ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/26018.04.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Совместное предприятие Нидан-
Экофрукт"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрут Майстер Груп"
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідачів Чопська митниця Державної митної служби України
про припинення порушення прав та зобов"язання вчинити дії
Суддя Гумега О.В.
Представники :
Від позивача: Горбань О. В.
Від відповідача 1: Лихвар В.А.
Від відповідача 2: Лихвар В.А.
Від третьої особи: не з"явилися
11.11.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Совместное предприятие “Нидан-Экофрукт” (позивач) звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю “ФРУТ МАЙСТЕР ГРУП” (відповідач 2) використовувати торговельну марку “МОЯ СЕМЬЯ” в Україні, у тому числі наносити її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з нею, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування їх для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано, застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет; заборону Товариству з обмеженою відповідальністю “ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС” (відповідач 1) використовувати торговельну марку “МОЯ СЕМЬЯ” в Україні, у тому числі наносити її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з нею, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування їх для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано, застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі на сторінках Інтернет сайту www.fruitmastergroup.com. та про вилучення з цивільного обороту, шляхом знищення товарів, що подавалися за вантажно-митною декларацією № 305070012/2010/204865 від 29.10.2010 року, а саме: соки овочеві в упаковках комбі-блок. Сік томатний. 100% “МОЯ СЕМЬЯ” 2 л., 384 шт. країна виробництва -Україна, Експортер зазначеного товару: ТОВ “Фрут Майстер Фудс”.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Совместное предприятие “Нидан-Экофрукт”(далі -позивач) є власником прав в Україні на знак для товарів і послуг “МОЯ СЕМЬЯ”. Права позивача на торговельну марку “МОЯ СЕМЬЯ” засвідчені національною реєстрацією й міжнародними реєстраціями, що діють в Україні, а саме: міжнародна торговельна марка “МОЯ СЕМЬЯ” за міжнародною реєстрацією № 756176А від 30.11.2000 р. зареєстрована для товарів 32 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП); міжнародна торговельна марка “МОЯ СЕМЬЯ” за міжнародною реєстрацією № 756176В від 30.11.2000 р. зареєстрована для товарів 32 класу МКТП. Дія вищезазначених міжнародних реєстрацій поширюється на територію України з 30.11.2000 р. Позивач також зазначає, що він є власником національної реєстрації, а саме, торговельної марки “МОЯ СЕМЬЯ” за свідоцтвом України № 98774 від 27.10.2008 р. (заявка № m 2008 01913 від 04.02.2008 р.), яка зареєстрована для товарів 32 класу МКТП.
Позивач вказує, що з публічних джерел в мережі Інтернет позивачу стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ФРУТ МАЙСТЕР ГРУП” (далі -відповідач 2) здійснює в Україні рекламування, виробництво, продаж й експорт соків під торговельною маркою “МОЯ СЕМЬЯ”. Зокрема, на Інтернет сторінках сайту ТОВ “Фрут Майстер Фудс” (далі -відповідач 1) - www.fruitmastergroup.com - міститься інформація про соки “МОЯ СЕМЬЯ”. При цьому, відповідач 2 і відповідач 1 вказують себе власниками прав на дану торговельну марку в Україні, інформують необмежене коло споживачів про товар, плани його реалізації, проводять рекламні акції, спрямовані на підвищення попиту на товар, повідомляють про експорт товару. Аналогічна інформація про соки “МОЯ СЕМЬЯ” міститься в публікаціях друкованих засобів масової інформації та Інтернет виданнях.
Позивачем 20 жовтня 2010 року було зареєстровано торговельну марку “МОЯ СЕМЬЯ” в митному реєстрі об'єктів інтелектуальної власності. На підставі даної реєстрації 29 жовтня 2010 року Чопською митницею Державної митної служби України було призупинено митне оформлення товарів, маркованих торговельною маркою “МОЯ СЕМЬЯ”.
На думку позивача, відповідач 1 і відповідач 2 активно використовують у своїй господарській діяльності торговельну марку “МОЯ СЕМЬЯ” для товарів 32 класу МКТП (соки та нектари) в такі способи: наносять її на товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься товар, зберігають товар із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонують для продажу, продають, експортують (вивозять), застосовують її в діловій документації та в рекламі і в мережі Інтернет, у тому числі на сторінках Інтернет сайту www.fruitmastergroup.com.
Позивач вважає, що саме він є власником прав в Україні на торговельну марку “МОЯ СЕМЬЯ” для товарів 32 класу МКТП (соки та нектари). Позивач не надавав ані відповідачу 1, ані відповідачу 2 будь-яких прав на використання торговельної марки “МОЯ СЕМЬЯ” в Україні. Зокрема, ліцензійні договори між позивачем і відповідачем 1 або відповідачем 2 не укладались. З огляду на відсутність згоди позивача на використання відповідачами торговельної марки “МОЯ СЕМЬЯ” в Україні, дії відповідачів по використанню торговельної марки “МОЯ СЕМЬЯ” для товарів 32 класу МКТП -соки та нектари, є порушенням прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 39/260 та призначено розгляд справи на 29.11.2010 року об 10:00 год.
15.11.2010 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання представника позивача про забезпечення позову № 101110/12201-2 від 10.11.2010 р.
Ухвалою суду від 16.11.2010 р., на підставі ст. ст. 65, 66, 67, 86 ГПК України, вжито заходи до забезпечення позову.
18.11.2010 р. відповідач 1 через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.
26.11.2010 р. відповідач 1 через відділ діловодства суду подав заяву про відвід судді Гумеги О.В. від розгляду справи № 39/260.
Ухвалою суду від 26.11.2010 р., на підставі ст. ст. 16, 20, 86 ГПК України, заяву відповідача 1 про відвід судді залишено без задоволення.
26.11.2010 р. відповідач 2 через відділ діловодства суду подав відзив на позов з клопотанням про припинення провадження у справі та передачу справи за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.
26.11.2010 р. відповідач 1 через відділ діловодства суду подав клопотання про скасування заходів до забезпечення позову.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 29.11.2010 р., звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.
Представник третьої особи в судовому засіданні, призначеному на 29.11.2010 р., подав письмові пояснення та довідку з ЄДРПОУ.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду від 15.11.2010 р. не виконав.
Ухвалою суду від 29.11.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 13.12.2010 р. о 14:50 год.
30.11.2010 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.
03.12.2010 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про збільшення позовних вимог.
09.12.2010 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
13.12.2010 р. третя особа через відділ діловодства суду подала клопотання про розгляд справи без його представника. Клопотання судом задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 13.12.2010 р., подав клопотання про залучення доказів. Клопотання судом задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 13.12.2010 р., подав пояснення на відзив.
В судовому засіданні розглядалося клопотання відповідача 2 про скасування заходів до забезпечення позову. Представник позивача в судовому засіданні подав заперечення на клопотання про скасування заходів до забезпечення позову. Клопотання судом відхилено, як необгрунтоване.
В судовому засіданні розглядалося клопотання відповідача 2 про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області. Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував. Клопотання судом відхилено, оскільки провадження у справі № 39/260 порушено з дотриманням положень ст. 16 ГПК України.
Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року розгляд справи відкладено на 24.12.2010 року об 11:00 та, зокрема, зобов'язано сторони і третю особу надати суду перелік питань, які на їх думку необхідно поставити на вирішення судового експерта.
21.12.2010 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач 1 звернувся до суду з клопотанням в якому зазначив питання, яке на його думку необхідно поставити на вирішення судового експерта.
В судовому засіданні, призначеному на 24.12.2010 року позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів, зокрема, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.10 року у справі № 5/26. Клопотання позивача судом задоволено.
В судовому засіданні, призначеному на 24.12.2010 року позивач звернувся до суду з клопотанням про призначення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та надав суду перелік питань, які на його думку необхідно поставити на вирішення судового експерта та запропонував суду судових експертів, яким можливо доручити проведення судової експертизи у справі № 39/260.
Відповідач 2 та третя особа наданим їм правом не скористалися та перелік питань, які необхідно поставити на вирішення судового експерта суду не надали і не запропонували суду судових експертів, яким можливо доручити проведення судової експертизи у справі № 39/260.
Остаточне коло питань, які повинні бути роз'яснені судовим експертом, визначаються судом, відповідно до ст. 41 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.10 року призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності у справі № 39/260, проведення якої доручено судовому експерту Мещеряковій Наталії Миколаївні.
На вирішення експерта поставлено питання:
- Чи є позначення “МОЯ СЕМЬЯ”, нанесене на упаковку товару, що подавався до митного оформлення за вантажно-митними деклараціями № 305070012/2010/204865 від 29.10.2010 року та № 305070012/2010/205111 від 12.11.2010 року, схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів і послуг “МОЯ СЕМЬЯ” за свідоцтвом України № 98774 та міжнародними реєстраціями №№ 756176А, 756176В?
- Чи є товар за вантажно-митними деклараціями № 305070012/2010/204865 від 29.10.2010 року та № 305070012/2010/205111 від 12.11.2010року, а саме: соки овочеві в упаковках комбі-блок. Сік томатний. 100% “МОЯ СЕМЬЯ” 2 л., 384 шт. країна виробництва - Україна, Експортер зазначеного товару: ТОВ “Фрут Майстер Фудс” (Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Б. Хмельницького, 163, код в ЄДРПОУ 35771408) таким самим чи однорідним з товарами для яких зареєстровано знак для товарів і послуг “МОЯ СЕМЬЯ” за свідоцтвом України № 98774 та міжнародними реєстраціями №№ 756176А, 756176В?
Провадження у справі № 39/260 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
28.03.2011 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач 2 надав суду додаткові докази для залучення до матеріалів справи, а саме:
- рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.03.2011 року у справі № 5/96, яким визнано недійсним повністю свідоцтво України № 98774 на знак для товароів і послуг «МОЯ СЕМЬЯ», виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Совместное предприятие Нидан-Экофрукт" та зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України № 98774 на знак для товароів і послуг «МОЯ СЕМЬЯ»;
- виписку з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва України № 98774 на знак для товароів і послуг «МОЯ СЕМЬЯ», в якій зазначено про визнання свідоцтва недійсним за рішенням суду повністю;
- рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2010 року у справі № 5/26, яким достроково припинено на території України дію міжнародних реєстрацій товарного знаку «МОЯ СЕМЬЯ»згідно з свідоцтвами № 756176, 756176А, 756176 Б, 547455 та Постанову Вищого господарського суду України від 02.02.2011 року у справі № 5/26, якою постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 року у справі № 5/26 скасовано, а рішення Господарського суду Закарпатського області від 26.05.2010 року у справі № 5/26 залишено без змін.
29.03.2011 року Господарський суд міста Києва направив зазначені докази судовому експерту.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 07.04.2011 року судовий експерт повідомила суд про неможливість проведення судової експертизи до уточнення відомостей щодо об'єктів дослідження та повернула матеріали господарської справи 39/260.
Судовий експерт також повідомила, що рішення про неможливість проведення судової експертизи було прийняте з огляду на те, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №98774 та знаки за міжнародними реєстраціями №756176А, №756176В є об'єктами дослідження, а документи та відомості, направлені для залучення до матеріалів справи і проведення судової експертизи, містять відомості про визнання недійсними охоронних документів, що визначають обсяг правової охорони.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 року, поновлено провадження у справі № 39/260, розгляд справи призначено на 18.04.11 року.
В судовому засіданні, призначеному на 18.04.2011 року, позивач звернувся до суду з клопотанням про направлення матеріалів справи № 39/260 судовому експерту для проведення судової експертизи відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 року. Клопотання позивач обґрунтовує, зокрема, тим, що позивачем було подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.02.2011 року у справі № 5/26 та про подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.03.2011 року у справі № 5/96.
Представник відповідачів проти задоволення клопотання позивача заперечував.
Клопотання позивача судом відхилено, оскільки позивач не надав суду доказів подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.02.2011 року у справі № 5/26 та доказів подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Закарпатської області від 02.03.2011 року у справі № 5/96. Позивач не надав суду також доказів прийняття Вищим господарським судом України ухвали про допуск справи № 5/26 до провадження в порядку ст. 111-21 ГПК України. Позивач також не надав суду доказів прийняття Львівським апеляційним господарським судом справи № 5/96 до провадження.
Отже, станом на 18.04.2011 року в матеріалах справи наявні докази, що свідчать про визнання свідоцтва України на знак для товарів і послуг №98774 недійсним за рішенням суду повністю (копія рішення Господарського суду Закарпатської області по справі №5/96, виписка з Державного реєстру свідоцтв України від 17.03.11 р.), а також про припинення дії міжнародної реєстрації знаків за свідоцтвами №756176А, №756176В (копія рішення Господарського суду Закарпатської області по справі №5/26, Постанова Вищого господарського суду України по справі №5/26).
В судовому засіданні, призначеному на 18.04.2011 року, представник відповідача 1 звернувся до суду з клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання відповідача 1 судом задоволено.
В судовому засіданні, призначеному на 18.04.2011 року, представник відповідача 1 надав пояснення та просив відмовити позивачу в задоволення позовних вимог повністю.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.04.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
На момент звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю “Совместное предприятие “Нидан-Экофрукт” (позивач) було власником прав в Україні на знак для товарів і послуг “МОЯ СЕМЬЯ”. Права позивача на торговельну марку “МОЯ СЕМЬЯ” засвідчені національною реєстрацією й міжнародними реєстраціями, що діють в Україні, а саме: міжнародна торговельна марка “МОЯ СЕМЬЯ” за міжнародною реєстрацією № 756176А від 30.11.2000 р. зареєстрована для товарів 32 класу МКТП; міжнародна торговельна марка “МОЯ СЕМЬЯ” за міжнародною реєстрацією № 756176В від 30.11.2000 р. зареєстрована для товарів 32 класу МКТП.
Дія вищезазначених міжнародних реєстрацій була поширена на територію України з 30.11.2000 р.
Також, позивач був власником національної реєстрації, а саме, торговельної марки “МОЯ СЕМЬЯ” за свідоцтвом України № 98774 від 27.10.2008 р. (заявка № m 2008 01913 від 04.02.2008 р.), яка зареєстрована для товарів 32 класу МКТП.
Згідно з нормами статті 4 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891 р., з моменту міжнародної реєстрації торговельної марки, останній надається в Україні така ж правова охорона, як і у випадку, якби вона була заявлена безпосередньо в Україні. Тобто відносини, що виникають в Україні у зв'язку з виникненням і захистом права власності на знаки для товарів і послуг, врегульовуються положеннями Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»та іншими нормативними актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності -це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Відповідно до ст. 492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»в ст. 1 також визначає, що знаком є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 494 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»також встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.
Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру (Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг згідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»), і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності, зокрема є виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності та виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.
Як передбачено ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема є право дозволяти використання торговельної марки та виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.
Частиною 3 ст. 157 Господарського кодексу України також встановлено, що свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків її правомірного використання.
Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено Законом:
зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;
зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;
позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;
позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.
Згідно ч. 2 ст. 157 Господарського кодексу України, використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.
Використанням знака, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону Украъни «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 21 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»встановлює способи захисту прав.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Позивач звернувся з позовними вимогами про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю “ФРУТ МАЙСТЕР ГРУП” використовувати торговельну марку “МОЯ СЕМЬЯ” в Україні, у тому числі наносити її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з нею, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування їх для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано, застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет; заборону Товариству з обмеженою відповідальністю “ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС” використовувати торговельну марку “МОЯ СЕМЬЯ” в Україні, у тому числі наносити її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з нею, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування їх для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано, застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі на сторінках Інтернет сайту www.fruitmastergroup.com. та про вилучення з цивільного обороту, шляхом знищення товарів, що подавалися за вантажно-митною декларацією № 305070012/2010/204865 від 29.10.2010 року, а саме: соки овочеві в упаковках комбі-блок. Сік томатний. 100% “МОЯ СЕМЬЯ” 2 л., 384 шт. країна виробництва -Україна, Експортер зазначеного товару: ТОВ “Фрут Майстер Фудс”.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.
Судом встановлено, що Господарським судом Закарпатської області 26.05.2010 р. у справі № 5/26 було винесено рішення, яким достроково припинено на території України дію міжнародних реєстрацій товарного знаку «МОЯ СЕМЬЯ»згідно з свідоцтвами № 756176, 756176А, 756176 Б, 547455.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 року у справі № 5/26 рішення Господарського суду Закарпатської області 26.05.2010 р. у справі № 5/26 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2011 року у справі № 5/26 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2010 року у справі № 5/26 скасовано, а рішення Господарського суду Закарпатського області від 26.05.2010 року у справі № 5/26 залишено без змін.
Наведене свідчить, що 02.02.2011 року достроково припинено на території України дію міжнародних реєстрацій товарного знаку «МОЯ СЕМЬЯ» згідно з свідоцтвами № 756176А, № 756176 Б.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
При визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.
Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.
Зібрані у справі докази також свідчать, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 02.03.2011 року у справі № 5/96 визнано недійсним повністю свідоцтво України № 98774 на знак для товароів і послуг «МОЯ СЕМЬЯ», видане Товариству з обмеженою відповідальністю "Совместное предприятие Нидан-Экофрукт", та зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України № 98774 на знак для товароів і послуг «МОЯ СЕМЬЯ».
Виписка з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва України № 98774 на знак для товароів і послуг «МОЯ СЕМЬЯ»від 13.04.11 року № 76 свідчить про визнання свідоцтва України № 98774 недійсним за рішенням суду повністю.
Оцінивши зібрані у справі докази в сукупності суд прийшов до висновку, що на момент вирішення справи по суті у позивача відсутні права інтелектуальної власності на торговельні марки «МОЯ СЕМЬЯ» про захист яких і було подано позов.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивач не надав суду доказів, що на момент розгляду справі по суті йому належать права інтелектуальної власності на торговельні марки (знаки для товарів і послуг) «МОЯ СЕМЬЯ». З огляду на наведене, позивач не довів суду що на момент розгляду справи по суті його права або охоронювані законом інтереси порушуються відповідачами. За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові витрати по сплаті державного мита розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покладаються на позивача.
Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні або ухвалі.
Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2010 р., підлягають скасуванню, оскільки вони були вжиті до розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 1, 4-4, 33, 34, 43, 44, 49,68, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1.У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2010 р. у справі № 39/260 про заборону Чопській митниці Державної митної служби України (89502, Закарпатська обл., місто Чоп, площа Європейська, будинок 7, код в ЄДРПОУ 01861253) здійснювати митне оформлення товару, що подавався за вантажно-митною декларацією № 305070012/2010/204865 від 29.10.2010 року, а саме: соки овочеві в упаковках комбі-блок. Сік томатний. 100% “МОЯ СЕМЬЯ”2 л., 384 шт. країна виробництва -Україна, Експортер зазначеного товару: ТОВ “Фрут Майстер Фудс”(Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Б. Хмельницького, 163, код в ЄДРПОУ 35771408) та про накладення арешту на товар, що подавався за вантажно-митною декларацією № 305070012/2010/204865 від 29.10.2010 року, а саме: соки овочеві в упаковках комбі-блок. Сік томатний. 100% “МОЯ СЕМЬЯ”2 л., 384 шт. країна виробництва -Україна, Експортер зазначеного товару: ТОВ “Фрут Майстер Фудс”(Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Б. Хмельницького, 163, код в ЄДРПОУ 35771408).
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного рішення: 21.04.2011 р.