ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/3813.04.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком»
про стягнення 141 929, 05 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Ожог А.Г.
від відповідача: не з'явились
Обставини справи :
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 141 929, 05 грн. відповідно до договору субпідряду № 1 від 02.02.2009 р., з яких: основний борг в сумі 126 255, 00 грн., 3 % річних в сумі 2 915, 97 грн., інфляційні нарахування в сумі 4 292, 67 грн., пеня в сумі 8 465, 41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати відповідно до умов вищезазначеного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 р. у даній справі строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.
Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні 13.04.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
02.02.2009 р. між сторонами укладено договір субпідряду № 1, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Пульсар»(далі -виконавець) зобов'язалось виконати роботи по очистці хвостосховища № 1 від тонких відходів вуглезбагачення, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Новіком»зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що вартість робіт визначається кошторисом, який є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1).
Відповідно до п. 3.1. договору на виконання робіт, передбачених даним договором складається кошторис собівартості робіт на очистку хвостосховища №1 , складуванню на майданчику просушки, відвантаження з майданчика просушки в а/машини і перевезення однієї тони тонких відходів на проммайданчик ТОВ «Пульсар», який знаходиться біля шахти «Великомостівська».
Згідно з п. 4.1. договору замовник здійснює оплату за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на розрахунковий рахунок виконавця, в термін до 10 днів, після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт та отримання рахунку.
Відповідно до п. 5.6. договору субпідряду № 1 від 02.02.2009 р. при простроченні оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі одинарної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 7.1. договору сторони домовились, що договір діє з моменту підписання і до 31.12.2009 р.
Відповідно до п. 7.2. договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення про припинення дії договору субпідряду № 1 від 02.02.2009 р., суд приходить до висновку, що зазначений договір неодноразово пролонговано на кожний наступний рік - до 31.12.2011 р.
Факт належного виконання позивачем свого обов'язку щодо проведення робіт за договором субпідряду № 1 від 02.02.2009 р. піддержується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 2318955, 00 грн.: № ОУ-0000002 від 28.02.2009 р., № ОУ-0000003 від 31.03.2009 р., № ОУ- 0000005 від 30.04.2009 р., № ОУ -0000009 від 30.06.2009 р., № ОУ-0000010 від 31.07.2009 р., № ОУ-0000014 від 31.08.2009 р., № ОУ -0000017 від 30.09.2009 р., № 0000018 від 30.10.2009 р., № ОУ-0000021 від 30.11.2009 р., № 0000022 від 31.12.2009 р., № ОУ-0000001 від 30.01.2010 р., № 0000002 від 26.02.2010 р., № 0000003 від 05.03.2010 р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату відповідно до п. 4.1. вищезазначеного договору, а саме: № СФ-0000003 від 28.02.2009 р., № СФ-0000004 від 31.03.2009 р., № 0000016 від 30.04.2009 р., № СФ -0000061 від 30.06.2009 р., № СФ-0000087 від 31.07.2009 р., № 0000117 від 31.08.2009 р., № СФ -0000151 від 30.09.2009 р., № СФ-0000177 від 30.10.2009 р., № СФ-0000191 від 30.11.2009 р., № СФ-0000195 від 31.12.2009 р., № 0000001 від 30.01.2010 р., № 0000006 від 26.02.2010 р., № СФ-0000008 від 05.03.2010 р.
Крім того, 02.09.2009 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 3, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Новіком»(далі-продавець) зобов'язалось передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар»(далі-покупець) товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару: тонкі відходи.
Згідно з п. 3.1. договору розрахунки з продавцем покупець проводить по договірній ціні, яка становить 60, 00 грн. за 1-ну тону, в т.ч. ПДВ, на момент відвантаження.
Пунктом 3.3. сторони погодили, що розрахунок з продавцем за товар, покупець веде щомісячно після виставленого рахунку на протязі 5-ти днів, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідно до п.7.1. договору договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2009 р.
Відповідно до п. 7.2. договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення про припинення дії договору купівлі-продажу № 3, суд приходить до висновку, що зазначений договір неодноразово пролонговано на кожний наступний рік - до 31.12.2011 р.
Факт отримання позивачем від відповідача товару відповідно до договору купівлі-продажу № 3 від 02.09.2009 р. підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на загальну суму 2 192 700, 00 грн., а саме: № 1 від 31.05.2009 р., № 2 від 30.06.2009 р., № 3 від 31.07.2009 р., № 4 від 31.08.2009 р., № 10 від 30.09.2009 р., № 16 від 31.10.2009 р., № 20 від 30.11.2009 р., № РН-0000022 від 31.12.2009 р., № РН-0000001 від 28.02.2010 р.
24.02.2011 р. позивач на адресу відповідача надіслав заяву з вимогою про зарахування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар»за отриманий товар на підставі договору куплі-продажу № 3 від 02.02.2009 р. в розмірі 2192700, 00 грн. в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Пульсар»за виконані роботи згідно договору субпідряду № 1 від 02.02.2009 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання щодо сплати за виконанні роботи відповідно до договору підряду № 1 від 02.02.2009 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 126 255, 00 грн.
05.05.2010 р. відповідач отримав претензію від позивача, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Пульсар»вимагає перерахувати на його рахунок кошти в сумі 541 364, 40 грн. за виконані роботи з очистки хвостосховища № 1 від тонких відходів та виконанні роботи по підсипці дамб хвостосховища № 1 в місцях осідання від гірничих робіт шахти «Межирічанська», «Великомостівська», зокрема за договором субпідряду № 1 від 02.02.2009 р. в розмірі 126 255, 00 грн., протягом 10 банківських днів з дня отримання даної претензії.
Станом на день розгляду справи відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав, борг в розмірі 126 255, 00 грн. не оплатив.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача 141 929, 05 грн. відповідно до договору субпідряду № 1 від 02.02.2009 р., з яких: основний борг в розмірі 126 255, 00 грн., 3 % річних за період з 16.03.2010 р. до 21.12.2010 р. в розмірі 2 915, 97 грн., пеня за період з 16.03.2010 р. до 21.12.2010 р. в розмірі 8 465, 41 грн., інфляційні нарахування за період з 16.03.2010 р. до 21.12.2010 р. в розмірі 4 292, 67 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
У відповідності до положень ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, в якій зазначається, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Проаналізувавши зміст заяви позивача про зарахування зустрічних грошових вимог, суд дійшов висновку, що зазначена заява не є одностороннім правочином в розумінні ч.1, 3 ст.202 ЦК України, який спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків сторін, оскільки позивач звертається з вимогою про зарахування зустрічних грошових вимог, а не здійснює певну дію.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач порушив умови договору субпідряду № 1 від 02.02.2009 р. щодо сплати за виконанні роботи, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 126 255, 00 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 126 255, 00 грн. відповідно до договору субпідряду № 1 від 02.02.2009 р. підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату 126 255, 00 грн. відповідно договору субпідряду № 1 від 02.02.2009 р. за період з 16.03.2010 р. до 21.12.2010 р. в розмірі 8 465, 41 грн.
Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.6. договору субпідряду № 1 від 02.02.2009 р. при простроченні оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі одинарної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно розрахунку позивача пеня від простроченої суми за період з 16.03.2010 р. до 21.12.2010 р. становить 8 465, 41 грн.
Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що позивачем нарахована пеня за період з 16.03.2010 р. до 21.12.2010 р., тобто за більший період ніж шість місяців.
Так, у відповідності до розрахунку суду, розмір пені за час прострочення сплати відповідачем за договором субпідряду № 1 від 02.02.2009 р. за період з 16.03.2010 р. до 16.09.2010 р. становить 5 593,00 грн.
Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором субпідряду № 1 від 02.02.2009 р., позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 4292, 67 грн. та 3 % річних в розмірі 2 915, 97 грн. за період з 16.03.2010 р. до 21.12.2010 р.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 4292, 67 грн. та 3% річних в сумі 2 915, 97 грн. за період з 16.03.2010 р. до 21.12.2010 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 139 056, 64 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар»задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новіком»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, код 35947625), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар»(80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. В. Стуса, буд. 3, код 13803083) основний борг в розмірі 126 255 (сто двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 5 593 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в розмірі 4 292 (чотири тисячі двісті дев'яносто дві) грн. 67 коп., 3 % річних в розмірі 2915 (дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 97 коп., 1390 (одна тисяча триста дев'яносто грн. 00 коп. державного мита та 231 (двісті тридцять одна) грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пригунова А.Б.
Повне рішення складено: 21.04.2011 р.