ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/13520.04.11
За позовом Військової частини А2053 Житомирської області
доДержавного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»
простягнення заборгованості за зберігання майна в сумі 43 393,33 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -Шевченко О.С., представник за дов. №93 від 05.04.2011;
від відповідача -не з'явився.
У березні 2011 року Військова частина А2053 Житомирської області (далі -позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 43 393,33 грн. за зберігання майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.05.2006 між Військовою частино А2053 та Державним підприємством Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»було укладено договір про зберігання елементів боєприпасів (далі -Договір), за умовами якого позивач зобов'язався прийняти та зберегти майно, а відповідач мав сплачувати за дані послуги вартість відповідно до умов Договору.
В період з жовтня по грудень 2006 року на виконання даного Договору відповідач передав, а позивач отримав на зберігання необхідне майно, та зберігає по теперішній час.
В зв'язку з тим, що 02.04.2007 відповідач лише частково оплатив послуги за виконані роботи 2 700 грн., позивач звернувся до суду з позовом та на підставі ст.ст. 525, 526, 946, 948 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) вимагав стягнути на його користь 40 867,53 грн. борг за наданні послуги по зберіганню боєприпасів, 184,10 грн. пені за період з 20.10.2008 до 19.04.2009 та 2 341,70 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.03.2011 порушено провадження у справі №34/135 та призначено її до розгляду на 20.04.2011.
На призначене судове засідання 20.04.2011 представник відповідача не з'явився, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час його проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить наявний у матеріалах справи оригінал поштового відправлення за №01030 12882533 від 14.04.2011.
Статтею 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12.05.2006 між Військовою частиною А2053 (Виконавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(Замовник) було укладено Договір, за умовами якого Замовник передає Виконавцю, а Виконавець приймає і бере на себе зобов'язання зберігати (після розборки) елементи боєприпасів згідно специфікації (додаток № 1).
Прийом-передача майна здійснюється на підставі двостороннього Акта прийому-передачі (додаток №3).
Як підтверджується матеріалами справи, в зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості на зберігання згідно актів прийому-передачі №№ 6-38 складених у період з 30.10.2006 до 20.12.2006 елементів боєприпасів, отриманих в результаті зберігання.
Статтею 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням Господарського суду м. Києва №50/47 від 08.10.2008, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2009 встановлено наступне.
На виконання умов Договору в період з жовтня по грудень 2006 року відповідач передав, а позивач отримав на зберігання згідно актів прийому-передачі №№ 6-38 складених у період з 30.10.2006 по 20.12.2006 елементи боєприпасів, отриманих в результаті зберігання.
Відповідач частково розрахувався за зберігання майна та сплатив 2 700 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку за 02.04.2007.
Судами було встановлено, що позивач надав відповідачу послуги зберіганню боєприпасів, заборгованість по яким станом на 19.09.2008 становила 23 712,15 грн.
Як слідує з матеріалів справи, зазначене у актах прийому-передачі майно позивачем зберігається по теперішній час. Доказів, які б підтверджували, що відповідач забрав майно, яке ним було передано на зберігання згідно Договору останнім не надано.
З 01.01.2007 по теперішній час, у зв'язку зі зміною кошторисної вартості утримання відділів зберігання та команди ВОХОР (воєнізована охорона) військової частини, вартість надання послуг змінилась та становить 2 177,10 грн. за один місяць.
Як зазначив позивач, таке підвищення утримання команди воєнізованої охорони пов'язано з підвищенням мінімальної заробітної плати.
Згідно з п.п.2.2.1, 2.2.2 п. 2.2 Договору Замовник приймає на себе зобов'язання прийняти від виконавця майно після закінчення терміну дії договору та вчасно здійснювати плату за зберігання майна шляхом перерахування виконавцю грошових коштів відповідно до виставлених ним рахунків.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з листами №120 від 26.01.2010, №519 від 06.05.2010, №611 від 03.06.2010, №735 від 02.07.2010, №875 від 29.07.2010, №965 від 25.08.2010, №1016 від 10.09.2010 та №1273 від 01.11.2010, якими направляв рахунки на оплату вартості послуг по зберіганню боєприпасів.
Однак, на дату розгляду справи в суді, відповідач боргу за період з 20.09.2008 до 31.10.2010 перед позивачем не сплатив.
Відповідно до ст. 626 ЦК договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 40 867,53 грн. боргу за надані послуги по зберіганню боєприпасів за період 20.09.2008 до 31.10.2010 є законними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 5.4 Договору визначено, що Замовник несе відповідальність за несвоєчасну оплату вартості наданих Виконавцем послуг по зберіганню майна передбачених даним договором згідно діючого законодавства у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно перерахованої суми за кожний день простроченого платежу.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 184,10 грн. нарахованої за період з 20.10.2008 до 19.04.2009, визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 2341,70 грн. Розрахунок інфляційних втрат відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Договору.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24; ідентифікаційний код 24964464) на користь Військової частини А2053 Житомирської області (Житомирський район, смт. Озерне, 12443, ідентифікаційний код 08156173, р/р №31253273211591, банк: ГУ ДКУ в Житомирській області, МФО 811039) 40 867 (сорок тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 53 коп. боргу за надані послуги по зберіганню боєприпасів за період з 20.09.2008 до 31.10.2010, 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 10 коп. пені, 2 341 (дві тисячі триста сорок одну) грн. 70 коп. інфляційних втрат.
Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24; ідентифікаційний код 24964464) на користь Військової частини А2053 Житомирської області (Житомирський район, смт. Озерне, 12443, р/р 35216001000360 в УДК Житомирської області, МФО 811039, код 08156173) 433 (чотириста тридцять три) грн. 93 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.
СуддяР.Б. Сташків