ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/9111.04.11
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-Брок»
до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»
про стягнення 87 602,00 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Кузовков С.В. -представник за довіреністю № 01/37 від 11.04.2011 року;
від відповідача: не з'явився.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Планета-Брок»звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»про стягнення 87 602,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.08.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 04 строкового банківського вкладу (депозиту) до договору про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 285 від 30 жовтня 2007 р.
Відповідно до п.1.1. договору, що був змінений додатковою угодою № 1 від 13.11.2008 року, вкладник перераховує на вкладний рахунок № 26157014311001 в Шевченківському відділенні філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564 (надалі - вкладний рахунок), відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 285 від 30 жовтня 2007 р., грошові кошти в сумі 350 000,00 гривень (надалі - вклад).
Відповідно до п.1.2. договору, що був змінений додатковою угодою № 1 від 13.11.2008 року, строк вкладу -6 місяців. Дата повернення вкладу -16 лютого 2009 р.
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 25/154 від 18.06.2009 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-Брок»до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»задоволено частково в частині стягнення 380 764,21 грн. та судових витрат в розмірі 4 104,54 грн.
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення фінансових санкцій - судом відмовлено. Підставою для відмови в нарахуванні штрафних санкцій було введення з 10.02.2009 р. по 10.08.2009 р. мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ «Надра».
Після закінчення мораторію, станом на день подання позовної заяви до суду відповідач свої зобов'язання щодо повернення основної суми боргу, суми нарахованих відсотків та судових витрат при першому зверненні до суду не виконав.
Керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачеві індекс інфляції за період з лютого 2009 року по грудень 2010 року у сумі 64 562,00 грн., 3% річних у сумі 23 040,00 грн.
У зв'язку з вище викладеним позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.03.2011 року порушено провадження у справі № 33/91, розгляд справи призначено на 29.03.2011 року.
У судове засідання 29.03.2011 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/91 від 11.03.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача з'явився, частково подав документи на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/91 від 11.03.2011 року.
Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 11.04.2011 року.
У судове засідання 11.04.2011 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/91 від 11.03.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник позивача з'явився, подав заяву про уточнення позовних вимог та усне клопотання про заміну організаційно-правової форми відповідача з відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»на публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра».
Суд задовольнив клопотання представника позивача та змінив організаційно-правову форму відповідача з відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»на публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра».
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив стягнути з відповідача індекс інфляції за період з лютого 2009 року по березень 2011 року у сумі 64 090,00 грн., 3% річних у сумі 23 450,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення.
Згідно із ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 25/154 від 18.06.2009 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-Брок»до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»задоволено частково в частині стягнення 380 764,21 грн. та судових витрат в розмірі 4 104,54 грн.
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення фінансових санкцій - судом відмовлено. Підставою для відмови в нарахуванні штрафних санкцій було введення з 10.02.2009 р. по 10.08.2009 р. мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ КБ «Надра»відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 10.02.2009 р. № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ «Надра». Постановою Правління Національного банку України № 452 від 05.08.2009 року у відповідача продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 року до 10.02.2010 року.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ч. 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
18.08.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 04 строкового банківського вкладу (депозиту) до договору про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 285 від 30 жовтня 2007 р.
Відповідно до п.1.1. договору, що був змінений додатковою угодою № 1 від 13.11.2008 року, вкладник перераховує на вкладний рахунок № 26157014311001 в Шевченківському відділенні філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564 (надалі -вкладний рахунок), відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 285 від 30 жовтня 2007 р., грошові кошти в сумі 350 000,00 гривень (надалі - вклад).
Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.
Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до п.1.2. договору, що був змінений додатковою угодою № 1 від 13.11.2008 року, строк вкладу -6 місяців. Дата повернення вкладу -16 лютого 2009 р.
Відповідно до ч. 2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.
За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Відповідні положення також визначаються у ч.2 статті 1060 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Постановою Правління Національного банку України НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.
Крім того, постановою Правління Національного банку України № 452 від 05.08.2009 року у відповідача продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 року до 10.02.2010 року.
Також, постановою Правління НБУ № 60 від 10.02.2010 року «Про хід виконання програми фінансового оздоровлення ВАТ КБ «Надра»в банку було продовжено тимчасову адміністрацію на один рік з 11.02.2010 року по 11.02.2011 року.
Постановою Правління НБУ № 38 від 11.02.2011 року «Про продовження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра»продовжено тимчасову адміністрацію банку на строк, необхідний для завершення капіталізації банку з метою його фінансового оздоровлення, але не більше ніж до 12.08.2011 року.
В процесі розгляду справи представник позивача надав довідку ПАТ КБ «Надра»за вих. № 2840/16-01 від 28.03.2011 року, відповідно до якої ПАТ КБ «Надра»повідомляє, що станом на 28.03.2011 року у ТОВ «Планета-Брок»згідно договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 04 від 18.08.2008 р. на депозитному рахунку № 26157014311001 сума депозиту складає 380 764,21 грн. та сума нарахованих відсотків складає 75,81 грн. та обліковується на рахунку № 26180014311001.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не здійснено перерахування коштів на виконання рішення Господарського суду м. Києва суду по справі № 25/154 від 18.06.2009 року.
Частини 1 статті 1074 ЦК України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач нарахував відповідачеві індекс інфляції за період з лютого 2009 року по грудень 2010 року у сумі 64 090,00 грн., 3% річних у сумі 23 450,00 грн.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З постанови Верховного Суду України № 4/719 від 8 листопада 2010 року вбачається, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
У відповідності до умов ст. 11128 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, у зв'язку з чим дія мораторію відповідно до ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” на них не розповсюджується.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції за період з лютого 2009 року по березень 2011 у сумі 64 090,00 грн., 3% річних у сумі 23 450,00 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Відповідно до пп. а п.2 статті 3 Декрету КМ України “Про державне мито” ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до постанови КМ України “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” щодо господарських справ для позивачів, у встановленому порядку звільнених від сплати державного мита, - за нульовою ставкою; для всіх інших позивачів - за ставкою 236 гривень.
Враховуючи вищезазначене, витрати по сплаті державного мита в сумі 875,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 75, ст. 82-85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Планета-Брок»(04655, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 7; код ЄДРПОУ 19034102) індекс інфляції у сумі 64 090 (шістдесят чотири тисячі девяносто) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 23 450 (двадцять три тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 875 (вісімсот сімдесят п'ять) грн. 40 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання рішення: 20.04.2011 року.