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відтак, суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 30 332, 04 грн. правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивач також просив стягнути з відповідача пеню в сумі 1 562, 11 грн. та 3% річних в сумі 256, 77 грн. за період з 31.07.2008 р. до 10.11.2008 р.
Пунктом 3.2.6 договору передбачено, що перестрахувальник залишає за собою право нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 0, 05% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідач повинен був виплати свою частку страхового відшкодування, згідно п. 7.1 договору, протягом 15 банківських днів після одержання від позивача комплекту документів. Враховуючи те, що відповідач, як було встановлено судом, отримав документи 09.07.2008 р., тому він повинен був здійснити своє зобов'язання за договором у строк до 30.07.2008 р. Таким чином, пеня повинна нараховуватися починаючи з 31.07.2008 р.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 562, 11 грн. пені була визнана судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до розрахунку позивача, перевіреного судом, суд встановив, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних становлять 256, 77 грн. та підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 р. було стягнуто з відповідача на користь позивача 30 332, 04 грн. страхового відшкодування, пеню у сумі 1 562, 11 грн., 3% річних у розмірі 256, 77 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 321, 51 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, і зазначене рішення залишено без змін вищими судовими інстанціями.
Позивач повідомив суду, що відповідачем було належним чином виконане зазначене рішення Господарського суду від 30.03.2009 р. у справі № 27/19 лише 11.02.2011 р., що свідчить про прострочення ним виконання своїх зобов'язань щодо виплати долі страхового відшкодування за договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 07/84 від 01.10.2007 року.
За таких обставин Приватне акціонерне товариство Страховий дім «Європейський світ»звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КИЙ АВІА ГАРАНТ»6 289, 21 грн. інфляційних нарахувань, 1 149, 29 грн. трьох відсотків річних та 6 991, 54 грн. пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем суми боргу на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 р. у справі № 27/19.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що ці вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 6 289, 21 грн. інфляційних нарахувань та 1 149, 29 грн. трьох відсотків річних за період з 11.11.2008 р. до 11.02.2010 р. у зв'язку із порушенням відповідачем суми виплати долі страхового відшкодування за договором про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 07/84 від 01.10.2007 року.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
У відповідності до розрахунку річних процентів, наданого позивачем і перевіреного судом, з відповідача на користь позивача підлягають 6 289, 21 грн. інфляційних нарахувань та 1 149, 29 грн. трьох відсотків річних за період з 11.11.2008 р. до 11.02.2010 р.
Позивач також просить стягнути з відповідача 6 991, 54 грн. пені за період з 11.11.2008 р. до 11.02.2010 р., посилаючись на пункт 3.2.6. договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 07/84 від 01.10.2007 року, яким передбачено, що перестрахувальник залишає за собою право нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 0, 05% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідач у наданому ним 28.02.2011 р. відзиві на позовну заяву просить суд застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було порушено строки виплати страхового відшкодування за договором № 07/84 від 01.10.2007 року.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини 1статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З договору № 07/84 від 01.10.2007 року вбачається, що відповідач мав виконати своє зобов'язання за даним договором у строк до 30.07.2008 р. Таким чином, днем початку перебігу строку позовної давності є 31.07.2008 р.
Враховуючи наведене, строк позовної давності за вимогами про стягнення пені сплинув 01.08.2009 р., тоді як позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з цими вимогами 28.11.2010 р., тобто поза межами строку позовної давності, і підстав для відновлення пропущеного строку позовної давності суду не навів.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що строк позовної давності за зверненням до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав до вимог про стягнення пені сплинув , то позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхового дому «Європейський світ»стосовно стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КИЙ АВІА ГАРАНТ»пені у розмірі 1 562, 11 грн. суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «КИЙ АВІА ГАРАНТ»(вул. Дмитрівська, буд. 1, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 30383799) на користь Приватного акціонерного товариства Страхового дому «Європейський світ»(вул. Фрунзе, буд. 47, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 25285050) 6 289 (шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 21 коп. інфляційних нарахувань, 1 149 (одна тисяча сто сорок дев'ять) грн. 29 коп. трьох відсотків річних, 74 (сімдесят чотири) грн. 39 коп. витрат по сплаті державного мита та 121 (сто двадцять одну) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.