ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 56/2013.04.11
Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд"
доПриватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд"
простягнення 32595,42 грн.
Представники сторін:
від позивача Терещенко С.В. - представник.
від відповідача не з'явились.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд" заборгованості на загальну суму 32595,42 грн., у т.ч. 21876,00 грн. -основна сума боргу, 1308,96 грн. -пені, 1531,32 грн. штрафу, 1571,48 грн. -3% річних та 6307,66 грн. інфляційних втрат .
Ухвалами суду від 16.03.2011 та від 30.03.2011 здійснено заміну позивача на Державне публічне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Укрбуд" та відповідача на Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укренергобуд".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт по договору № 12. У зв'язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвала суду про порушення провадження надсилалась на адресу реєстрації, та була повернути поштовим відділенням у зв'язку з незнаходженням відповідача по жодній з них.
За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва
07.04.2008 між Закритим акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укренергобуд", правонаступником якого є відповідач, як замовником та Державним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Укрбуд", правонаступником якого є позивач, як підрядником укладено договір № 12 на виконання проектних робіт.
Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання щодо виконання проектних робіт по об'єкту: "Будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Шевченка (в р-ні бувшого заводу "Прометей" в м. Бориспіль) та котельні (Стадія "Р")" відповідно до технічного завдання та завдання на проектування.
Підрядник приступає до виконання робіт згідно з листом Замовника після отримання вихідних даних зазначених у п. 2.2 ДБН А.2.2-3-2004 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва" (1.2 договору).
Зміст і обсяг робіт зазначено кошторисом №1 та кошторисом № 2, календарним планом з графіком фінансування (додаток 3), що є невід'ємною частиною договору (п. 1.5 договору).
Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість робіт становить 766011,00 грн.
Розрахунок між сторонами проходить згідно графіка фінансування (п. 2.2 договору).
Аванс у розмірі 100 000,00 грн. протягом 5 банківських днів після підписання договору, який закривається актами приймання -передачі окремих частин проекту згідно календарного плану та графіку фінансування (п. 2.3 договору).
Після закінчення робіт підрядник подає замовнику акт приймання -передачі виконаних робіт в установленому порядку, проектну документацію у чотирьох примірниках на паперових носіях та кошторисну документацію в електронному вигляді відповідно до накладної (п. 4.2 договору).
Позивачем до матеріалів справи додано копії: протоколу погодження ціни від 07.04.2008 на суму 766011,00 грн., кошторису № 1 на суму 636712,00 грн. та кошторису № 2 на суму 129299,00 грн., календарного плану виконання робіт (додаток №3 до договору), відповідно до якого роботи виконуються до 20.11.2008 на суму 766011,00 грн., додаткової угоди № 1 від 22.09.2008, відповідно до якої вартість робіт по договору становить 944038,00 грн., кошторису до додаткової угоди № 1, календарного плану виконання робіт до додаткової угоди № 1, додаткової угоди № 2 від 10.12.2008, згідно якої позивач виконує додаткові роботи на суму 17583,72 грн., кошторису до додаткової угоди № 2.
Таким чином, згідно домовленості між позивачем та відповідачем вартість робіт по договору № 12 становить 944038,00 грн. + 17583,72 грн. -вартість додаткових робіт, роботи виконуються поетапно, дати закінчення виконання робіт погоджені сторонами.
В підтвердження факту виконання позивачем зобов'язань по договору № 12, останнім до матеріалів справи надані акти передачі -приймання робіт з виготовлення проектних робіт від 24.06.2008 № 2, відповідно до якого позивачем виконані роботи, а саме "зовнішні мережі електропостачання, зовнішнє освітлення" на суму 29922,00 грн.; від 24.06.2008 № 3, відповідно до якого позивачем виконані роботи, а саме "завдання на випробування паль" на суму 15028,00 грн., від 17.09.2008 № 4, відповідно до якого позивачем виконані роботи, а саме "генеральний план. Інженерна підготовка" на суму 39423,00 грн., від 26.09.2008 № 5, відповідно до якого позивачем виконано роботи, а саме "зовнішні мережі водопостачання та каналізації" на суму 37503,00 грн. Всього актів надано на загальну суму 121876,00 грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками позивача та відповідача.
Як зазначає позивач, відповідач має перед ним заборгованість по договору на суму 21876,00 грн., оскільки 14.04.2008 відповідачем сплачено 100 000,00 грн. авансу, який передбачений п.2.3 договору.
Відповідачем не надано жодних доказів здійснення оплати вартості виконаних позивачем робіт.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду на проектні роботи, за яким підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (ст. 887 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Статтею 889 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем робіт по договору № 12 на загальну суму 121876,00 грн. та факт перерахування відповідачем на виконання умов договору № 12 коштів на загальну суму 100 000,00 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Як вбачається зі змісту договору № 12 на відповідача покладено обов'язок розрахуватися з позивачем за всі виконані роботи в разі їх припинення або консервування (п.п. 3.1.4 договору), а в п. 2.2 договору зазначено, що розрахунок між сторонами проходить згідно графіка фінансування, інших умов стосовно строку виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості виконаних робіт в договорі не погоджено, графіку фінансування до матеріалів справи не додано.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність в умовах договору погодженого сторонами строку виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем та прийняти робіт.
За таких обставин, слід керуватись ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки, позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача зобов'язання оплатити виконані позивачем роботи на загальну суму 21876,00 грн., на підставі договору № 12, то судом вимагалось від позивача надати в матеріали справи належні докази направлення на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту об'єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.
З огляду на викладене, судом встановлено, що умовами договору № 12, на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість не зазначена форма оплати та строк оплати вартості робіт, тобто сторонами не погоджено строк оплати вартості виконаних робіт, а в свою чергу право вимоги та відповідно підстави стверджувати про наявність обов'язку у відповідача сплатити вартість виконаних робіт чинним законодавством обумовлене направленням іншій стороні відповідної вимоги.
Оскільки позивачем не надано суду жодних доказів направлення відповідачу вимоги про сплату вартості виконаних робіт у розмірі 21876,00 грн. станом на момент звернення позивача до суду, то суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати наявним порушення відповідачем прав позивача, невизнання такого права при зверненні до суду.
Крім того, суд відзначає, що надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем процесуального обов'язку, покладеного на нього статтею 56 Господарського процесуального кодексу України, а не пред'явленням вимоги боржникові.
Зазначена позиція викладена зокрема і у п. 11 Листа Вищого господарського суду від 11.04.2005, № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", також у відповідь на питання чи може вважатися надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'язку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у п. 6 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зазначено, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України.
Виходячи зі встановлених обставин справи з урахуванням, що суд при прийнятті рішення обмежений предметом та підставами заявленого позову, а вимоги позивача про стягнення заборгованості обґрунтовуються несплатою відповідачем отриманих ним робіт на суму 21876,00 грн., строк оплати за яку між сторонами не погоджувався, а з вимогою про сплату вартості позивач, до звернення з позовом до суду, не звертався, підстави для задоволення позову в частині стягнення 21876,00 грн. відсутні.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 21876,00 грн. задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 6307,66 грн., 3% річних у розмірі 1571,48 грн., пені у розмірі 1308,96 грн., штрафу у розмірі 1531,32 грн.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями, згідно статті 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафні санкції визначаються частиною першої статті 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положенням договору № 12 відповідальність за несвоєчасну оплату виконаних позивачем робіт у вигляді пені не передбачена.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня як різновид штрафних санкцій може бути стягнута саме в разі, якщо такий вид санкцій передбачений договором (встановлено за згодою сторін). Оскільки, як було зазначено вище умовами договору №12 сторони прямо не погодили нарахування пені у випадку прострочення грошових зобов'язань за невиконання зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, а також враховуючи те, що судом не встановлено факту порушення відповідачем зобов'язання у період з 08.10.2008 по 08.04.2009 вимоги про стягнення пені у розмірі 1308,96 грн. задоволенню не підлягають.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, оскільки судом не встановлено факту порушення відповідачем у періоді з жовтня 2008 по грудень 2010 зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафу, нарахованого на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя
В.В. Джарти
Дата складання повного рішення 18/04/2011