ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/10920.04.11
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
До Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова
компанія»
про стягнення 7 546,67 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Шупик О.А. по довіреності № 6 від 04.01.2011р.
Від відповідача не з?явився
В засіданні приймали участь
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»7 546,67 грн., що становлять відшкодування збитків в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2011р. порушено провадження у справі № 36/109, розгляд справи призначено на 06.04.2011р.
У зв?язку з неявкою представника відповідача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 20.04.2011р.
В судовому засіданні 20.04.2011р. представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 7 036,67 грн. збитків в порядку регресу у зв?язку з тим, що Полісом № ВС/9079561 передбачено франшизу в розмірі 510,00 грн.
Представник відповідача в судове засідання 20.04.2011р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 17.03.2011р. та від 06.04.2011р., не виконав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві. Ухвалу про порушення провадження у справі від 17.03.2011р. отримано відповідачем 21.03.2011р., що підтверджується підписом його представника на зворотному боці повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 01030133332677.
На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка»(далі страховик, позивач) та ОСОБА_1 01.10.2009р. було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 009021/4007/0000188, за умовами якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки «Сузукі», державний номер НОМЕР_1, франшиза 2% від страхової суми, на строк з 03.10.2009р. по 02.10.2014р.
Згідно довідки ВДАІ м. Запоріжжя № 8668829, 19.08.2010р. в м. Запоріжжя, на вул. Зразкова, 2-б сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_2, та автомобіля марки «Сузукі», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Уніка» автомобіль марки «Сузукі», державний номер НОМЕР_1.
Згідно з постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 07.10.2010р. у справі № 3-1893/10 особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП «Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна», є водій ОСОБА_2.
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України, Фонду майна України, як належний доказ розміру заподіяної шкоди, вартості та об'єму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт, - має бути наданий відповідний звіт суб'єкта оціночної діяльності.
Як вбачається із Звіту експертного автотоварознавчого дослідження № 1240 від 26.11.2010р., складеного судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_3 (сертифікат № 9279/10 від 29.01.2010р.) по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Сузукі», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження складає 11 046,67 грн. з ПДВ.
Пилипчук Валерій Станіславович 19.08.2010р. було подано позивачу заяву на виплату страхового відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що згідно умов договору страхування позивач платіжним дорученням № 038212 від 29.12.2010р. сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 7 546,67 грн.
Судом встановлено, що цивільна відповідальність ОСОБА_2 на момент настання страхової події була застрахована у Закритому акціонерному товаристві «Українська екологічна страхова компанія»за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/9079561).
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Цивільна відповідальність ОСОБА_2, який керував належним йому автомобілем марки «Деу Ланос», державний номер НОМЕР_2, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у Закритому акціонерному товаристві «Українська екологічна страхова компанія»за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/9079561), за яким останнє взяло на себе обов'язок здійснити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільна відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого від шкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою № 2707 від 08.02.2011р. Відповідач виплати страхового відшкодування не здійснив.
Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Проте, відповідач вказані вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виконані не були, страхове відшкодування позивачу не виплачено.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач письмового відзиву на позов не надав, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення завданих збитків в сумі 7 036,67 грн.
Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-б, 04074, м. Київ, вул. Резервна, 8, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) 7 036 (сім тисяч тридцять шість) грн. 67 коп. збитків в порядку регресу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Повний текст рішення складено 22.04.2011р.