ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 35/364-39/5618.04.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медар"
до Приватного підприємства "Українське науково-виробниче комерційне підприємство "Атіка"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління статистики у м. Києві
про стягнення 363 838,01 грн. збитків та 17545,00 грн. моральної шкоди
Суддя Гумега О.В.
Представники сторін:
Від позивача: Надьожа В.В. -довіреність № 18/03 від 18.03.2011 р.
Від відповідача: Кузьменко Ю.С. -довіреність № б/н від 04.01.2011 р.
Від третьої особи: Молчанов Д.В. -довіреність № б/н від 17.11.2010 р.
У червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Медар" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій, згідно з подальшими уточненнями, просило стягнути з Приватного підприємства "Українське науково-виробниче комерційне підприємство "Атіка" 363838,01 грн. матеріальних збитків та 17545,00 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що в липні 2009 року відповідач створив позивачу перешкоди у користуванні приміщенням, яке знаходилось у позивача на підставі договору суборенди № 04-03 від 03.04.2003 р., в подальшому захопив його та вилучив обладнання позивача, що призвело до зупинки діяльності підприємства. В результаті зазначених дій позивачеві були завдані збитки, які складаються з вартості вилученого майна та суми неотриманого доходу, а також завдана моральна шкода у вигляді приниження ділової репутації, зниження престижу та підриву довіри до товариства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 р. (суддя Літвінова М.Є.) порушено провадження у справі № 35/364, розгляд справи призначено на 21.07.2010 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2010 р. залучено до участі у справі Головне управління статистики у м. Києві у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 року у справі № 35/364, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 року, в позові відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено як факту понесення матеріальних збитків внаслідок протиправних дій відповідача, так і наявності правових підстав для користування вказаним приміщенням на момент вчинення відповідних дій відповідачем.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2011 року у справі № 35/364 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 року у справі № 35/364 скасовано, справу передано на новий розгляд.
В порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу № 35/364 передано на розгляд судді Гумега О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2011 р., на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 35/364 прийнято до провадження суддею Гумегою О.В., присвоєно їй № 35/364-39/56, розгляд справи призначено на 11.04.2011 р. о 10:00 год.
07.04.2011 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 11.04.2011 р., подав уточнюючу позовну заяву № б/н від 10.04.2011 р., відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 452246,11 грн., з яких: 178625,51 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та 273620,60 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди.
Представник відповідача в судове засідання 11.04.2011 р. не з»явився, вимоги ухвали суду від 24.03.2011 р. не виконав, заяв та клопотань суду не подав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.
Представник третьої особи в судовому засіданні, призначеному на 11.04.2011 р., подав відзив на позовну заяву ТОВ «Медар»до УНВКП «Атіка»про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, відповідно до якого в задоволенні позову просив відмовити повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р., у зв»язку з нез'явленням в засідання представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України був відкладений на 18.04.2011 р. о 15:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2011 р. подав клопотання про слухання справи без технічної фіксації, яке підтримали представники відповідача та третьої особи. Клопотання сторін судом задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 18.04.2011 р., подав на виконання вимог ухвали суду від 11.04.2011 р. письмові пояснення, відповідно до яких:
- зазначив про відсутність у позивача договору № 1 про сумісну господарську діяльність по розширенню та частковій реконструкції будівлі Київського державного управління статистики по вул. Тургенівській, 71-75, від 02.01.1992 р. та договору довгострокової оренди від 1993 р.;
- вказав, що уточнююча позовна заява, подана в судовому засіданні 11.04.2011 р., вважається заявою про збільшення та уточнення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, при цьому від вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 17545,00 грн. (була заявлена згідно додаткових уточнень до позовної заяви № 11/10 від 11.10.2010 р. -а.с. 98, 99 т. ІІ) позивач відмовився;
- зазначив, що вимоги відповідача про звільнення спірного приміщення та вивезення речей (листи № 01/032 від 07.07.2010 р. -а.с. 83 т. І, № 01/03 від 21.04.2010 р. -а.с. 85 т. І) вважає незаконними та такими, що не могли бути виконані, оскільки з 19.04.2010 р. згідно акта приймання -передавання (а.с. 84 т. ІІ) спірні приміщення були передані ТОВ «Фірма Скайлайн», позивачем була встановлена відсутність його майна у спірних приміщеннях, що підтверджується актом від 17.05.2010 р. № 17/05 (с. 62 т. І), а після встановлення факту відсутності спірного майна позивач звернувся до правовохоронних органів з відповідною заявою (а.с. 71-72 т.ІІ);
- зазначив, що відповідач не пропонував позивачу підписати акт приймання -передачі спірного приміщення та не надавав пропозиції закінчити орендні правовідносини по договору суборнди (укласти відповідну угоду);
- вважає, що підтвердженням того, що спірним майном заволодів відповідач є лист відповідача до позивача № 01/03 від 21.04.2010 р. (а.с. 85 т. І) та заява третьої особи до Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві № 01/4064 від 11.06.2010 р., в якій третя особа вказує, що після підписання акту приймання -передачі спірного приміщення з відповідачем, останній залишив в цьому приміщенні майно;
- вказав, що доказами того, що в спірному приміщенні знаходилось саме те майно, на яке заявлено відшкодування збитків є: довідка позивача № 15/04 від 15.04.2011 р., копії правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності позивача на майно (а.с. 100-117 т. ІІ), документи про визначення матеріально -відповідальної особи за майно (а.с. 25 т. ІІІ) та про закріплення майна за матеріально -відповідальною особою (а.с. 26-32 т.ІІІ). При цьому позивач стверджує, що «28.04.2010 р. майном позивача заволоділа третя особа, згідно акту № 1 про обстеження приміщення…»;
- підтвердив, що з моменту зникнення спірного майна та до 01.07.2010 р. позивач не звертався до відповідача та третьої особи з вимогами про повернення належного йому майна, яке знаходилось у спірному приміщенні, оскільки вважав, що належне йому майно викрадене та 01.06.2010 р. звернувся із заявою № 10 від 01.06.2010 р. до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві (а.с. 71-72 т.ІІ).
Таким чином, відповідно до наведених письмових пояснень позивача, останній вважає, що його майно вибуло з володіння внаслідок незаконних дій відповідача, при цьому не відомо в якій кількості та в якому стані майно знаходиться на даний час, відповідач не намагається повернути майно позивачу, а тому останній вважає, що його майно пошкоджене та підлягає відшкодуванню у грошовому еквіваленті.
Представник позивача в судовому засіданні залучив до матеріалів справи копії наступних документів: лист № 11/09 від 27.07.2009 р. до третьої особи з пропозицією укласти окремий договір оренди між ГУС в м. Києві та ТОВ «Медар»у зв»язку з розірванням договору оренди між ПП «УНВКП «Атіка»та ГУС в м. Києві; лист № 36 від 11.08.2009 р. до третьої особи з проханням порушити клопотання перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Державним комітетом статистики України щодо дозволу на оренду спірного приміщення ТОВ «Медар».
Представник відповідача в судовому засіданні 18.04.2011 р. подав документи для залучення до матеріалів справи, а саме: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців стосовно відповідача станом на 15.04.2011 р. та Статут відповідача.
Представник третьої особи в судовому засіданні 18.04.2011 р. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити позивачу в задоволенні позову повністю. При цьому третя особа зазначила наступне:
- укладений між відповідачем та третьою особою Договір № 1/97 від 01.07.1997 року був розірваний у встановленому законом порядку за згодою сторін на прохання відповідача, орендовані приміщення передані третій особі за актом приймання -передачі від 31.07.2009 р.;
- орендні відносини між відповідачем та третьою особою будувались виключно на вищевказаному договорі;
- передані відповідачем третій особі за актом від 31.07.2009 р. приміщення тривалий час не використовувались, а 09.04.2010 р. власником приміщень - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву було проведено конкурс по визначенню орендаря державного нерухомого майна на спірні нежилі приміщення, що перебувають на балансі ГУС в м. Києві (третьої особи), в даному конкурсі приймав участь і позивач;
- на даний час власником спірного приміщення є Фонд державного майна України, а орендарем -ТОВ «Фірма Скайлайн»згідно відповідного акту приймання -передачі (а.с. 84 т.ІІ);
- 11.06.2010 р. комісією третьої особи було проведено обстеження спірних приміщень, про що складено відповідний акт в присутності працівників міліції, 11.06.2010 р. третя особа звернулась до Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві із заявою № 01/4064 про виявлення майна у спірних приміщеннях.
Представник третьої особи залучив до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 11.04.2011 р. копії рішень всіх судів за участю позивача, відповідача та третьої особи, які пов»язані зі спірним приміщенням, а саме:
- рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. та постанову Вищого господарського суду від 25.11.2010 р. по справі № 40/239 за позовом ТОВ «Медар»до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління статистики у м. Києві, Українське науково - виробниче комерційне підприємство «Атіка», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Скайлайн»про скасування рішення по результатам конкурсу на право укладення договору оренди приміщення площею 104,4 кв.м на першому поверсі по вул. Тургенєвська, 71-75 та визнання переможцем конкурсу ТОВ «Медар». Наведеним рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2010 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. та постановою Вищого господарського суду від 25.11.2010 р., було відмовлено в задоволенні позову повністю;
- рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 р. по справі № 51/48 за позовом ТОВ «Медар»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Скайлайн», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління статистики у м. Києві, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Українське науково - виробниче комерційне підприємство «Атіка»про зобов»язання відповідача повернути в натурі приміщення загальною площею 104,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, 71-75. Наведеним рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 51/48, позивачу у задоволені позову відмовлено;
- рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2010 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 р., постанову Вищого господарського суду України від 03.02.2010 р. по справі № 11/205 за позовом ТОВ «Медар»до Головного управління статистики у м. Києві, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ПП «Українське науково - виробниче комерційне підприємство «Атіка»Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Скайлайн», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Скайлайн»про зобов»язання відповідача усунути перешкоди перед позивачем в користуванні нерухомим майном - нежилими приміщеннями загальною площею 104,4 кв.м, розташованими за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, 71-75, шляхом відновлення постачання електроенергії та водопостачання; зобов'язання відповідача в майбутньому не створювати перешкоди позивачу в користуванні нерухомим майном -нежилими приміщеннями загальною площею 104,4 кв.м, розташованими за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, 71-75, шляхом відключення постачання електроенергії та водопостачання; стягнення з відповідача на користь позивача матеріальних збитків в сумі 104837,46 грн.; стягнення з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. моральної шкоди. Наведеним рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2010 р. у позові відмовлено повністю; постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 р. рішення від 27.08.2010 р. скасовано, у справі № 11/205 прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено, але за іншим мотивуванням; постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2010 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 р. залишена без змін;
- рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2011 р. по справі № 36/423 за позовом ТОВ «Медар»до 1) Приватного підприємства «Українське науково - виробниче комерційне підприємство «Атіка», 2) Головного управління статистики у м. Києві про визнання акту приймання - передачі нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, 71 від 31.07.2009 р., укладеного між Приватним підприємством «Українське науково-виробниче комерційне підприємство «Атіка»та Головним управлінням статистики у місті Києві, недійсним та про зобов'язання Приватного підприємства «Українське науково-виробниче комерційне підприємство «Атіка»та Головного управлінням статистики у місті Києві в термін одного місяця повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Медар»в натурі приміщення загальною площею 104,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, 71. Наведеним рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2011 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 р. по справі № 36/423 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Представник третьої особи в судовому засіданні також подав власне письмове пояснення наступного змісту: «Майно, виявлене в приміщеннях ГУС у м. Києві, яке залишилось після розірвання договору оренди № 1/97 від 01.01.1997 р., знаходиться на зберіганні в Головному управлінні статистики у м. Києві».
Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні підтвердили відсутність у них договору № 1 про сумісну господарську діяльність по розширенню та частковій реконструкції будівлі Київського державного управління статистики по вул. Тургенівській, 71-75, від 02.01.1992 р. та договору довгострокової оренди від 1993 р. та зазначили, що посилання на вказані договори у п. 1.2 Договору суборенди № 04-03 від 03.04.2003 є помилковими.
Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2011 р. позовні вимоги підтримав у загальному розмірі 452246,11 грн., з яких: 178625,51 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та 273620,60 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди (з урахуванням уточнюючої позовної заяви № б/н від 10.04.2011 р.).
В судовому засіданні 18.04.2011 р. судом розглянуто вищенаведену заяву позивача, відповідно до якої позивач, порівняно із останніми уточненнями позовних вимог (а.с. 98-99 т. ІІ), фактично збільшив позовні вимоги в частині відшкодування упущеної вигоди, визначивши останню у розмірі 273620,60 грн., відшкодування реальних збитків залишив без змін у розмірі 178625,51 грн., а від стягнення моральної шкоди у розмірі 17545,00 грн. відмовився.
Відповідно до 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
З урахуванням поданої позивачем заяви та приписів ст. 22 ГПК України, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір, є 452246,11 грн., з яких: 178625,51 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та 273620,60 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди.
Представник позивача в судовому засіданні 18.04.2011 р. надав усні пояснення по суті позовних вимог.
Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні 18.04.2011 р. надали усні заперечення проти заявлених позовних вимог. При цьому, представник відповідача в судовому засіданні у відповідності до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України зазначив, що не вилучав майно позивача із спірного приміщення, а рівно не завдавав позивачу шкоди, пов»язаної із вилученням його майна із спірного приміщення.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.04.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2011 року у справі № 35/364 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 року та рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2010 року у справі № 35/364 скасовано, справу передано на новий розгляд.
Зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2011 року у справі № 35/364 вказано, що судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що в силу ст. 774 Цивільного кодексу України договір суборенди (піднайму), укладений між позивачем та відповідачем припинив свою дію у зв»язку з припиненням дії договору оренди, укладеного між відповідачем та третьою особою. Проте, оскільки предметом даного спору є відшкодування збитків (вартість втраченого майна, що знаходилось у орендованому приміщенні, втрачена вигода, моральна шкода), необхідно встановити дійсні обставини справи, якими позивач обґрунтував свої вимоги, пов»язані з складенням акту приймання-передачі спірного приміщення, в якому знаходилось майно суборендаря, вилученням цього майна з приміщення та щодо належного оформлення зазначених дій з урахуванням вимог чинного законодавства відносно прийняття чи передачі майна на відповідальне зберігання тощо. Крім того, у наведеній Постанові Вищого господарського суду України зазначено, що під час нового розгляду господарському суду слід дійти вичерпного висновку щодо правомірності відповідних дій відповідача або іншої особи, а також з»ясувати правові підстави заявлених вимог з урахуванням норм чинного законодавства, якими врегульовано порядок відшкодування збитків, спричинених порушенням договірних зобов»язань або заподіяних у позадоговірних відносинах. При цьому, слід врахувати, що звільнення особи від відповідальності за спричинення збитків може мати місце лише у разі доведення особою, до якої пред»явлено вимогу про відшкодування, що шкода завдана не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовЧязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Отже, новий розгляд справи здійснюється з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2011 року у справі № 35/364.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 452246,11 грн. матеріальних збитків, з яких: 178625,51 грн. реальних збитків, яких позивач зазнав внаслідок вилучення його майна, та 273620,60 грн. упущеної вигоди задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 01.07.1997 року між Київським міським управлінням статистики (третя особа), визначеним як орендодавець, та Приватним підприємством "Українське науково-виробниче комерційне підприємство "Атіка" (відповідач), визначеним як орендар, укладено Договір № 1/97 на оренду нежитлового приміщення (а.с. 104-106 т. І), на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нежиле приміщення площею 210,00 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71 та перебуває на балансі орендодавця (надалі - Договір оренди).
Пунктом 3.8 Договору оренди передбачено, що орендар має право передавати приміщення в суборенду, при цьому строк суборенди не може перевищувати терміну дії цього договору (тільки з письмового дозволу орендодавця). Згідно з п. 6.1 Договору оренди, строк його дії становить 1 рік і він діє з 01.07.1997 р. по 01.07.1998 р. Згідно пояснень відповідача та третьої особи, за взаємною згодою орендаря та орендодавця строк дії Договору оренди неодноразово продовжувався.
В період дії Договору оренди, а саме 03.04.2003 р., між Приватним підприємством "Українське науково-виробниче комерційне підприємство "Атіка", визначеним як орендар, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медар" (позивач), визначеним як суборендар, укладено Договір суборенди № 04-03 (а.с. 7-9 т. І), предметом якого є відносини сторін, направлені на строкове платне володіння і користування нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71-75, площею 104 кв.м (надалі -приміщення), необхідними суборендарю для здійснення підприємницької діяльності шляхом розміщення в них аптеки (надалі - Договір суборенди). Вказані приміщення передані відповідачем позивачу за актом приймання-передачі від 03.04.2003 р. (а.с. 10 т. І).
Відповідно до п. 8.1. Договору суборенди, він вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам і після підписання його тексту сторонами та діє до 31.12.2006 р. Строк договору може бути продовжений на тих самих умовах і далі за письмовою згодою суборендаря.
Додатковою угодою до договору суборенди від 11.12.2003 р. (а.с. 144 т. І) сторони внесли зміни до п. 8.1. Договору суборенди і виклали його в новій редакції, згідно із якою після закінчення строку дії Договору та дотримання сторонами умов протягом строку його дії, Договір вважається пролонгованим до 31.12.2009 р.
Матеріали справи не містять доказів того, що сторонами після закінчення строку дії Договору суборенди (31.12.2006 р.) робились будь-які заяви про порушення чи недотримання сторонами умов цього договору. Такими чином, строк дії Договору суборенди був продовжений до 31.12.2009 р.
06.07.2009 р. відповідач звернувся до третьої особи з листом № 01/31 про дострокове розірвання Договору № 1/97 на оренду нежитлового приміщення від 01.01.1997 р.
07.07.2009 р. відповідач звернувся до позивача з листом № 01/32 (а.с. 83 т. І), яким повідомив про свій намір розірвати з 31.07.2009 р. Договір № 1/97 на оренду нежитлового приміщення від 01.01.1997 р. і просив звільнити до 31.07.2009 р. орендоване приміщення та здійснити повний розрахунок. Вказаний лист був отриманий позивачем 10.07.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 1801025 (а.с. 84 т. І).
У відповідь на вказаний лист, позивач 27.07.2009 р. направив відповідачу лист-запит № 10/09 (а.с. 141 т. ІІ) з проханням надати документи, які підтверджують факт розірвання Договору № 1/97 на оренду нежитлового приміщення від 01.01.1997 р. і його завірену копію.
27.07.2009 р. позивач направив третій особі лист № 11/09 від 27.07.2009 р. з пропозицією укласти окремий договір оренди між ГУС в м. Києві та ТОВ «Медар»у зв»язку з розірванням договору оренди між ПП «УНВКП «Атіка»та ГУС в м. Києві.
31.07.2009 р. відповідач та третя особа підписали акт приймання -передачі нерухомого майна за адресою: 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 71 (а.с. 12 т. І), відповідно до якого відповідач (орендар) згідно з Договором оренди нерухомого майна від 01.01.1997 р. № 1/97 повернув, а третя особа (орендодавець) прийняв із користування нерухоме майно -загальною площею 210,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71.
Визнання недійсним вищевказаного акту приймання - передачі нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, 71 від 31.07.2009 р. було предметом судового розгляду у справі № 36/423. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2011 р. по цій справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 р., в задоволенні позову відмовлено повністю.
Таким чином, Договір № 1/97 на оренду нежитлового приміщення від 01.01.1997 р. припинено 31.07.2009 р. за взаємною згодою сторін.
06.08.2009 р. листом № 01/39 (а.с. 11 т. І) відповідач направив позивачу копію акту приймання-передачі нерухомого майна за адресою: 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 71 від 31.07.2009 р. на підтвердження факту повернення відповідачем орендованого приміщення третій особі.
Як свідчать матеріали справи та не заперечує позивач, після 31.07.2009 р. позивач фактично не звільнив орендоване приміщення та продовжував користуватись цим приміщенням.
У зв»язку з тим, що позивач продовжував користуватись орендованим приміщенням, 18.09.2009 р. та 24.09.2009 р. Головне управління статистики у м. Києві (третя особа) звернулось до позивача із листами № 14-37/6464 та № 01/6593, якими просило звільнити орендоване приміщення як незаконно займане (а.с. 40, 41 т. ІІ). При цьому третьою особою був складений та направлений позивачу листом № 01/6593 від 24.09.2009 р. акт № 1 від 18.09.2010 р. про попередження про відключення електроенергії та води.
21.09.2009 р. Головне управління статистики у м. Києві відключило електроенергію та водопостачання у орендованому приміщенні, що підтверджується актом № 2 від 21.09.2009 р. (а.с. 133 т. ІІ).
Вищенаведені дії третьої особи щодо відключення електроенергії та водопостачання були підставою звернення позивача до Господарського суду міста Києва з позовом про усунення перешкод в користуванні приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71-75, площею 104 кв.м та стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди. За результатами розгляду вказаного позову Господарським судом міста Києва 27.08.2010 р. прийнято рішення у справі № 11/205, яким позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю (постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 р. по справі № 11/205 рішення від 27.08.2010 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено, але за іншим мотивуванням; постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2010 р. у справі № 11/205 постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 р. залишена без змін).
В результаті проведеного регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву конкурсу по визначенню орендаря державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71-75, між Фондом державного майна України по місту Києву, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Скайлайн", як орендарем, було укладено договір оренди № 5342 нерухомого майна від 19.04.2010 р. (а.с. 78-83 т. ІІ), що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежилі приміщення будівлі загальною площею 104,4 кв.м, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська, 71-75 на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Головного управління статистики у м. Києві. Наведене майно було передане регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Скайлайн" згідно акту приймання -передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71-75 від 19.04.2010 р. (а.с. 84 т. ІІ).
Не погоджуючись з рішенням по результатам конкурсу, що було прийнято регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву в частині визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сканлайн" орендарем спірного приміщення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медар" звернулось до суду з позовом про скасування вказаного рішення та про визнання переможцем конкурсу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медар", зобов'язання укласти договір оренди з товариством.
За результатами розгляду вказаного позову Господарським судом міста Києва 06.07.2010 р. прийнято рішення у справі № 40/239, яким було відмовлено в задоволенні позову повністю, дане рішення було залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. та постановою Вищого господарського суду від 25.11.2010 р. у справі № 40/239.
21.04.2010 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 01/03 (а.с. 13 т. І) з проханням направити уповноваженого представника позивача для вивезення речей, що залишились в приміщенні, що орендувалось згідно із Договором суборенди № 04-03 від 03.04.2003 р.
В результаті проведеного 17.05.2010 р. комісією позивача обстеження приміщення аптеки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71-75, було встановлено, що замки на дверях приміщення аптеки змінені, візуально встановлено відсутність у приміщенні речей, які належали позивачу, також те, що в приміщенні ведуться ремонтні роботи, про що було складено відповідний акт № 17/05 від 17.05.2010 р. (а.с. 62 т. І).
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що саме відповідач безпідставно захопив орендоване приміщення та вилучив майно позивача, зокрема, аптечні меблі, комп»ютер, касовий апарат, яке є спеціальним аптечним обладнанням і не може бути експлуатоване після його демонтажу, чим завдав позивачеві збитків, які згідно з уточнюючою позовною заявою № б/н від 10.04.2011 р. становлять 452246,51 грн. та складаються з 178625,51 грн. реальних збитків, яких позивач зазнав внаслідок вилучення його майна, та 273620,60 грн. упущеної вигоди.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також, відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, у відповідності до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою цієї статті визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з положень вищевказаної норми, підставою для настання цивільно -правової відповідальності за заподіяння шкоди (збитків) є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв»язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування завданої шкоди.
З урахуванням зазначеного, вказані обставини входять до предмету доказування у справі.
Згідно із ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Частиною 2 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна в суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди.
Виходячи зі змісту наведених правових норм, договір суборенди є похідним від договору оренди й може зберігати свою чинність лише разом з договором оренди. Якщо договір оренди, на підставі якого укладався договір суборенди, припинив свою дію, зокрема шляхом його розірвання, то дія останнього також припиняється.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов»язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Особливості припинення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) передбачені частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір найму припиняється з моменту повернення наймачем предмета договору найму, що оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Наведеними приписами спростовуються доводи позивача стосовно того, що сторони Договору № 1/97 на оренду нежитлового приміщення від 01.07.1997 р. (відповідач та третя особа) не оформили розірвання вказаного договору з дотриманням ст. 654 ЦК України, а саме шляхом укладення додаткової угоди про дострокове розірвання договору оренди.
Отже, зібрані у справі докази свідчать, що в силу ст. 774 Цивільного кодексу України Договір суборенди № 04-03 від 03.04.2003 р., укладений між позивачем та відповідачем, припинив свою дію з 31.07.2009 р. у зв»язку з припиненням з наведеної дати дії Договору № 1/97 на оренду нежитлового приміщення від 01.07.1997 р., укладеного між відповідачем та третьою особою.
Наведений факт підтверджується Постановою Вищого господарського суду України від 10.03.2011 року у справі № 35/364, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2011 р. по справі № 36/423, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 р. по справі № 36/423, постановою Київського апеляційного суду від 17.11.2010 р. по справі № 11/205, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2011 року у справі № 11/205, постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 р. у справі № 51/148.
При цьому, судом додатково було досліджено, що пункт 1.2 Договору суборенди № 04-03 від 03.04.2003 р. містить посилання на те, що орендар (Приватне підприємство "Українське науково-виробниче комерційне підприємство "Атіка) розпоряджається приміщенням на підставі договору № 1 про сумісну господарську діяльність по розширенню та частковій реконструкції будівлі Київського державного управління статистики по вул. Тургенівській, 71-75, від 02.01.1992 р. та договору довгострокової оренди від 1993 р.
Примірники вищезазначених договорів, вказаних у п. 1.2 Договору суборенди № 04-03 від 03.04.2003 р., сторони та третя особа на вимогу суду не надали. Відповідач та третя особа зазначили, що посилання ці договори у п. 1.2 Договору суборенди № 04-03 від 03.04.2003 р. є помилковими, оскільки єдиний договір, який був укладений між відповідачем та третьою особою з приводу оренди спірного приміщення -це Договір № 1/97 на оренду нежитлового приміщення від 01.07.1997 р. Позивачем таке твердження відповідача та третьої особи належними засобами доказування не спростовано.
Отже, матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт укладення Договору суборенди № 04-03 від 03.04.2003 р. на підставі Договору № 1/97 на оренду нежитлового приміщення від 01.07.1997 р.
Зібрані у справі докази також підтверджують, що після розірвання Договору № 1/97 на оренду нежитлового приміщення від 01.07.1997 р. та повернення відповідачем третій особі орендованого приміщення за актом приймання-передачі від 31.07.2009 р., у позивача були відсутні правові підстави користуватись спірним приміщенням на умовах суборенди, розміщувати там майно та здійснювати в ньому будь-яку господарську діяльність.
При цьому суд враховує, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 р. у справі № 11/205, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2011 р. у справі № 11/205, встановлено, що ТОВ «Медар»не вправі вважати себе законним володільцем спірного приміщення в період з 31.07.2009 р. (дата підписання акту приймання -передачі нерухомого майна за адресою: 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 71 між відповідачем та третьою особою) по 31.12.2009 р. (дата, до якої відповідно до додаткової угоди від 11.12.2003 р. до Договору суборнди останній був пролонгований).
Фактично припинення спірного Договору суборенди свідчить про припинення договірних прав та обов»язків сторін, пов»язаних із користуванням орендованим приміщенням, а також про те, що з 31.07.2009 р. правовідносини сторін слід розглядати як позадоговірні.
Пунктом 2.2.13 Договору суборенди було передбачено, що після закінчення строку дії договору або у випадку його дострокового припинення суборендар зобов»язаний передати приміщення згідно із актом приймання-передачі з урахуванням його нормального зносу.
Судом встановлено, що позивач не повернув орендоване приміщення за актом приймання-передачі та фактично продовжував їм користуватись до 21.09.2010 р. (дата відключення третьою особою електроенергії та водопостачання у орендованому приміщенні, що підтверджується актом № 2 від 21.09.2009 р. (а.с. 133 т. ІІ)), а після 21.09.2010 р. -позивач у спірному приміщенні не перебував, однак залишив там своє майно. Даний факт не заперечується позивачем.
Зібрані у справі докази, а саме: листи № 01/32 від 07.07.2009 р. (а.с. 83 т. І) та № 01/03 від 21.04.2010 р. (а.с. 13 т. І), підтверджують, що відповідач згідно першого наведеного листа звертався до позивача з вимогою про звільнення спірного приміщення, а згідно другого наведеного листа -з проханням у триденний строк направити уповноваженого представника позивача для вивезення речей, що залишились в приміщенні, яке орендувалось згідно із Договором суборенди № 04-03 від 03.04.2003 р.
Позивач вимоги відповідача не виконав, спірне приміщення не звільнив, представника для вивезення свого майна із спірного приміщення не направив та майно не вивіз.
Доводи позивача щодо неможливості вивезення свого майна із спірного приміщення з огляду на той факт, що з 19.04.2010 р. спірне приміщення було передане в оренду іншій особі -Товариству з обмеженою відповідальністю «Скайлайн»(а.с. 84 т. ІІ) та з огляду на відсутність майна позивача у спірному приміщенні станом на 17.05.2010 р., що було встановлено комісією позивача відповідно до акту № 17/05 від 17.05.2010 р. (а.с. 62 т. І), судом до уваги не приймаються, оскільки позивачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував, що після 31.07.2009 р. та до 17.05.2010 р. позивач узгоджував з відповідачем питання звільнення спірного приміщення та вивезення свого майна та (або) відповідач якимось чинив позивачу перешкоди у вивезенні його майна, а рівно не надані докази того, що позивач направив відповідь на лист відповідача № 01/03 від 21.04.2010 р. стосовно узгодження дій по вивезенню майна.
Крім того, після 17.05.2009 р. (дата складання акту № 17/05 від 17.05.2010 р., яким комісія позивача встановила, що «речі які належать ТОВ «Медар», а саме основні засоби -комплект аптечних меблів, комп»ютер, касовий апарат та інше майно -відсутні») позивач вже був обізнаний про факт зникнення його майна зі спірного приміщення, однак із відповідною заявою № 20 від 01.05.2010 р. до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, територіального відділу міліції № 2 (а.с. 71, 72 т. ІІ), позивач звернувся тільки 03.06.2010 р. (згідно реєстраційного штампу на даній заяві), а до 03.06.2010 р. із заявами стосовно «зниклого»майна ані до відповідача, ані до третьої особи позивач не звертався.
Постановою Шевченківського РУ ГУ МВС України від 11.06.2010 р. (а.с. 73 т. ІІ) в порушенні кримінальної справи за заявою представника ТОВ «Медар»Надьожа В.В. з приводу захоплення приміщення в буд. № 71-75 по вул. Тургенєвській в м. Києві та привласнення обладнання Українським науково -виробничим комерційним підприємством «Атіка»відмовлено за відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 185 КК України.
У вищенаведеній постанові від 11.06.2010 р. було встановлено наступне: «Відповідно до акту обстеження приміщень першого поверху адміністративної будівлі ГУС у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 71-75 майно, яке було виявлено, на сьогоднішній день знаходиться на зберіганні у Головному управлінні статистики у м. Києві.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач не вчинив жодних дій, направлених на звільнення спірного приміщення та жодних дій, направлених на вивезення свого майна з даного приміщення після 31.07.2009 р., тим самим поклавши на себе усі ризики користування спірним приміщенням та перебування в цьому приміщенні свого майна, а рівно позивач не звертався до відповідача та третьої особи у період з 31.07.2009 р. по 01.07.2010 р. (дата звернення позивача з даним позовом до Господарського суду міста Києва згідно реєстраційного штампу про одержання позовної заяви) з вимогою про повернення його майна.
На підтвердження того, що спірним майном заволодів саме відповідач, позивач у наданих в судовому засіданні 18.04.2011 р. письмових поясненнях посилається на лист відповідача до позивача № 01/03 від 21.04.2010 р. (а.с. 85 т. І) та на заяву третьої особи до Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві № 01/4064 від 11.06.2010 р., в якій третя особа вказує, що після підписання акту приймання -передачі спірного приміщення з відповідачем, останній залишив в цьому приміщенні майно.
Однак суд не може погодитись із такими доводами позивача, так як лист відповідача до позивача № 01/03 від 21.04.2010 р. містить лише вимогу до останнього про вивезення речей, що залишились в приміщенні, яке позивач орендував згідно з Договором суборенди № 04-03 від 03.04.2003 р., а в заяві № 01/4064 від 11.06.2010 р. третя особа лише констатує факт того, що після підписання акту-приймання приміщення ПП УНВКП «Атіка»залишила у згаданих приміщеннях майно, на звернення ГУС у м. Києві до ПП УНВКП «Атіка»останнє письмово повідомило про відсутність власного майна у приміщеннях управління. З урахуванням наведеного, названі позивачем докази жодним чином не підтверджують той факт, що спірним майном заволодів саме відповідач, а рівно і те, що спірне майно може знаходиться у відповідача.
Напроти, матеріали справи містять беззаперечні докази того, що спірне майно знаходиться на зберіганні у Головного управління статистики у м. Києві (третьої особи), а саме: постановою Шевченківського РУ ГУ МВС України від 11.06.2010 р. (а.с. 73 т. ІІ) встановлено даний факт; також, в матеріалах справи наявний акт № 1 від 28.04.2010 р. «Про проведення обстеження приміщення Головного управління», складений комісією представників третьої особи, відповідно до якого встановлено, що «в результаті проведення обстеження приміщення першого поверху Головного управління статистики у м. Києві загальною площею 210,0 м кв. встановлено … 2. В приміщенні знаходиться майно згідно додатку 1…», також, в матеріалах справи наявне власне письмове пояснення представника третьої особи наступного змісту: «Майно, виявлене в приміщеннях ГУС у м. Києві, яке залишилось після розірвання договору оренди № 1/97 від 01.01.1997 р., знаходиться на зберіганні в Головному управлінні статистики у м. Києві».
Оскільки даний позов про стягнення матеріальних збитків у загальному розмірі 452246,11 грн. (реальних збитків та упущеної вигоди) подано до відповідача - Приватного підприємства "Українське науково-виробниче комерційне підприємство "Атіка", то встановлення обставин, пов»язаних із вилученням спірного майна третьою особою та щодо належного оформлення третьою особою зазначених дій з урахуванням вимог чинного законодавства відносно прийняття чи передачі майна на відповідальне зберігання, не входить до предмета доказування у справі № 35/364 -№ 39/56.
Таким чином, позивачем не надано жодних доказів того, що саме відповідачем були вчинені дії в результаті яких, на думку позивача, було завдано шкоди його майну та завдані збитки у вигляді упущеної вигоди.
Позивачем також не надано жодних доказів, які б підтверджували той факт, що у спірному приміщенні на момент вилучення знаходилось саме майно, право власності на яке позивач отримав на підставі договорів купівлі -продажу № 7 від 01.02.2088 р., № 9 від 28.05.2009 р., № 10 від 25.08.2009 р. з додатками № 1 та актів -прийому передачі майна до цих договорів, адже, опис майна на час його вилучення ані позивачем, ані відповідачем, ані третьою особою, ані разом сторонами та третьою особою не складався, а тому взагалі не можливо встановити, яке саме майно позивача було вилучене. Крім того, з огляду на зазначення у додатках № 1 до наведених договорів найменування деяких одиниць майна без їх індивідуально -визначених ознак та без інвентаризаційних номерів за документацією позивача (наприклад, «холодильник», «комплект меблів», «торгове обладнання», «комплект стелажів»тощо) взагалі не виявляється можливим встановити взаємозв»язок між позивачем та належним йому на праві власності певним майном, яке знаходиться на зберіганні у Головного управління статистики у м. Києві (третьої особи).
Також матеріалами справи спростовуються доводи позивача, що належне йому майно було знищене або пошкоджене, а твердження позивача про неможливість його подальшого використання також є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються жодними доказами.
Отже, системний аналіз матеріалів справи свідчить, що позивачем не доведено суду наявність заподіяної позивачу матеріальної шкоди (збитків) у загальному розмірі 452246,11 грн. в результаті дій чи бездіяльності відповідача.
Також, позивачем не доведено суду протиправність дій відповідача, оскільки фактично відсутні докази на підтвердження того, що вилучення майна позивача із спірного приміщення здійснював саме відповідач.
Також, позивачем не доведено суду наявність причинного зв»язку між заявленою позивачем до стягнення сумою збитків (реальних та упущеної вигоди) і діями саме відповідача, оскільки: по -перше, не доведено наявності збитків позивача, по -друге, не доведено протиправність дій відповідача, по -третє, не доведено, що зазначені збитки заподіяні саме в результаті дій чи бездіяльності відповідача.
Щодо вини, то у цивільному праві діє презумпція вини особи, яка вчинила правопорушення. При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, зільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Оскільки позивачем не доведено наявності матеріальної шкоди, заподіяної позивачу відповідачем, протиправність дій відповідача та причинного зв»язку між заявленою позивачем до стягнення сумою збитків (реальних та упущеної вигоди) і діями відповідача, то суд прийшов до висновку, що вина відповідача відсутня.
Таким чином, оскільки відповідальність за заподіяння майнової шкоди у вигляді відшкодування цієї шкоди настає лише за наявності сукупності умов (всіх складових елементів правопорушення), а саме: шкоди; протиправної поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинного зв»язку між протиправною поведінкою особи та заподіяною шкодою; вини, то вищевстановлені судом обставини справи свідчать про відсутність складу правоворушення з боку відповідача, а рівно про відсутність підстав для настання відповідальності відповідача у вигляді відшкодування матеріальної шкоди (збитків) у загальному розмірі 452246,11 грн., а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медар" про стягнення з Приватного підприємства "Українське науково-виробниче комерційне підприємство "Атіка" матеріальної шкоди (збитків) у наведеній сумі задоволенню не підлягають за недоведеністю.
Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 17545,00 грн. припиняється на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв»язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
З огляду на відмову у задоволені позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
При цьому суд враховує наступне:
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачена сплата державного мита за подання позовних заяв і заяв про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду, крім випадків встановлених законодавством.
Позивачем при поданні позову та збільшенні позовних вимог в ході розгляду справи № 35/364 було сплачено державне мито у розмірі 3 813,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 07.06.2010 р. (а.с. 20 т. І) та копією платіжного доручення № 14 від 02.08.2010 р. (а.с. 75 т. І). При цьому позивачем були заявлені як майнові (363 838,01 грн.), так і немайнові вимоги до відповідача (моральна шкода).
Відповідно до п. 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року №15 позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками встановленими для позовів немайнового характеру.
Розміри ставок державного мита із позовних заяв, що подаються до господарських судів України, встановлені Декретом Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито", пп. а) та б) п. 2 ст. 3 якого визначено, що розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.
При новому розгляді справи № 35/364 -39/56 позивачем подано уточнюючу позовну заяву № б/н від 10.04.2011 р., відповідно до якої майнові вимоги були збільшені та заявлені у загальному розмірі 452 246,11 грн., від немайнових вимог (моральної шкоди у розмірі 17 545,00 грн.) позивач відмовився. Отже, нова ціна позову при новому розгляді справи становить 452 246,11 грн. вимог майнового характеру.
Згідно з абз. 3 п. 38 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затв. Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15), при зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається. При збільшенні позову недостаюча сума мита виплачується виходячи зі збільшеної суми позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.
З урахуванням поданої позивачем уточнюючої позовної заяви № б/н від 10.04.2011 р., позивач повинен був сплатити державне мито у загальному розмірі 4 607,46 грн. (4 522,46 грн. з вимог майнового характеру та 85,00 грн. з вимог немайнового характеру (від яких позивач відмовився).
Фактично позивачем було сплачено державне мито лише у розмірі 3 813,86 грн., що свідчить про недоплату державного мита у сумі 793,60 грн. (4 607,46 грн. -3 813,86 грн. = 793,60) і яке належить стягнути з позивача відповідно до ст. 45, ч. 2 ст. 46 ГПК України в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 651, 653, 654, 774, 795, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 45, 46, 49, 64, п. 4 ст. 80, 82-85, 111-12, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 17545,00 грн.
2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медар" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, к. 308, ідентифікаційний код 32203818; п/р № 26002107458001) в доход Державного бюджету України (р/р № 31110095700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077968, банк одержувача: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу за бюджетною класифікацією - 22090200) недоплачене державне мито в сумі 793,60 грн. (сімсот дев»яносто три гривні 60 коп.).
4. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання повного рішення: 21.04.2011 р.