ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/1430.03.11
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»
про стягнення 135 980, 90 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники сторін:
від позивача: Цурка Н.О.
від відповідача: не з'явились
Обставини справи :
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 110 663, 28 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 18 731, 18 грн., 3 % річних в розмірі 4 595, 68 грн., пені в розмірі 1 990, 76 грн. відповідно до договору № 4541591 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2000 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати відповідно до умов вищезазначеного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неналежним виконанням сторонами вимог суду.
У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, з тих підстав, що визначена в додатку № 1 до договору № 4541591 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2000 р. кількість гігакалорій, яка заявлена на рік по договору, не відповідає фактичним надходженням, що призвело до значного зниження температури для опалення та гарячої води. За таких обставин відповідно до п. 24 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 р. № 1198, у разі коли обсяг постачання теплової енергії на межі продажу менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору. Також зазначив, що спірний договір не відображає фактичного розрахунку за спожиту населенням теплову енергію, що здійснюється через транзитний рахунок Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2011 р. у даній справі строк вирішення спору продовжено на п'ятнадцять днів.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.
Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 30.03.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01.09.2000 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(Енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Житло-Сервіс» (абонент) укладено договір № 4541591 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язався поставляти теплову енергію абонент для потреб опалення та гарячого водопостачання, а абонент зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у вищезазначеному договорі.
Пунктом 2.1 договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, положенням про Держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами користування технічної експлуатаціїтепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Відповідно до п.2.2.1. договору, енергопостачальна організація зобов'язується поставити теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби : опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
Згідно з п.2.2.2. договору підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток № 2), крім випадків, зазначених у п.3.1.7. договору .
Відповідно до п.2.2.3. договору при зміні тарифів (додаток № 3 до договору) повідомлю вати абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання розпорядження держадміністрації м. Київа про їх змінення.
Згідно з п. 2.3.1. договору, абонент зобов'язався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.
Відповідно до п.5.3. абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені в додатку № 1 до договору.
Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця; надання звіту МВРТ № не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується максимальних договірних навантажень.
Пунктом 1 додатку № 3 до договору передбачено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.01.1999 р. № 47, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ.
Відповідно до п.1.додатку № 4 до договору розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводяться виключно у грошовій формі.
Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 4 за адресою: вул.. Стропача, буд. 9, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно з п.3 додатку № 4 до договору абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.
Відповідно до п. 3.5. додатку № 4 до договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду ( п.3 цього додатку) енергопостачальна організація нараховує пеню на суму фактичного боргу у розмірі 0, 5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Згідно з п. 8.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання , та діє до 31.12.2000.
Пунктом 8.4. договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік , якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмове заявлено однією із сторін.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення про припинення дії договору № 4541591 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2000 р., суд приходить до висновку, що зазначений договір неодноразово пролонговано на кожний наступний рік - до 31.12.2011 р.
Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання теплової енергії відповідачу за вищезазначеним договором підтверджується обліковими картками та відомостями обліку теплової енергії за період з 01.10.2008 р. по 01.12.2010 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконує належним чином умови договору № 4541591 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2000 р. щодо оплати за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.10.2008 р. по 01.12.2010 р. в розмірі 110 663, 28 грн.
За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору № 4541591 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2000 р. заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2008 р. до 01.12.2010 р. в розмірі 110 663, 28 грн., інфляційні нарахування за період з 01.11.2008 р. до 31.12.2010 р. в розмірі 18 731, 18 грн., 3 % річних за період з 01.11.2008 р. до 31.12.2010 р. в розмірі 4 595, 68 грн., пеню за період з 01.07.2010 р. до 31.12.2010 р. в розмірі 1 990, 76 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 4541591 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2000 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 4541591 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2000 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Доказів на підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву та контррозрахунку суми, що заявлена позивачем до стягнення відповідач не надав.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2008 р. до 01.12.2010 р. в розмірі 110 663, 28 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату за спожиту теплову енергію відповідно до договору № 4541591 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2000 р. за період з 01.07.2010 р. до 31.12.2010 р. в розмірі 1 990, 76 грн.
Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 3.5. додатку № 4 до договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду ( п.3 цього додатку) енергопостачальна організація нараховує пеню на суму фактичного боргу у розмірі 0, 5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 990, 76 грн. за період з 01.07.2010 р. до 31.12.2010 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно договору № 4541591 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2000 р. щодо оплати за спожиту теплову енергію, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування за період з 01.11.2008 р. до 31.12.2010 р. в розмірі 18 731, 18 грн., 3 % річних за період з 01.11.2008 р. до 31.12.2010 р. в розмірі 4 595, 68 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з 01.11.2008 р. до 31.12.2010 р. в розмірі 18 731, 18 грн. та 3 % річних за період з 01.11.2008 р. до 31.12.2010 р. в розмірі 4 595, 68 грн.є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?
1. Позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»(01004, м. Київ, Узвіз Крутий, буд. 3, код 31025659) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, Площа Івана Франка, 5, код 00131305) борг за спожиту теплову енергію в розмірі 110 663 (сто десять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 28 коп., інфляційні нарахування в розмірі 18 731 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 18 коп., 3% річних в розмірі 4 595 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 68 коп., пеню в розмірі 1990 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто) грн. 76 коп., 1359 (одна тисяча триста п'ятдесят дев'ять) грн. 81 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пригунова А.Б.
Повне рішення складено: 20.04.2011 р.